5. Характеристика господарського розвитку за первісної доби.

Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства:

Період кам’яного століття охоплює:

1) стародавнє кам’яне століття /палеоліт: 2,5 млн.–12 тис.р. тому/. Збігалося з льодовиковим періодом. Засоби праці еволюціонують від палки-копанки й примітивних кам’яних знарядь до мікролітів /невеликих відщепів і пластин/, складних знарядь з вкладками, списометалки. Предмети праці: кістки, роги. Господарювання: збиральництво, загінне полювання, рибальство, наприкінці етапу люди навчилися добувати вогонь. Напівкочовий образ життя, поява постійного житла.

2) середнє кам’яне століття /мезоліт: 12‑8 тис до н.е./. Утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Засоби праці доповнено: гарпун, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, плоти з колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, , сокири/. Предмети праці: земля. Господарювання: додалося річкове збиральництво, перші спроби приручення диких тварин /собака, бик, свиня/. Виникли перші поселення.

3) нове кам’яне століття /неоліт: 8‑3 тис.до н.е./; Перехід до землеробства й скотарства. Перший крупний суспільний поділ праці. З’явилися нові способи виготовлення знарядь праці /пиляння, свердління, шліфування, полірування/, виникли прядіння, ткацтво, відкрито властивості металів /міді, заліза, олова/.

Період бронзового століття (3‑2 тис.до н.е.). Риси: існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства; виділення тваринницьких племен, поява ремесла (гончарного і бронзово-ливарного). Обмін (міді, бронзи, золота, фаянсу, солі) набув постійного та регіонального характеру.

Період раннього залізного століття (1‑5 тис.до н.е.). Гальштадська культура /співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга/. У латинський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, ковальство, ювелірна справа, гончарство. Родова община перетворилася в сусідську, територіальну. Виникає приватна власність. Поява стійкого додаткового продукту сприяла розвитку обміну між общинами (тварини, засоби виробництва, предмети для дому, прикраси). З другим крупним суспільним поділом праці пов’язана поява металевих грошей.

6. Економічна думка Стародавнього Сходу

Історичні умови: 1) панування натурального виробництва; 2) замкненість господарських зв'язків рамками рабовласницького помістя; 3) слабкий розвиток товарно-грошових відносин..

"Повчання гераклеопольського царя своєму синові" (22 ст. до н. е.) – пам'ятка давньоєгипетської думки. Головні настанови: 1) необхідність ефективного функціонування апарату управління, який знаходиться між фараоном та населенням; 2) апарат управління повинен працювати "як один загін"; 3) добираючи людей в апарат управління, треба наближати "до себе людину за справи її", не робити різниці між синами знатними та простими.

Кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (18 ст. до н.е.): 1) відображав швидкий розвиток приватновласницьких відносин та товарно-грошового обігу; 2) забороняв продаж та відчуження земельних ділянок воїнів; 3) зменшував лихварський відсоток /до 20%/; 4) визнавав право приватної власності, в тому числі на землю; 5) захищав інтереси учасників правових угод.

"Артхашастра" (4 ст. до н.е.) – пам'ятка суспільно-економічної думки Стародавньої Індії. Головні тези: 1) державний апарат має регулювати все господарство /особливо його провідну галузь – сільське господарство/, будівництво та охорону іригаційних споруд; 2) регламентувалося формування доходів держави: прибутки державних господарств, а також податки.

Конфуцій /Кон Фу-Цзи/ (551-479 рр. до н. е.) – засновник пануючої релігії Стародавнього Китаю. Збірник "Лунь‑юй" ("Бесіди і судження") був записаний його учнями. Конфуцій: 1) ідеал держави знаходив у минулому; 2) захищав інтереси родової знаті; 3) пропонував програму морального вдосконалення кожної людини, як шлях до стабілізації соціально-економічного устрою; 4) виступав за регламентацію патріархальних відносин для зміцнення державного устрою; 5) пропонував розподіляти багатство справедливо, зменшити податки; 6) вважав, що держава – велика родина, а голова її – батько народу..