- •Тема 6 : Організація і планування рекламної кампанії
- •Сутність та класифікація рк
- •2. Основні етапи проведення рк
- •3. План проведення рк
- •Календарний план проведення рк Виробництво
- •Календарний план проведення рк Розміщення
- •Матриці пошуку тем комунікацій
- •Фотографії, ілюстрації, надписи і коментарі.
- •Розрахунок бюджета рк. Розміщення
- •Розрахунок бюджета рк. Виробництво
Слоган– ( разом з фотографією або ілюстрацією) має привернути увагу читача, слухача або глядача. Може складатися з одного або або декілька слів. Заголовок є основою реклами і виступає найбільш сильним поштовхом лдя покупця
Підзаголовок має бути спрямованим на клієнта. Він є своєрідним мостом між заголовком і основним текстом
Основний текст – виконує обіцяння заголовку: у ньому споживач знаходить те, що схиляє його до купівлі. Особливість: більшість споживачів до основного тексту так і не добираються, так як втрачають інтерес до оголошення після прочитання заловку, а деякі ще раніше. Втім, ті хто дійшов до основного тексту є потенційними клієнтами.
Фотографії, ілюстрації, надписи і коментарі.
Надписи – пояснюють, що зображено на фотографії чи ілюстрації, притягують погляд покупців, надають можливості розмістити короткий, оригінальний текст. Тому зміст надпису не обов»язково обмежувати простим поясненням того, що зображено, можна розмістити додаткову інформацію, пов»язану з продажем.
Коментарії – подібні до надпису фрагменти тексту, за допомогою лінії або стрілки з»єднані з елементами фотографії чи ілюстрації. Підписи і коментарі створюють у споживача відчуття, що він може дивитися на них, не піддаючись впливу реклами
5. Рекламний лозунг- словесний еквівалент логотипа організації. У друкованому вигляді він розміщується поряд з графічним знаком фірми або назвою підприємства, і відображає позицію підприємства. Лозунг є ефективним в радіорекламі, так як в ній не можливо використовувати логотип або елементи, які ідентифікують фірму.
І
Потрібно пам’ятати, що слоган читають у п'ять разів частіше, ніж саме рекламне звернення, проте заголовок із 10-ти і більше слів сприймається погано. Великий заголовок можна виправдати, коли в ньому йдеться про щось дуже дійове й надзвичайно важливе. Якщо заголовок є цитатою і подається в лапках, його запам'ятовує майже на 30 відсотків читачів більше.
Для того, щоб на заголовок звернули увагу, у ньому мають бути або вказівки на якісь переваги товару, або на те, що товар є новинкою, або якісь інші цікаві деталі й подробиці. Найкращі рекламні звернення містять у собі всі ці елементи одночасно. Тексти, побудовані на прописних істинах, ніхто не читатиме
Фотографії є дуже переконливим рекламним засобом і завжди привертають увагу. Зокрема, цікавими є фотографії за принципом «до» і «після», з використанням типажів, добре знайомих із телевізійних рекламних передач, бо люди часто-густо потай ототожнюють себе із героями (героїнями) реклами.
Кольорові фотографії на 50 відсотків дорожчі за чорно-білі, але їх запам'ятовує на 100 відсотків більше людей.
Ілюстрації мають бути простими, не перевантаженими деталями. Якщо ви рекламуєте продукти харчування, показуйте одразу готові страви, а не їх інгредієнти.
Реклама в часи «пік» на телебаченні й радіо коштує значно дорожче, але дослідження довели, що вона має більші шанси на успіх, тому що не губиться на тлі блискучих і ефектних інших програм. Крім того, ранком і пізно ввечері люди перебувають у розслабленому стані та краще сприймають інформацію.
Д. Огілві радить так створювати текстове рекламне звернення:
• вступна частина; її мета - привернути увагу читача, заохотити його до дальшого читання;
• опис і пояснення; вони мають утримати увагу читача і сформувати в його свідомості образ товару;
• аргументація; вона має породити думку, що товар відповідає потребам читача та бажання його придбати;
• переконання; читач має переконатися, що товар і справді відповідає його потребам;
• спонукання; реклама має дати додаткові мотиви для придбання товару;
• кульмінація; полегшення читачу можливості придбати товар і спонукання до негайних дій.
