Анастасія Маркович
Анастасі́я Маркови́ч (1667 (1671)-1729) — україн
ська державна діячка єврейського походження. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Засновниця монастиря в Гамаліївці..
Оцінки. На думку історика Данила Мордовцева, за гетьманування Івана Скоропадського Анастасія була справжньою правителькою Війська Запорозького. Старий гетьман був слабкою людиною і безвільним політиком, тому залюбки передав булаву «своїй розумній, енергійній і гарненькій Насті». Саме через неї Петро І керував українськими справами. Мордовцев вважав, що Анастасія здійснила «моральне і політичне об'єднання Великої і Малої Росії», зрозумівши після поразки Івана Мазепи згубність орієнтації на Захід.
Паліїха
Дуже визначні люди звичайно мають посередніх жінок. Але жінка фастівського полковника була під пару свойому чоловікові. Розумна й добре освічена, славна Паліїха, «мати-полковниця», як звали її козаки, не тільки управляла цілим Правобережжям, але в часі заслання чоловіка не раз провадила війну то з москалями, то з їх союзниками поляками, й оборонила Фастівщину від їх зазіхань. Друга дружина фастівського полковника Семена Палія, Теодозія, вміло вела переговори з іноземними послами, які часто наїжджали до «Палієвої держави», вбачаючи в керівникові визвольного руху на Правобережній Україні неабияку політичну силу. Московський священик Лукіянов захоплено описував своє повернення з Палестини додому паліївськими теренами, коли на кордоні його зустріла Паліїха на чолі загону з 500 осіб і провела до Дніпра. Прості козаки звали її «мати-полковниця».