Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_6.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
605 Кб
Скачать
☆

2. Основні етапи проведення рк

Проведення будь-якої рекламної кампанії потребує її ретельної підготовки. Вона починається з обґрунтування необхідності і доцільності її проведення.

Рисунок 1. Етапи проведення рекламної кампанії

3. План проведення рк

Рекламний план є рез-ом підготовчого етапу РК, наслідком досліджень, роздумів, узагальнень творчих рішень і підрахунків.

Рекламодавець створює РК або самостійно, за наявності менеджерів з реклами, або за допомогою РА

Якщо РК є дуже великою, то керівництво РА назаначає менеджера (координатора), який управляє РК рекламодавця та підтримує з ним зв”язки.

План РК затверджується керіництвом рекламодавця.

Незалежно від того, в чиїй компетенції знаходиться побудова РК, менеджера з реклами Р чи менеджера РА – необхідно отримати план маркетингу. Якщо такого у рекламодавця нема, РА може запропонувати рекламодавцеві провести рекламні дослідження з метою використання отриманих даних для побудови рекламного плану.

Узагальнений вигляд плану проведення РК наведено нижче.

. План проведення РК (узагальнений вигляд)

Товар:____________________

Фірма:____________________

Термін проведення РК _____________________

Місце проведення РК ______________________

Розроблювач ______________________________

  1. Резюме (необхідние, якщо, в цілому, рекламний план об”ємний, якщо ж невеликий, резюме можна не писати ):

  • короткий опис ситуації;

  • цілі РК:

  • бюджет РК.

  1. Аналіз ситуації:

    • ситуація в галузі;

    • результати досліджень;

    • опис фірми;

    • опис ринку

    • опис товару;

    • опис цільового ринку;

    • маркетингові цілі;

    • комунікативна стратегія фірми та місце реклами в системі маркетингових комунікацій.

  1. Цілі РК.

  2. Рекламна стратегія:

    • концепція товару;

    • цільова аудиторія;

    • засоби розповсюдження реклами (медіаспліт, медіарозрахунок, медіаплан, графік розміщенння реклами в ЗМІ, календарний графік проведення РК );

    • характеристика рекламного звернення.

  3. Бюджет проведення РК:

    • методологія визначення розміру рекламного бюджету;

    • розрахунок бюджету РК.

  4. План рекламних досліджень і контролюючих заходів :

  • Цілі рекламних досліджень і контролюючих заходів

  • Описання методів, методології і інструментарію рек – х досліджень і контролюючих заходів

  • Розрахунок бюджету на дослідження і контроль РК

Перший розділ плана РК – резюме для керівництва – стисле викладання інформації , яка міститься в плані маркетингу, стисле викладення рекл- х цілей, рекл стратегії і кошторису проведення РК.

Це ключові моменти РК, які потребують згоди кервників рекламодавця.

Другим розділом є «Аналіз ситуації», де викладаються основні положення плану маркетингу, описуються маркетингові параметри, що впливають на параметри плану рекламної кампанії, описується ситуація в галузі. У цьому розділі описується фірма, що рекламується; характеристика ринку, на якому працює фірма; повна інформація про конкурентів. Тут представляється комплекс маркетингових засобів для кожного товару, послуги, що направлений на визначений цільовий ринок. Завершує цей розділ опис комунікаційної стратегії фірми, наводяться відомості про попередні рекламні кампанії, використані стратегії, теми, ідеї, оцінюється їх ефективність.

Основним змістом третього розділу є цілі рекламної кампанії, які можуть бути як абстрактними, так і конкретними.

Види цілей РК:

1 Оперативні цілі:

  • Збільшення первинного і вторинного попиту на товар. Необхідно залучити тих, хто ще не користується даним товаром

  • Встановлення довірчих відносин із споживачами. В цьому випадку завдання реклами полягає у збільшенні потреби використання товару у існуючих користувачів. Цього можна досягти, якщо у торгової марки є реальні переваги, про які споживачі ще не здогадуються.