Підготовка макета передбачає зведення всіх частин в одне ціле до того, як рекламне звернення піде на виробництво. Макет може бути або незавершеним, тобто у вигляді попереднього макета, або у вигляді остаточного варіанта, який уже не підлягає змінам. Рішення про те, наскільки детальним буде макет, залежить від довіри рекламного агентства до виконавців (засобів масової інформації). Багато рекламних агентств дають можливість засобам масової інформації зробити й власні творчі знахідки.
Розробляючи макет для друкованої реклами, необхідно виходити з таких принципів:
рівновага (організація елементів для створення принадності та привертання візуальної уваги);
контраст (використання різних розмірів, форм, густоти друку літер і кольорів);
пропорція (співвідношення величини об’єктів);
напрямок руху очей (розміщення заголовків, ілюстрацій, тексту, розпізнавальних знаків у такому порядку, що забезпечує логічну послідовність руху очей, хоч це і не є догмою);
єдність (усі елементи мають добре співвідноситися, щоб у макеті не порушувалась єдність думки й дизайну).
Найліпше досягти цього можна простотою та логічністю макета, що полегшує зрозуміння читачем рекламного звернення, сприйняття його ідеї і теми. У багатьох випадках простота досягається розумним використанням «білих плям», тобто місць, де нема ні зображень, ні текстів.
Зрозуміло, що, крім усього сказаного, дизайнеру потрібна здатність до образного мислення й точні знання як цільової аудиторії, так і мети рекламодавця.
Макет телевізійного рекламного комерційного фільму (телеролика, кліпу) — це режисерський сценарій. Він може мати орієнтовний характер — начерки художника й орієнтовний текст, або бути більш поширеним: репліки акторів, принципи поєднання сцен і фірмових знаків, вказівки щодо музики, особливих ефектів тощо.
Спеціалісти в галузі рекламного виробництва рекомендують 13 способів побудови такої продукції (див. стилі реклами):
Так, на думку американських спеціалістів, головним у рекламних фільмах, які рекомендують і демонструють, а також у фільмах з використанням диктора, є правдивість і спосіб подання рекламного звернення. При цьому необхідно врахувати можливу реакцію споживачів на джерело реклами — диктора, актора тощо. Якщо рекламні фільми викладають історію або спосіб розв’язання проблеми, а також вдаються до аналогій, увагу треба концентрувати на аргументації (наприклад, її новизні, спростуванні неправильних уявлень, порівняльній рекламі). Застосовуючи перші сім засобів, необхідно рекламний фільм (ролик, кліп) насичувати фактами, подіями, а не почуттями. Наступні шість засобів є емоційнішими. Коли використовуються «знаменитості» чи «зріз життя», увагу треба звернути на ту особу, яку буде запрошено для участі у фільмі, і на майстерність акторів, які гратимуть у ситуації «зріз життя». Головне — це пробудження почуттів та інтересу глядачів до цих людей і наслідки цього процесу.
Види рекламних телефільмів, побудованих на основі спеціальних ефектів, фантазій, сатири або гумору, є в основному емоційними за орієнтацією. Спеціальні ефекти можуть застосовуватись для пробудження страху, сексуальних почуттів тощо. Увага тут зосереджується не на людях, а тільки на ефектах, тобто головним є самé повідомлення, а не джерело, а основною метою — пробудження почуттів та відчуттів, тих, зрозуміло, які матимуть добрі наслідки для предмета, який рекламується.
Головна вимога до рекламного звернення: воно має бути простим, чітким і не перевантаженим другорядними подробицями. Цей принцип поширюється і на мову рекламних звернень. Надто складна мова навряд чи примусить глядача (читача) витрачати час на її розшифровування. Слід завжди пам’ятати, що рекламне звернення створюється для людей, а не для описування виробу чи торгової марки. Стиль звернення не рекомендується суттєво змінювати в разі рекламування того самого продукту.
