1. Загальна характеристика господарства Європи в V – XV ст.

Характерні риси еволюції феодального господарювання:

‑Раннє середньовіччя (5‑9 ст.): 1) формування крупної феодальної власності; 2) поступова втрата селянами-общинниками особистої свободи; 3) натуральний тип господарювання з переважанням ручної праці, домінуюча роль аграрного сектору щодо торгівлі й ремесел; 4) феодальна роздробленість, міжусобні війни; 5) формуються основи майбутніх державних утворень.

‑Високе середньовіччя (10‑13 ст.): 1)розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі в містах; 2)формування крупних централізованих держав.

‑Пізнє середньовіччя (14‑15 ст.): 1)розпад феодальної економіки; 2)створення основ ринкового господарства; 3)формування колоніальної системи й всесвітнього ринку.

Загальні риси феодального господарювання: 1) низький, рутинний стан техніки; 2) панування крупної земельної власності феодалів; 3) поєднання її з дрібним індивідуальним господарством селян; 4) селяни є не власниками, а користувачами землі; 5) позаекономічний примус селян до праці (особиста, поземельна залежність); 6) аграрний "переворот", переважання агросектору над торгівлею, ремеслом; 7) домінування натурального господарства. 8) форма господарювання – феодальна вотчина; 9) форми реалізації феодальної земельної власності – феодальна земельна рента (відпрацьовочна /панщина/, продуктова /натуральний оброк/, грошова /грошовий оброк/);

2. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка.

Сільське господарство, що традиційно поділялося на рільництво, городництво, садівництво, тваринництво, було панівною формою європейської економіки протягом V - XV ст. Його еволюція тісно пов’язана з розвитком феодальних відносин.

У період генези феодального господарства у всіх країнах Європи фактично використовувалися однакові сільськогосподарські знаряддя праці: для оранки - мотика й широколопатеві полозові й вузьколопатеві рала, якими боронували землю глибиною до 7 см і підрізали кореневу систему. Ріллю розпушували граблями і бороною, траву косили косами, а врожай жали серпами. Молотили ціпами або за допомогою худоби, яка копитами вибивала зерно зі снопів, або тягла спеціальний каток чи молотильну дошку. Для різних робіт застосовували лопату, сокиру, ніж.

Важлива роль у забезпеченні прожиткового мінімуму населення належала сільським промислам: полюванню, рибальству.

Поступово протягом IX - X ст. головним орним знаряддям став плуг Зростання промисловості зумовило розширення посівів технічних культур. Садівництво, городництво, виноградарство характеризувалися більш високим рівнем агротехніки порівняно з рільництвом. Серед промислів важливого значення набуло розведення риби. Практикувалася багаторівнева система ставків. Удосконалювалися пристрої для скидання води.

З XIII ст. у сільському господарстві зароджувалася спеціалізація окремих регіонів, країн, областей.

У цілому загальний рівень розвитку агрокультури і сільськогосподарської техніки зростав повільно.