  • Збільшення прихильності існуючих споживачів. Що дозволить зменшити чутливість споживачів до ціни і дозволить її збільшити

  • Зменшення зносу марки і як наслідок відтоку покупців. Необхідно застосовувати заходи з стимулювання збуту

  • Збільшення частки ринку. Її можна досягти шляхом використання в РК результатів позиціонування товару, масованого впливу на споживача, стимулювання збуту дистрибюторської мережі

2. Поведінкові цілі. Завдання реклами полягає у залучені нових споживачів. Необхідно переконати споживача здійснити першу покупку. Для цього треба визначити число залучених споживачів за допомогою підрахунку повернених купонів, які розміщувалися в РЗ.

3. „Множинні” цілі. Реклама спрямована на максимізацію ефективності однієї мети, не завжди ефективна для інших. Тому рекламодавці створюють додаткові види реклами, як частина загальної кампанії. Відповідно, при множинних цілях необхідно розробити декілька РЗ, які розраховані на певні цільові групи.

У четвертому розділі рекламного плану описується рекламна стратегія, тобто створюється основа для наступної розробки конкретних рекламних продуктів. Основними складовими рекламної стратегії є :

1. Визначення цільової аудиторії.

2. Визначення предмету реклами, розробка концепції товару.

3. Формування каналів рекламних комунікацій.

4. Розробка рекламного повідомлення.

У розділі «Рекламна стратегія» необхідно представити наступну інформацію:

1) Цільова аудиторія реклами. Слід обґрунтувати вибір цільової аудиторії реклами, описати співвідношення «цільова аудиторія – цільовий ринок», охарактеризувати цільову аудиторію по демографічним, психографічним, поведінковим параметрам. Вказати на характеристики товару та реклами, які можуть бути привабливими для цільової аудиторії, а також цінності, стереотипи та мотиви, до яких може апелювати реклама : раціональні, емоційні, моральні

2) Концепція товару. Товар описується як невід’ємний компонент, герой реклами. Необхідно позиціонувати товар, вказати ті його властивості та якості, за рахунок яких реклама товару може виділитися серед конкурентів. Якщо товар дозволяє зробити у рекламі унікальну торгову пропозицію, то необхідно вказати на це. Важливо описати і такі параметри об’єкту що рекламується, як життєвий цикл товару, упаковка, торгова марка.

Сьогодні існує декілька базових підходів, які пов»язані з розробкою ідеї РК і окремих РЗ.(табл.2)

Кожен з них спрямований на вирішення наступних завдань:

  • Виділення рекламованого товару серед товарів конкурентів;

  • Досягнення рівня максимального впливу на ЦА

Основні підходи розробки рекламної ідеї товару

Назва підходу

Основні риси

Загальний підхід

Використовується у випадку коли марка домінує у своїй товарній категорії або поява бренда означає створення нової категорії

УТП(унікальна торгова пропозиція)

Грунтується на реальних конкурентних перевагах товару

Випереджаючий

Використовується для просування товарів з незначною диференціацією їх характеристик, до того ж про деякі риси або переваги товару повідомляється раніше за конкурентів

Позиціювання

Визначає місце товару у свідомості споживача у порівнянні з товарами конкурентами

Імідж торгової марки

Використовується для створення емоційного фону або підкреслення індивідуальності торгової марки, яке не відрізняється за своїми функціональними характеристиками від конкурентів

Резонанс

Використовує ситуацію, стиль життя та емоції, з якими себе ідентифікує ЦА

Унікальна торгова пропозиція — це комерційна передумова, що базується на складі товару, його дизайні або якостях (атрибутах), які одночасно є виключними і важливими для покупця (споживача). Якщо якась складова товару є особливою, наприклад, вона є захищеною патентом або авторським правом, або товарним знаком (що є найпоширенішою формою захищеної унікальності), тоді рекламодавець у рекламному зверненні може казати про унікальність свого товару або послуги. Тому у таких випадках магічний словом, на яке звертає увагу споживач, є слово «тільки», тобто тільки цей товар має такі властивості, які повністю та виключно задовольнять потребу споживача (покупця).

Але переваги можуть міститися не тільки у товарі або послузі. Переваги можуть бути пов’язані з послугами у сфері торгівлі, вони можуть надаватися в процесі здійснення покупки, післяпродажного обслуговування або можуть бути не пов’язані з продажем конкретного товару.

Позиціювання дає можливість розповісти покупцям, що таке конкретна товарна марка, для кого вона призначена, у чому вигода від купівлі цієї конкретної марки товару.