Коли використовується радіо, необхідно враховувати такі чотири фактори:
по-перше, повторювати рекламне звернення якомога частіше,
по-друге, називати марку на початку передачі,
по-третє, повторювати назву марки якомога частіше і,
по-четверте, давати рекламне звернення на початку програми.
Коли створено макет або сценарій, необхідно його погодити з рекламодавцем. Тут завжди є небезпека, що він його оцінить суб’єктивно і втручатиметься в творчий процес. Коли таке трапляється, найліпше піти на компроміс: обговорення спрямувати на з’ясування питань, наскільки рекламне звернення відповідає цілям рекламодавця.
Для розробки ефективного текстового рекламного звернення рекомендується дотримуватися таких правил (звичайно, на додачу до тих, про які вже було сказано):
• писати у теперішньому часі, не вдаючись до власних оцінок на зразок «ми вважаємо», «ми пропонуємо» тощо;
• не використовувати умовний спосіб дієслів («міг би», «переконав би» тощо);
• писати просто, аби не справити враження, що товар дуже складний для сприйняття, текст - надто заумний, а рекламіст - занадто розумний;
• уникати найвищих ступенів прикметників і не перебільшувати довершеність товару, що рекламується, завжди писати, що дає товар, а не те, що можна з ним робити;
• намагатися спонукати покупця до негайної дії («купуйте сьогодні», «дзвоніть одразу» тощо);
• використовувати скриту рекламу у вигляді статей у газетах і журналах, оскільки доведено, що статті читає вшестеро більше людей, ніж рекламу;
• розміщувати поряд із текстом торговий знак (логотип) або інші атрибути рекламодавця;
• якомога рідше згадувати конкурентів, а якщо вже згадати - то тільки толерантно;
• обов'язково вказувати ціну товару (між іншим, цієї вимоги мало хто дотримується в Україні).
Використовуючи телебачення, потрібно пам'ятати, що глядачі вмикають телевізор зовсім не для того, щоб бачити рекламу, і тільки один сюжет із кожних 15 (за даними зарубіжних дослідників) може привернути увагу глядача.
Перш ніж використовувати телебачення, необхідно добре обміркувати, як товар показувати.
Існує відоме правило - у жодному разі не можна в рекламі відхилятися від істини, а тим більше - намагатися обдурити глядача (читача).
У телерекламі потрібно починати з головного. Найсильніший аргумент телереклами - сам товар (Д. Огілві: «Купують товар, а не рекламу»). Тому багато ефективних рекламних кампаній базувалося на тому, що товар сам за себе говорить. Потрібно користуватися засобом мнемоніки, тобто символом та образом, котрий у свідомості покупця зв'язується в одне ціле з назвою торгової марки, допомагаючи ніби автоматично її пригадати; показувати товар у дії.
Пам’ятайте, що нікого не можна примусити силою купувати товар (хіба що силою дефіциту, коли купують усе, що можна придбати). Найсильніший аргумент телереклами — сам товар (Д. Огілві: «Купують товар, а не рекламу»). Тому багато ефективних рекламних кампаній базувалося на тому, що товар сам за себе говорить. Широко користуйтесь засобом мнемоніки, тобто символом та образом, котрий у свідомості покупця зв’язується в одне ціле з назвою торгової марки, допомагаючи ніби автоматично її пригадати. Завжди показуйте товар у дії.
Коли нема чого сказати — співайте, радять фахівці. Це надає оригінальності рекламним зверненням, вони ліпше запам’ятовуються і асоціюються з торговою маркою. Дуже часто використовують музичне супроводження як тло. Голос за кадром також є ефективнішим, ніж пряма розповідь диктора на екрані.
Для сучасної техніки немає нічого неможливого. Усе залежить од вашої уяви. Не можна розраховувати на успіх, показуючи, як сонце сходить і заходить. Знайдіть у цьому те, чого інші ще не бачили.
