Контрольні питання

1.Які стандарти регламентують облік готової продукції?

2.Що є готовою продукцією згідно з П(С)БО 9?

3.У яких випадках готова продукція не визнається активом?

4.Які витрати включаються до собівартості готової продукції згідно з П(С)БО 16?

5.З чого складається собівартість реалізованої готової продукції?

6.Які відмінності між первісною вартістю, чистою вартістю реалізації, справедливою вартістю готової продукції?

7.У чому полягають відмінності між супутньою та побічною продукцією?

8.У яких вимірниках здійснюється облік готової продукції?

9.Який порядок оприбуткування готової продукції з вироб­ництва на склад та документального оформлення цієї операції?

10.Як обліковується готова продукція на складах і в бухгалтерії?

11.Який порядок документального оформлення відпуску готової продукції покупцям?

12.Як організовується аналітичний облік готової продукції?

Тема 10 Облік поточних фінансових інвестицій План

1.Визначення та класифікація фінансових інвестицій.

2.Облік фінансових інвестицій.

Література :[1,2,11,12,13,15]

1. Визнання та класифікація фінансових інвестицій

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку ін­формації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності регламентовані П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу мо­жуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, ав­томашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріа­ли, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патен­ти, ліцензії, торгові марки і т. д.), а й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої у сфері матеріального ви­робництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В орга­нізаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасни­ками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів І, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для назва­них організацій робота з цінними паперами, що придбані за раху­нок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде становити предмет їхньої основної (статутної) діяльності. Фінансові вкладен­ня здійснюють із такою метою:

отримання відповідного, як правило, сталого доходу^ Напри­клад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвесту­ють його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

• доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду;

• зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебува­ють у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розши­ренні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вартості цінних паперів.

Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвесту­ється. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково  виробничу чи фінансову діяльність об’єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю потрібно розуміти володіння безпосе­редньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних чи юри­дичних осіб найбільшою          часткою (паєм, пакетом акцій) статут­ного капіталу платника податку, або         управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника       податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою за 20 %            статутного капіталу платника податку.

Підприємства, відносини між якими зумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прий­няття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, нази­вають пов’язаними сторонами.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статут­ного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам її сім’ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї.

Отримання податкових пільг за інвестиціями. Термін вилу­чення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприєм­ство, якщо його не зазначено у  відповідних документах (установ­чих договорах – документах, які визначають    строки функціону­вання цінних паперів тощо).

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у таких основних        формах:

1. Внесення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ємств. Ця форма фінансового інвестування найбільш пов’яза­на з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків з    постачальника­ми сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширен­ня можливостей  збуту продукції або проникнення на інші регіо­нальні ринки; різноманітні форми   галузевої і товарної диверси­фікації операційної діяльності та інші стратегічні        напрями роз­витку підприємства.

2. Внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання      тимчасово вільних грошових активів під­приємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

3. Внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспек­тивною. Вона характеризується внесенням капіталу в різно­манітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондово­му ринку.

Використання цієї форми фінансового інвестування пов’я­за­не з широким      вибором альтернативних інвестиційних рішень як щодо інструментів інвестування, так і щодо його термінів; най­більш високим рівнем державного регулювання і       захисту інве­стицій; розвиненою інфраструктурою фондового ринку; наявністю   оперативної інформації про стан і кон’юнктуру ринку в розрізі окремих його         сегментів тощо. Основною метою цієї форми фінан­сового інвестування також є     генерування інвестиційного прибут­ку, хоча в окремих випадках він може бути   використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання конт­рольного або достатньо вагомого пакета акцій).

Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За термінами вони поділяються на довгострокові – інвестиції зі строком більше ніж один рік та короткострокові – на строк менший ніж один рік. Довгострокові фінансові інвестиції роз­гля­да­ють як необоротні активи, короткострокові – як поточні активи.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на пері­од більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довгострокові інвестиції, згідно з П(С)БО 12, поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші ін­вестиції.

Поточні фінансові інвестиції (фонди та акції інших під­при­ємств) мають такі ознаки: встановлений строк їх пога­шення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отри­мувати доходи по них більше одного року. Ці інве­стиції, згід­но з П(С)БО 12, поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.