Позиціювання, тобто місцезнаходження товарної марки, може визначати становище товару в ряду конкуруючих марок у даній торговій категорії. Також це поняття може стосуватися процесу створення іміджу торгової марки в цілому або рішення про акцентування в рекламі конкретних вигод торгової марки.

Фахівці у разі визначення предмета вибору менеджера розглядають таке ключове питання — коли та які аспекти позиціювання використовувати. Вони пропонують розглядати позиціювання поетапно — переходячи від загальних рішень до більш конкретних та використовувати три моделі позиціювання:

  • макромодель X — YZ,

  • мезомодель I — D — U та

  • мікромодель a — b — e.

Вони вважають, що фактично визначення позиції є схемою заяви про місцезнаходження (позицію) марки товару:

перший — до кого звертається послання (цільова аудиторія),

другий — дана торгова марка (потреба в категорії),

третій — що пропонується (вигода або вигоди торгової марки).

За використання макромоделі X — YZ позиціювання торгової марки однєю з ланок заяви про позицію пов’язує торгову марку з потребою у категорії і говорить про те, що існує товар або послуга «Х». Друга ланка пов’язує торгову марку з цільовою аудиторією — людьми «Y». Третя ланка пов’язує торгову марку з відповідною мотивацією через вигоди торгової марки та пропонує допомогу «Z». Схематично концепція позиціювання «в уяві споживача» розроблена фахівцями та відображена на рис. 2, з якого можна бачити, що існує чотири поняття (вузлових пункти), які покупець подумки пов’язує між собою — потреба в категорії, образ торгової марки, користувач та вигода марки.

Рис. 2. Макромодель позиціювання Х — YZ

Макромодель позиціювання обмежується тільки двома рішеннями про місце, тобто позицію, торгової марки: як позиціювати торгову марку у відповідності до потреби у даній категорії (рішення «X») та чи необхідно позиціювати марку щодо споживача товару або самого товару («YZ»).

При рішенні «Х» можливі два варіанти: позиціювання торгової марки як центрової (центрове позиціювання), тобто торгова марка визначається як характерний зразок даної товарної категорії, або позиціювання марки товару як диференційованої (диференційоване позиціювання), коли визначається місце марки в середині товарної категорії.

При застосуванні центрової диференціації центрову марку за сумою її властивостей можна позиціювати як найліпшу у даній категорії. Коли ведуча торгова марка займає ключову позицію в категорії, тоді «Х» (потреба в категорії) співпадає з «Z» (основна вигода), тобто марка категорії «Х» яка є «Z», = найліпша «Х». Однак при позиціюванні центрових марок необхідна періодична зміна акцентів, бо «Z = найліпший X» — це заява про позицію, яку необхідно корегувати, як тільки товарна марка починає здавати свої позиції.

Фахівці уважають, що торгова марка може займати центрову позицію за таких умов:

  • якщо це успішна марка-піонер (лідер на ринку),

  • якщо це марка-аналог з товарної категорії, де покупець може доволі об’єктивно оцінити вигоди марки як приемлемые, а ціна на марку-лідера вище, але марка-аналог забезпечує ті ж самі вигоди за менш високою ціною.

Лише одиниці рекламодавців є лідерами на ринку, тобто більша частина рекламодавців є послідовниками, яким необхідно себе виокремити з ряду собі подібних.

Диференціювати, на думку фахівців, — це вибрати одну з важливіших характеристик товару і на ній спеціалізуватися або запропонувати нову характеристику, тим самим маючи вигоду з такого розподілу категорії на підкатегорії (одну або кілька).

До торгових марок, яким необхідно вибрати диференційовану позицію, фахівці відносять:

  • будь-яку марку, яка не займає центрову позицію і для якої центрове позиціювання неможливе (тобто за нею не признаються переваги лідера та її ціна є непридатною для споживача — «навіщо платити більше»

  • більш пізнім маркам-аналогам, бо можна мати більше зиску з того, щоб не імітувати марку-лідера, а пристроїтися до інших, диференційованих торгових марок даної товарної категорії.

Варіанти «X» у макромоделі позиціювання «X — YZ» наведені у табл. 6.12.

За прийняття рішення «YZ» товар чи користувач — відбувається вибір однієї з двох перемінних — позиціювати марку товару щодо споживача (в якості цільової аудиторії «Y») або щодо самих вигод марки («Z»).