Д. Огілві рекомендує використовувати такі засоби, рекламуючи окремі групи товарів:
1. Реклама продуктів харчування. Вивчіть вашого покупця. Ваші смаки й смаки споживачів - це не те саме. Розкажіть про використання товару, що рекламується, не забуваючи нагадати про його смакові якості. Покажіть сам продукт, покажіть його апетитно, смачно. Якщо у нього є якісь реальні характерні риси, максимально використайте їх у рекламі. У друкованій рекламі не розміщуйте рецепти всередині тексту та не друкуйте їх на кольоровому тлі.
2. Промислова реклама. Необхідно залучити до роботи професіоналів високого класу. Промислова реклама складніша за рекламу споживчих товарів. Вона потребує ґрунтовних доказів. Споживач повинен знати, чим відрізняється товар, що рекламується, від аналогічних, наскільки він є ліпшим за ті, котрі себе вже зарекомендували на ринку. Покажіть, що може ваш товар, експериментуйте з ним. Якщо ви продаєте техніку, наведіть технічні дані.
3. Фінансова реклама. Працюйте так, щоб породити довіру. Для фінансової реклами атмосфера довіри є найважливішою, тому то фінансові послуги дають відчутний ефект лише протягом певного часу користування ними. Демонструйте стабільність. Знайдіть на роль демонстратора людину, якій довіряють. Люди прихильні до компаній, які завжди кажуть правду. Будьте обережні з гумором та жартами (гроші - серйозний бізнес. Надайте рекламному зверненню вигляду методичного посібника, щоб у центрі уваги була фінансова послуга. Сміливо називайте ціни. Не думайте, що це відштовхує. Чітко визначені ціни, навіть високі, збільшують інтерес до рекламной звернення. Повторюйте вдалі знахідки. Зрозуміло, що не менш важливою стороною є реципієнт рекламного звернення, ним може бути окрема людина або група людей. Для проведення ефективної рекламної кампанії слід враховував два основні чинники, що впливають на сприймання, - менталітет і мотивацію.
5) Бюджет рекламної кампанії. Бюджет – це точка відліку контролю рекламної кампанії, визначення її ефективності. В першій його частині описується методологія виділення коштів. Величина бюджету залежить від багатьох факторів – масштабу самого рекламодавця, його фінансового положення, характеристик товару, етапу його життєвого циклу, цілей реклами, поведінки конкурентів і т.п.
До особливостей формування рекламного бюджету відносять таке:
етап життєвого циклу товару. Як правило, для реклами нового товару і розповсюдження про новий товар комерційної рекламної інформації необхідні більш значні асигнування на рекламу, щоб споживач погодився придбати новинку. Як кажуть фахівці, для першого етапу забагато грошей та реклами не буває. Для рекламування відомих споживачеві товарних марок підприємства необхідно витрачати менші суми, хоча на другому етапі вже з’явилися конкуренти та їх потрібно «перекричати» своєю рекламою, тому деякі фахівці радять витрачати на другому етапі навіть більше грошей, ніж на першому;
відомість товару серед споживачів та відомість при відмінності товару від аналогічних товарів конкурентів. Товарна марка, яка дуже схожа на інші марки в своїй товарній категорії, потребує більш інтенсивної реклами, а отже і грошей, щоб виділити її серед інших. Якщо товар має унікальні характеристики, реклама має бути націлена на підкреслення відмінностей, а це теж потребує більших витрат на рекламу;
частота показу рекламного звернення. За багаторазове доведення рекламного звернення до потенційних споживачів необхідно мати більший рекламний бюджет, для сплати показу рекламного звернення у мас-медіа;
частка ринку. Для збільшення частки ринку або витіснення конкурентів витрачається більше зусиль, ніж при простому підтриманні ринкової частки на існуючому рівні, а це вимагає значних коштів;
перешкоди ринку. На ринку з великого конкуренцією та великими витратами на рекламу, щоб не пасти крайніх або щоб зовсім не піти з ринку, необхідно мати неабиякі гроші, щоб утриматися на необхідному на даному ринку рівні.
