2 Рівні моніторингу

Згідно з концепцією сучасного російського геофізика Ю. Ізраеля моніторинг довкілля є системою ціле­спрямованих, періодично повторюваних і програмова­них спостережень за одним і більше елементами навко­лишнього середовища у просторі і часі. Основними еле­ментами цієї системи є спостереження, оцінювання і прогнозування стану довкілля. Моніторинг формується з певних підсистем, серед яких особливу роль відіграє екологічний моніторинг — виявлення 1 дослідження антропогенних амін стану абіотичних компонентів при­родних середовищ біосфери (також враховують зміни рівнів забруднення природних середовищ) і зворотної реакції екосистем на природні та антропогенні зміни. За цією концепцією метою моніторингу є фіксація антро­погенних змін природного середовища, а управління його якістю не передбачено.

За переконаннями російського географа-ґрунтознавця І. Герасимова, моніторинг довкілля — це орга­нізована на різних рівнях система спостережень, кон­тролювання І управління його станом. Налагодження моніторингу довкілля відповідно до цієї концепції спри­яє виявленню екологічних небезпек, але ускладнює ра­ціональне управління екосистемами, якщо середовище забруднене шкідливими відходами виробництва, пору­шені біотичні кругообіги і нормальне функціонування екосистеми. Відповідно до завдань і масштабів об'єктів спостереження І. Герасимов розрізняє такі рівні моніто­рингу довкілля:

1) біоекологічний (санітарво-гігієнічний) моніто­ринг. Його сутність полягає в спостереженні за станом і впливом довкілля на здоров'я людини з метою захисту її від негативних чинників. Головне завдання біоекологічного моніторингу — наукове обґрунтування зв'язку між явищами в навколишньому середовищі і станом здоров'я людини;

2) геоекологічний (геоснстемннЙ. природно-госпо­дарський) моніторинг. Передумовами його реалізації е геофізичні, геохімічні, біохімічні, біологічні спостере­ження за змінами природних екосистем і перетворен­ням їх на природно-технічні, прогнозування стихійних змін навколишнього середовища і явищ, які погіршу­ють життєве середовище людей;

3) біосферпий моніторинг. Здійснюють його шляхом спостереження за природними процесами і явищами на рівні біосфери, вт.ч. і за їх змінами внаслідок дії антро­погенних факторів, а також через з'ясування глобаль­них змін фонових показників у природі.

Важливими елементами обґрунтованої І. Гераснмовим управлінської концепції моніторингу довкілля є виявлення і контролювання екологічних небезпек.

М. Голубець — український вчений, спеціаліст у галу­зях ботаніки, екології та ін., розглядає моніторинг дов­кілля як багаторівневу систему спостереження, оціню­вання і прогнозування стану навколишнього природного середовища, розроблення науково обґрунтованих реко­мендацій для прийняття ефективних природоохоронних управлінських рішень і поділяє його на ієрархічні рівні. Найвищий рівень репрезентують типи моніторингу, згруповані за територіально-просторовими параметрами контрольованих процесів, тобто масштабами спостере­жень. За цим критерієм вчений виокремлює глобаль­ний, материковий, океанічний, міжнародний, націо­нальний, регіональний, локальний типи моніторингу довкілля. Типом моніторингу, на його погляд, підпоряд­ковані серії моніторингу довкілля (геолого-фізична, еко­логічна, соціологічна, техніко-економічна, медико-біологічна), в які об'єднані спостереження за станом основ­них складових біосфери з метою виявлення їх змін.

Дослідження реакцій абіотичної (неживої матерії) І біотичної (живих організмів) складових біосфери на дію природних і антропогенних факторів М. Голубець об'єд­нує у групи моніторингу довкілля. їх він розрізняє залежно від складових довкілля (біологічна, гідрометео­рологічна, біоенергетична, біогеохімічна тощо). До най­нижчої підсистеми належать види моніторингу довкіл­ля (ботанічний, зоологічний, гідробіологічний, мікробіо­логічний), сутність яких полягає у спостереженні за реакцією організмів на зміни, що відбуваються у біо­сфері. Ієрархічність побудови моніторингу дає змогу оцінити всі складові біосфери, виявити і проаналізува­ти характерні зміни кожного функціонального рівня і виробити рекомендації для управління станом досліджу­ваного об'єкта.

У період 1972 по 1974 рік науковий комітет з проб­лем навколишнього середовища Міжнародної ради нау­кових союзів (8СОРЕ) виробив і запропонував ідею гло­бального моніторингу. Теоретично обґрунтував американський вчений Р. Мунн, який розглядав моні­торинг як систему контролю за навколишнім середо­вищем, що охоплює спостереження за його станом, визначення можливих амін і розроблення заходів з уп­равління довкіллям. Сутність концепції глобального моніторингу полягає в необхідності здійснення пов­торних спостережень за елементами навколишнього середовища в просторі і часі з певною метою за конкрет­ними програмами. На основі цієї концепції виникли різноманітні підсистеми моніторингу довкілля: моніто­ринг приземного й верхнього шарів атмосфери; моніто­ринг атмосферних опадів; моніторинг гідросфери (по­верхневих вод суші, вод океанів, морів і підземних вод); моніторинг літосфери (передусім ґрунту); кліматичний моніторинг; моніторинг озонового шару; моніторинг океану; геофізичний моніторинг; фізичний моніторинг, біогеохімічний моніторинг.