Фахівці радять перш за все розробити варіанти «YZ» у вигляді виражений типу «користувач — як — герой» або «товар — як — герой». Тут героєм є головна діюча особа рекламного звернення, навколо якої створюється рекламне звернення. Вибір одного з цих варіантів логічно витікає із стратегій центрового або диференційованого позиціювання, тому що об’єктом уваги споживача може бути сам товар або його користувач.

При застосуванні варіанту «користувач — як — герой» цей тип позиціювання («Y») застосовується у таких ситуаціях:

  • якщо підкреслюється спеціалізація на даному ринку (підприємство спеціалізується на виробництві таких товарів або послуг);

  • коли технічний продукт зорієнтований на цільову аудиторію новачків (технічно не підкованих споживачів, фактор «Y»);

  • для будь-якої аудиторії, якщо споживацьким мотивом є соціальне схвалення (схвалення користувача навколишнім товариством). Це модний одяг, автомобілі класу «люкс» тощо.

У всіх інших ситуаціях рекомендується для більшості торгових марок застосовувати стратегію позиціювання «продукт — як — герой». Позиція марки визначається однією або декількома вигодами запропонованого товару («Z»). Ці вигоди пов’язані не з користувачем, а з самим товаром. У цій схемі позиціювання основу рекламного звернення складає характеристика товару, в той час як у схемі «користувач — як — герой» звернення будується на характеристиках користувача.

Варіанти рішення «YZ» наведені у табл. 3.

Таблиця 3

ВАРІАНТИ «YZ» В МАКРОМОДЕЛІ «Х — YZ» ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ТОРГОВОЇ МАРКИ

Користувач — як — герой

Товар — як — герой

1. Спеціалізація в даній сфері ринку

4. Всі інші ситуації

2. Технічний продукт для недосвідченої

аудиторії

3. Соціальне схвалення основна

мотиваціяпокупки

За умови використання мезомоделі акцентування вигоди «I — D — U» ставлення до будь-якої марки визначається тим, на які вигоди звертає увагу покупець. Якщо торгова марка займає центрову позицію, то її вигоди легко виділити — просто акцентуються «видимі» вигоди відповідної категорії. Але більшість торгових марок позиціюється диференційовано. Необхідно вирішити: які достеменно вигоди необхідно диференціювати, тобто виділяти серед інших.

Фахівці розробили та застосовують головне правило позиціювання з урахуванням мотивації споживача: торгова марка позиціюється за головним (найбільш сильним) мотивом, якщо інші марки категорії не позиціюються за цим мотивом; у противному випадку торгова, марка позиціюється за другим (наступним по силі впливу) мотиву.

Мезомодель позиціювання «I — D — U» побудована на вже згадуваних восьми споживацьких мотивах, з яких мотив нормального истощения запасів не розглядається, тому що він має значення тільки у ситуації повторної покупки товару лояльними до марки споживачами вже після першого придбання. Нормальне истощение запасів не є основним мотивом, бо він не є спонукальним до першої покупки, тому виключений з переліку мотивів, що використовуються фахівцями для позиціювання.

Мезомодель наведена у табл. 4.

Таблиця 4

МЕЗОМОДЕЛЬ ПОЗИЦІЮВАННЯ «I — D — U» НА ОСНОВІ СЕМИ СПОЖИВЧИХ МОТИВАХ

Негативні (інформативні) побуждения

Позитивні (трансформативні) побуждения

1. Зняття проблеми

5. Сенсорне задоволення

2. Уникнення проблеми

7. Інтелектуальна або професійна стимуляція

3. Неповне задоволення

8. Соціальне схвалення

4. Змішаний мотив

«прийнятність- уникнення»

Фахівцями розроблені такі правила позиціювання мезомоделі «I — D — U»:

перше — акцентувати унікальні вигоди торгової марки,

друге —згадати звичайні вигоди (тобто не унікальні, але важливі для конкурентоспроможності марки),

третє — повідомляти про слабкі сторони або знехтувати ними.