Ці та інші особливості вимагають постійного корегування попередньо визначеного бюджету на рекламу.
Розмір загального бюджету на рекламу визначається на запланований період, за звичай це рік з можливою розбивкою по місяцях та кварталах.
Визначення розміру бюджету на рекламування потребує, щоб прибуток, продаж або частка ринку були конкретними завданнями рекламних комунікацій. Менеджер має співставити витрати на майбутні заходи з рекламування, значення яких визначається на початку року, з прибутком, продажем або часткою ринку, що очікуються на кінець року.
Щоб оцінити величину витрат на рекламні комунікації, фахівці рекомендують скористатися формулою прибутку:
P = S · W – [S · (O + A) + F + (R + D)]
де Р — прибуток, у тис. грн.;
S — обсяг продажу, у натуральних одиницях виміру ;
W — прогнозована ціна продажу товару, грн. за натуральну одиницю виміру;
О — комісійні витрати на одиницю товару, грн.;
А — змінні витрати, що залежать від обсягу виробництва, а точніше, продажу, грн. на одиницю виміру товару;
F — постійні витрати, що не залежать від обсягів виробництва товару та його продажу, грн. на одиницю виміру товару;
R — витрати на рекламу товару, грн. на одиницю виміру товару;
D — витрати на товарообіг та стимулювання, грн. на одиницю товару.
Деякі показники можуть обраховуватись у відсотках. Це змінні витрати, витрати на рекламу, товарообіг, стимулювання, комісійні витрати тощо.
Способи визначення рекламного бюджету:
1. Розмір бюджету залежить від цілей рекламної кампанії.
2. Розмір бюджету залежить від можливостей рекламодавця.
3. Розмір бюджету вираховується основуючись на досвіді попередніх рекламних кампаній.
4. Відсоток від прибутку, або відсоток від продажу, або відсоток від продажу одиниці товару.
5. Метод конкурентного паритету.
6. Розмір рекламного бюджету ставиться в залежності від долі ринку рекламодавця, товару.
7. Метод поєднання експертних оцінок.
8. Метод кількісних математичних моделей визначення рекламного бюджету.
Більш детально з найбільш традиційними методами можна ознайомитись в таблиці 11
Таблиця 11
Методи визначення бюджету та їх характеристика
Метод |
Загальні ознаки |
Переваги |
Недоліки |
1 |
2 |
3 |
4 |
Метод попереднього періоду |
Бюджет базується на бюджеті минулого року з відповідними змінами, орієнтованими на різні ринкові фактори |
Планування бюджету спирається на перевірені фактичні результати |
Неможливо застосовувати, коли підприємство щойно утворене; необхідні додаткові дослідження ринкової ситуації |
Відсоток від обсягу продаж |
Співставлення загального обсягу продаж з загальними витратами на рекламу |
Зі зростанням обертів продаж зменшується процентний показник, і сума, витрачена на рекламні кампанії, майже не змінюється |
Обсяг реалізованої продукції розглядається як причина, а рекламна діяльність – як наслідок; відсутній зв'язок з цілями, поставленими перед рекламним заходом |
Аналогія з конкурентами |
Метод конкурентного паритету пов’язує планування рекламного бюджету із зайнятою часткою ринку конкуруючих підприємств і власного підпримства |
Найкраще підходить для мілких торгових підприємств, оскільки забезпечує орієнтацію на ринок; обмежує розмір витрат на просування товарів |
Орієнтований на середні показники; витрати конкурентів важко визначити |
Виходячи з можливостей |
Використовується з орієнтацією на фінансовий стан торгового підприємства, а також при його погіршенні |
Простота в розрахунках |
Відсутній зв’язок витрат з поставленими цілями |
Метод цілей і задач |
Визначення бюджету базується на затратах, необхідних для реалізації поставлених цілей і задач |
Можливість визначення чіткого напрямку при витрачанні коштів; оцінка ефективності кожного напрямку |
Труднощі при визначенні конкретних цілей |
Крім цих, фахівці розробили ще декілька методів.
Метод незалежного усередненого прогнозу (НУП) використовує результати прогнозування, які робляться групою експертів.
Процедура розробки незалежного усередненого прогнозу складається з таких етапів:
1. П’ять-десять експертів розробляють незалежні прогнози щодо витрат на рекламування для даного підприємства. Для створення збалансованого сукупного прогноза необхідно залучити п’ять-шість експертів. Якщо кількість експертів перевищуватиме десять, якість прогнозу не покращиться. Кожний експерт має будувати свій прогноз незалежно, не консультуючись з колегами;
2. Необов’язково, щоб експерти були фахівцями з реклами. У якості експерта може бути будь-яка людина, знайома з товарною маркою та умовами ринку. Це можуть бути представники різних служб підприємства, а не тільки служби маркетингу. Чим різнородніше буде експертна група, тим вірогідніше, що помилки будуть зневельовані, а усереднений прогноз буде точнішим;
3. Експерти повинні мати перелік основних факторів, що впливають на продаж певних категорій товару. Якщо складна проблема може бути подріблена на кілька дрібних, якість рішень збільшується. Достатньо кожному експерту визначитись, як кожний фактор впливає на обсяги продажу товарів цієї категорії на певному ринку;
4. Експерти мають пам’ятати про взаємозалежності маркетингових змінних, особливо реклами та ціни товару, що рекламується, а також реклами та характеристик цього товару, реклами та системи розподілу даної групи товарів;
5. Отримані дані від експертів усереднюються. Не потрібно проводити групових обговорень результатів розрахунків або користуватися іншими методами зворотного зв’язку, бо це призводить до змін у судженнях, тобто зводить на нівець результати прогнозу. Фахівці вважають, що найкраще — це розрахувати медіану усіх незалежних даних, що дає можливість отримати більш-менш придатні результати, що не залежать від крайніх оцінок.
Ще один метод — метод п’яти питань. На рис. 3 показана залежність обсягів продажу товарів підприємства від розмірів рекламного бюджету, що визначений методом п’яти питань.
Рис. 3 Схема застосування методу п’яти питань
Схема визначення:
1. Яким буде обсяг продажу за найбільш вірогідним рівнем витрат на рекламу (для нових марок) (Атек) ;
2. Яким буде обсяг продажу за нульовим обсягом витрат на рекламу (Ао).
3. Яким був би максимальний рівень продажу, якби на рекламу можна було витрачати скільки завгодно грошей, чому будуть дорівнювати ці витрати (Smах, Аmax);
4. Яким буде обсяг продажу при витратах на рекламу, що дорівнюють половині від поточного (або найбільш вірогідного) значення витрат на рекламу (А–50%);
5. Яким буде обсяг продажу даного товару при розмірі витрат на рекламу, що наполовину більший у порівнянні з поточним (або найбільш вірогідним) (А+50%)
Відповіді на ці п’ять питань дають можливість побудувати графік залежності обсягів продажу товарів від розмірів рекламного бюджету. Отримати відповіді на питання можна за допомогою методу п’яти питань. Кожна з п’яти точок на графіку буде значенням, отриманим в результаті усереднення відповідних прогнозів усіма експертами. Для третього питання необхідно розробити дві медіани (Smах та Аmax). Smах відкладається на вертикальній вісі, Аmах — на горизонтальній.
Фахівці уважають, що крива залежності продажу товарів від рекламного бюджету може виглядати дещо інакше. Вона може бути вогнутою, як верхня частина. Якщо товарна марка вже відома на ринку, то кривизни може не бути зовсім. У нової товарної марки рівень продажу за нульовими витратами на рекламу також може наближатися до нуля.