Правила подачі в рекламному зверненні слабких сторін марки:

  • сповіщаючи про слабкі сторони торгової марки, необхідно виділити очевидну вигоду: вона має компенсувати недолік (наприклад, програють смакові якості, але цей продукт низькокалорійний тощо);

  • відкинути слабкі сторони товару — значить розповісти не про всі недоліки торгової марки. Якщо споживач вважає показник важливим, то краще не інформувати про нього споживача. При цьому фахівці уважають, що дана торгова марка має унікальні властивості та вигоди, тому покупець має право сам вирішувати, чи купувати цю торгову марку.

Зробивши вибір схеми «користувач — як — герой» чи «товар — як — герой» та яку вигоду чи вигоди виділяти при позиціюванні, треба визначитись щодо аспекту або аспектах визначеної вигоди, на яких треба зосередити увагу при розробці рекламного звернення. Цьому може допомогти третя модель позиціювання, так звана мікромодель «а — b — е».

Модель «а — b — е» призначена для того, щоб допомогти рекламодавцю (менеджеру з реклами рекламодавця) вирішити, на чому фокусувати увагу покупця в першу чергу, щоб торгова марка зайняла необхідне рекламодавцю місце.

Необхідно зрозуміти, як визначали творці цієї мікромоделі застосовані у моделі терміни:

характеристика — це те, чим товар володіє, тобто фізичні властивості товару (наприклад, зміст кофеїну у каві певної марки) або об’єктивні характеристики послуги (термін доставки);

вигода — чого бажає покупець. Негативні («допомога») чи позитивні («нагорода») фактори відносяться до суб’єктивних знань покупця;

емоція — що відчуває покупець (споживач), тобто емоційні переживання (роздратування  спокій, радість);

мотив — чому покупець цього хоче мати при покупці даного товару. Це основні рушійні сили, якими спонукається до дії покупець: зняття проблеми, избежание проблеми, змішаний мотив «приемлемость — избежание», сенсорне задоволення, стимулювання, соціальне схвалення.

Акцент на характеристиці товару фахівці рекомендують у таких випадках:

  • цільову аудиторію складають досвідчені у даній сфері споживачі,

  • предмет реклами — невідчутна послуга,

  • коли акцент на характеристиці є альтернативою акценту на емоції для однорідних торгових марок. Особливо ефективно використовувати у цьому випадку акцент на незначних додаткових властивостях («зібрано при місячному сяйві», «у істино українському стилі», «особлива система обробки» тощо).

Акцент на вигоді рекомендується:

коли торгова марка має вигоду, якої важко досягти конкурентам або її важко скопіювати,

коли мотивація для покупки торгової марки є негативною, тобто необхідно зробити драму з проблеми, загострюючи увагу споживача на негативному емоційному стані покупця, що визивається якоюсь проблемою споживача, яка потім вирішується завдяки придбанню товарної марки рекламодавця,

коли вже існує ставлення до торгової марки, що базується на емоціях.

Основні ситуації використання мікромоделі «а — b — е» наведені у табл. 5.

Таблиця 5

СИТУАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ «а — b — е»

Акцент на

характеристику (а)

Досвідчена цільова аудиторія Неосязаемая послуга Альтернатива фокусуванню на емоціях

для торгових марок з однаковими вигодами

Акцентування

на вигоду (b)

Торгова марка, яку важко скопіювати Негативне (інформативне) мотивування покупки: е–  b «Логічна» атака на сформоване ставлення,

що базується на емоціях: а  b

Акцентування

а емоції (е)

Торгова марка легко копіюється конкурентами щодо вигод Позитивно (трансформативно) вмотивована

покупка товару: b  е+ або е+ Емоційна атака на вже стале ставлення, що базується

на характеристиці або вигоді: е–  b

Таким чином, фахівці радять розробляти розгорнуту заяву про позицію товару за цими схемами таким чином:

1. Для кого призначено даний товар (цільова аудиторія «Y»/.

2. Даний товар — це (центрова або диференційована) торгова марка з _____ (потреба у категорії).

3. Яка пропонує (вигоду або вигоди «Z»). В рекламі цієї марки:

а) необхідно акцентувати (вигоди або вигоду «U», що надається унікальним способом), а також фокусуватись («а», «b» або «е»);

б) треба згадати (вигоду або вигоди «І» , що є важливими для даної категорії;

в) також уникнути (вигодц або вигодами «D», які є незначними) або повідомити про них.

Рішення про те, який образ необхідно створити, є головним для рекламодавця. Це рішення супроводжується створенням таких асоціацій у споживачів, які можуть зміцнити позитивний імідж та нейтралізувати можливі негативні впливи на покупця.

Рекламодавцю необхідно врахувати, що назва торгової марки може породжувати безліч асоціацій. Деякі з них будуються на фізичних якостях, інші відображають той факт, що продукцією користуються для демонстрування стилю життя, становища в суспільстві, професійної ролі. Можуть бути асоціації, пов’язані з використанням продукту, з образами людей, що використовують продукт, або з магазинами, де він продається, чи з продавцями, цього продукту.

Усі ці асоціації і створюють імідж, тобто загальне враження про те, що людина або група людей знає чи думає про підприємство та предмет продажу. Імідж може бути складним чи дуже простим. Він може бути стійким, що ґрунтується на тривалому досвіді використання, або дуже нестійким та динамічним. Він може бути чітким та визначеним чи розпливчастим, різним для різних людей. Імідж створюється з багатьох складових: найменування, ціни, упаковки, стилю реклами та якості самого продукту. Тому підприємства та продукти можуть бути або «особистостями», або тим, що заведено називати «сірою масою». Реклама повинна фор­мувати імідж постійно.

Завершальним моментом створення іміджу підприємства є розроблення так званого фірмового стилю.

Фірмовий стиль — це сукупність постійних художніх, текстових та інших елементів (констант) у всій рекламній продукції підприємства й у засобах реклами.

До елементів фірмового стилю належать:

  • товарний знак,

  • фірмовий шрифтовий напис (логотип),

  • фірмовий блок,

  • фірмове гасло (слоган),

  • фірмовий колір (кольори),

  • фірмовий комплект шрифтів,

  • інші фірмові константи.

Розробляючи фірмовий стиль, треба враховувати результати маркетингових досліджень, рекомендації філологів, психологів, спеціалістів з «паблік рилейшнз», режисерів, композиторів. Часто користуються послугами музикантів, співаків.

Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстроване в заведеному порядку оригінально оформлене художнє зображення, яке використовується для виокремлювання товарів та послуг підприємства та для реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка, емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100 найбільших фірм витрачають майже 25 млрд дол., рекламуючи свої торгові марки.

Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі), словесні, об’ємні та звукові.

Художні знаки — це зображення предметів, тварин, птахів, людей з використанням символів, орнаменту, художньої композиції текстів та цифр.

Словесні товарні знаки виражаються словами або сполученнями літер, що створюються фантазією авторів і міцно втримуватимуться в пам’яті людей. Такі знаки реєструються у вигляді тексту або нестандартного графічного твору.

Об’ємні знаки можуть бути виготовлені ще оригінальніше — металева чи з дорогого дерева упаковка тощо.

Звукові товарні знаки — це музично оформлені й римовані повідомлення про назву підприємства, його адресу, назву продукту тощо.

Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + слова; зображення + музика; слова + музика. Вони замінюють назву підприємства або можуть існувати паралельно. Вони часто пов­торюються і тому швидко запам’ятовуються.

Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, підприємство має на них виключне право, яке забезпечується державою.

Окремі товарні знаки, що з’явилися понад 100 років тому, відомі в США та інших країнах і понині. До них належать, наприклад: «Максвелл Хауз (Maxwell House)» — 1873 р., розчинна кава; «Лівайс (Levi’s)» — 1873 р., одяг та джинси; «Айворі (Ivory)» — 1879 р., мило; «Кока-Кола (Coca-Cola)» — 1886 р., тонізуючі напої; «Кемпбелл Суп (Campbell Soup)» — 1898 р., консервовані супи, соуси тощо; «Шоколад Херші (Hershey’s Chocolate)» — 1900 р.

Використання торгового знака має такі переваги:

  • полегшує захист від недобросовісної конкуренції: підробка товарного знака переслідується за законом і підприємство-власник знака може звернутися до суду;

  • полегшує ідентифікацію товару;

  • гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості;

  • добре відома марка привабливіша для каналів розподілу.

Рекламодавець не повинен шкодувати часу та коштів на розроблення товарного знака, тому що сформувати в споживача і користувача прихильність до торгової марки та підтримувати її сталий імідж — це значить збільшити продаж продукту з таким торговим знаком.