Останнім етапом використання методу п’яти питань є встановлення кінцевого значення розміру рекламного бюджету, який залежить від цілей маркетингу. Якщо намічено максимально збільшити обсяг продажу, то величина бюджету визначається на вертикальній вісі та відповідає першому піку продажу. Якщо мета полягає у максимізації прибутку, то спочатку будують залежності продажу товарів у грошовому вимірі від розміру рекламного бюджету. Потім з обсягів продажу віднімають витрати виробництва (змінні витрати обсяг продажу товарів), всі додаткові постійні витрати та витрати на рекламу. Залишок від цих обрахувань визначає розмір прибутку, що залежить від витрат на рекламування.
Наступний метод — метод Пекхема. Його ще називають методом черговості вихода товару на ринок.
Цей метод використовується для нових марок товарів. Суть його полягає в тому, що у річному проміжку часу фахівці спостерігають сильну залежність від часткою «голосу» товарної марки та часткою ринку.
Рекомендують для нової марки встановлювати долю голосу у розмірі 1,5Х частки ринку, яку товарна марка може отримати до кінця другого року її існування на ринку. Якщо знати обсяги реклами та обсяги продажу по галузі у цілому, можна перевести отриману частку «голосу» в розмір рекламного бюджету. Щоб отримати картину ринку через два роки, фахівці рекомендують використовувати принцип черговості виходу товару на ринок.
Вважається, що доля ринку товарної марки залежить від черговості, з якого вона виходить на ринок. Обрахування ведуться у натуральному вимірюванні. Перша марка, так званий піонер ринку, захоплює найбільшу частину ринку, друга — наступну за розміром тощо. В загальному вигляді розмір ринкової долі марки (що виходить на ринок n-ю за чергою, як частина (п – 1)-ї марки) дорівнює 0,71. Для деяких марок, що часто купуються, ця величина може доходити до 0,92 та більше по мірі появи нових марок, аналогічних попередній торговій марці.
Наприклад, перша марка в категорії за визначенням отримує 100% долі ринку. Наступна за нею марка може розраховувати на зменшення цієї частки до 58%, отримуючи 42%, тобто співвідношення часток ринку буде дорівнювати 42 : 58 = 0,72 (будемо вважати, що співвідношення співпадає з 0,71). За інших рівних умов, тобто за однакових витратах на рекламу, третя за чергою марка може розраховувати на зниження частки першої до 45% та другої до 32%. Сама бувша першою товарна марка завоює 23% ринку, тобто 23% — це 0,71 від 32%, а це, в свою чергу, 0,72 від 44%. Ці розрахунки наведені у так званій таблиці «часток» (табл. 12).
Таблиця 12
РОЗРАХУНКИ ФАХІВЦІВ ОЧІКУВАНОЇ ЧАСТКИ РИНКУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЧЕРГОВОСТІ ВИХОДУ ТОВАРНОЇ МАРКИ В ТОВАРНУ КАТЕГОРІЮ
Черговість виходу на ринок |
Частка ринку товарної марки, % |
Разом, % |
|||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
||
І |
100 |
|
|
|
|
|
100 |
ІІ |
58 |
42 |
|
|
|
|
100 |
ІІІ |
45 |
32 |
23 |
|
|
|
100 |
IV |
39 |
28 |
20 |
14 |
|
|
101 (похибка через округлення цифр) |
V |
35 |
25 |
18 |
13 |
9 |
|
100 |
VI |
33 |
24 |
14 |
12 |
8 |
6 |
100 |
Примітка. Дані розраховані для товарів виробничого призначення та товарів широкого вжитку тривалого користування.
Наступний метод — метод тестової реклами. Вибирається декілька схожих між собою ринків і кожному з них виділяється різний бюджет на рекламування, потім порівнюються результати продажу товарів, що рекламувалися, на кожному ринку. Рівень витрат, що уможливлює залежності від цілей підприємства отримати найбільший обсяг продажу товарів або найбільший прибуток, використовується як рекламний бюджет для даної товарної марки на даному ринку. Отримані результати є більш-менш точними. Недоліки, що зменшують переваги цього методу: висока вартість проведення експериментів, значна витрата часу, можливий екстремальний характер (багато хто боїться залишатися зовсім без реклами або з незначним рекламним бюджетом), дії конкурентів під час проведення експериментів (можуть дізнатися про особливості запланованої рекламної кампанії) та наявність відмінностей на місцевих ринках, що зменшу точність обрахунків.
Для товарної категорії, що досягла зрілості у своєму життєвому циклі, коли попит майже не збільшується, а тому метою є збільшення частки ринку, рекомендується використовувати метод Шроєра.
Схема отримання результатів за цією методою має такі етапи:
1. Бюджети мають обчислюватись не у загальнодержавному, а у локальному масштабі, для кожного ринку окремо. Чим детальніше вони сегментовані, тим краще;
2. На кожному локальному ринку необхідно вивчити такі два аспекти: а) частку «голосу» основного конкурента (долю у загальному обсязі витрат на рекламу для даної категорії) та його долю ринку; б) долю ринку даної марки на цьому локальному ринку та становище підприємства-виробника даного товару на цьому ринку (чи є він лідером, чи тим, хто доганяє);
3. Якщо доля «голосу» основного конкурента нижче долі ринку, значить у даної товарної марки підприємства є можливість для атакуючих дій. У цьому випадку підприємство має бути готовим до значних витрат на рекламу на протязі 12 та більше місяців. Збільшення витрат на рекламу має складати 20-30% збільшення долі «голосу» у порівнянні з конкурентом. За звичай фахівці радять витрачати два рекламних бюджету основного конкурента для даного ринку;
4. На інших ринках, де доля «голосу» основного конкурента дорівнює його долі ринку або перевершує її, можна застосовувати оборонну стратегію, згідно з якою витрати підприємства на рекламування його товарів має відповідати витратам конкурента або навіть знайти свою «нішу» на ринку, що призведе до зменшення витрат на рекламу.
Приклад стратегії визначення розміру бюджету за цим методом наведена на рис. 4
Рис 4. Застосування методу Шроєра для визначення тенденції витрат на рекламу
Фахівці рекомендують брати до уваги:
на зростаючих ринках основну увагу необхідно приділити долі ринку, що показує, як швидко зростають продажі товарів підприємства у порівнянні з продажем товарів конкурентів;
на ринках, що знаходяться у стадії зрілості або спадання, контролювати необхідно не обсяги продажу і не долю ринку, а прибуток. У разі спадання ринкова доля може навіть збільшуватися, але обсяги продажу товарів можуть збільшуватися у натуральному вимірі. Це пов’язують з тим, що значна кількість конкурентів вже пішла з цього ринку.
Методи, що рекомендується застосовувати на окремих етапах життєвого циклу товару, наведені у табл. 13
Таблиця 13
МЕТОДИ, ЯКІ РЕКОМЕНДУЮТЬ ФАХІВЦІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ РЕКЛАМНОГО БЮДЖЕТУ
Ситуація |
Основний метод |
Додаткові або контрольні методи |
1. Виведення на ринок нової товарної категорії |
Метод цілей і задач (разом із даними тестової реклами та експертними оцінками НУП) |
Метод НУП/5П |
2. Нова марка в категорії, що вже існує |
Те саме |
Метод Пекхема |
3. Стабільна товарна марка з категорії, що вже існує протягом певного (тривалого) часу |
Метод Шроєра (якщо товарна марка продається у декількох регіонах), метод цілей і задач |
Тестова реклами, статистичне прогнозування, метод НУП/5П |
Завданням менеджера з реклами є встановлення початкового рекламного бюджету. Якість планування рекламних заходів полягає у тому, що менеджер поступово відбирає найбільш ефективні у подальших розрахунках. Тобто розмір бюджету та методи його визначення залежать від кваліфікації менеджера з реклами. Крім того, менеджер має контролювати рекламну кампанію та під час проведення цієї рекламної кампанії оптимізувати витрати грошей, тим самим визначаючи, як буде витрачатися рекламний бюджет та чи початковий його варіант був ефективним та економічно вірно розробленим.
Після визначення методу, розраховують бюджет усієї РК. Цей документ оформляється , як правило, у вигляді таблиці 14
Таблиця 14