Фірмовий шрифтовий напис (логотип) — це оригінально скон­струйований напис із повним або скороченим найменуванням підприємства, товарної групи, що виробляється підприємством, або конкретного продукту, що виготовляється ним.

Фірмовий блок — це традиційне сполучення кількох елементів, що часто використовуються. Найчастіше це художній товарний знак та логотип. Блок може також містити повну офіційну назву підприємства, його поштові та банківські реквізити. Іноді у фірмовий блок входить фірмове гасло (слоган), тобто постійно використовуваний фірмовий оригінальний девіз. Найвдаліші з таких девізів можна навіть зареєструвати як товарний знак.

Слоган має відповідати таким основним вимогам:

  • робити свій внесок у формування іміджу підприємства;

  • ураховувати особливості цільової аудиторії, бути зрозумілим для неї;

  • бути коротким і таким, що легко запам’ятовується;

  • бути оригінальним, відповідно емоційно забарвленим, вик­лючати будь-яке подвійне тлумачення і відповідати менталітету народу.

Слоган базується на ключових словах, які ніби гіпнотизують споживача: уперше, ефективний, натуральний, швидко, легко, радимо, сенсація, вигідно, поспішайте, це ваш останній шанс, а також: безкоштовно, новий, сьогодні, тільки сьогодні тощо.

Необхідно уникати таких слів, як дорогий, дешевий, любов, страх, гордість, дитина, темрява, чорний, брудний. Бажано не користуватися словами, які можна сприйняти як попередження чи заперечення.

Приклад дуже вдалого слогану фірми «Соні»: «У нас не дешевше — у нас ліпше».

Основні принципи створення слогану: приязне та доброзичливе ставлення до покупця чи споживача, повторення певних ключових слів, тяжіння до лаконізму й простоти, використання порів­нянь, майбутнього часу, слів «від» та «до» («від підвалу до даху — ліфт ОTIS»), можливе також надання певного гумористичного забарвлення тощо..

У разі використання кольорів рекламодавець повинен ураховувати небажане асоціювання таких кольорів із фірмами, що відомі у світі. Так, фірма «ІВМ» — це синій колір, «Kodak» — жовтий та золотий, «Coсa-Cola» — синій і червоний, а також золотий колір кришки. Колір повинен мати емоційне забарвлення, асоціюватися зі сферою діяльності (море і вода — блакитний колір, авіація — срібний, рослинництво та продукти його переробки — зелений тощо).

Рекламодавцеві необхідно знати основи психологічного впливу кольорів на людину. Так, зелений колір заспокоює нервову систему, зменшує біль, знімає втому, нормалізує кров’яний тиск; блакитний знімає біль за невралгій, запалень; помаранчовий стимулює почуття та прискорює серцебиття, підвищує кров’яний тиск, створює атмосферу благополуччя та веселого настрою; жовтий допомагає зосередитися, загострює сприйняття та сприяє розв’язанню складних ситуацій, завдань і проблем; червоний колір стимулює мозок, поліпшує настрій; фіолетовий діє на серце та кровоносні судини.

Згідно із Законом України «Про рекламу» рекламоспроможність характеризується сукупністю таких ознак: новизна ідеї, естетичність, лаконічність, здатність до адаптації, зручність вимовляння, технологічність, асоціативність.

Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке видається Держпатентом України строком на 10 років.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:

  • назва знака не відмінюється;

  • знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;

  • зареєстрований знак супроводжується позначками , ТМ (Trade Mark) тощо.

Рекламодавець може скласти угоди щодо експлуатації іміджу найпопулярніших марок іншими фірмами, або використати так званий франчайзинг.

Франчайзинг — від слова «франшиза», тобто угода між особою (фірмою), яка надає франшизу (привілей), та комерсантом (фірмою), що має намір придбати право на використання імені, товарного знака, технології, іміджу та репутації даної особи (фірми).

3) Засоби розповсюдження реклами. Вибір засобів розповсюдження реклами напряму пов'язаний з концепцією товару і рішенням щодо цільової аудиторії. В цьому розділі обґрунтовується вибір засобів масової інформації, дається розподіл рекламного бюджету по засобам масової інформації. Зааершує цей розділ календарний план проведення рекламної кампанії (таблиця 6 та 7).

Таблиця 6

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]