Питання для самоперевірки

1. Як класифікують інвестиції для фінансування інноваційних проектів?

2. Що охоплюють інвестиції в основні засоби?

3. Що забезпечують інвестиції в оборотні кошти?

4. Чим обумовлена необхідність інвестицій в оборотні кошти?

5. Що забезпечують інвестиції в НДР?

6. Охарактеризуйте основні джерела інвестицій для фінансування інноваційного проекту.

7. Охарактеризуйте позикові фінансові кошти.

8. Сутність лізингу для інвестування інноваційних проектів.

9. У чому особливості фінансування інноваційного проекту венчурним капіталом?

10. За яких умов фірмі-інноватору доцільно скористатися послугами венчурних фондів?

Лекція 3, 4

ТЕМА № ІМ-4

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ ТА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

(1 година)

План

4.1. Організаційні форми реалізації інновацій у межах імітаційної стратегії

4.2. Організаційні форми реалізації інновацій у межах захисної або традиційної стратегії.

4.3. Організаційні форми реалізації інновацій у межах наступальної стратегії

4.1. Організаційні форми реалізації інновацій у межах імітаційної стратегії

Можливості застосування певних організаційних форм реалізації нововведень залежать від типу інноваційної стратегії організації, найпоширенішими з яких є імітаційна, захисна, традиційна і наступальна.

Організаційні форми реалізації інновацій у межах імітаційної стратегії. Вони передбачають створення організаційних умов для впровадження нових виробів і технологій, які не є результатами власних розробок і можуть залучатися шляхом придбання інновацій, ліцензій, підприємств-інноваторів, імітації інновації.

Придбання інновацій. Інновація (у даному разі — нові види техніки чи технології) розглядається як ринковий товар, який можна купити. Менеджер з інновацій є покупцем, діяльність якого спрямована на оцінювання інноваційних пропозицій, перевірку можливостей їх застосування на власному підприємстві (за необхідності — пошук альтернативних продавців) і на обговорення умов контракту придбання. Така робота може бути виконана в межах будь-якої організаційної структури (в т. ч. механістичного типу) за участі фахівців виробничого, фінансового відділів, відділу маркетингу та матеріально-технічного забезпечення.

Придбання ліцензій. Зміст інноваційної діяльності за цієї форми аналогічний описаному вище, хоча йдеться не про придбання готової інновації, а про право на використання нової технології або на виготовлення нового виробу, патент на які належить третій особі. Придбання ліцензій дає змогу відмовитись від проведення власних досліджень і контрук-торсько-технологічних розробок, а сконцентрувати увагу на пристосуванні одержаної за ліцензією технології (наприклад, технології обслуговування клієнтів у ресторанах швидкого харчування) до умов діяльності підприємства або для виготовлення певної продукції та її збуту.

Функції інноваційного менеджменту у цьому випадку також зводяться до придбання інновації. Однак внаслідок технічних і юридичних проблем, пов'язаних із придбанням ліцензій, цей процес виходить за межі звичайної операції купівлі-продажу: потрібно брати до уваги обсяг прав на використання науково-технічних знань, що передбачають дотримання різних обмежень, які встановлюються у процесі укладання ліцензійної угоди.

Однією з форм імітаційної стратегії є стратегія «швидкий другий». Її суть полягає у створенні конструкторських відділів, спроможних у максимально стислі терміни здійснити імітацію незахищеного патентом вдалого виробу конкурента. Ще однією умовою успіху стратегії «швидкий другий» є наявність потужної системи збуту, яка в змозі швидше і ефективніше налагодити продаж продукції, ніж її творець. Як правило, інвестиції, спрямовані на розроблення і збут, мають бути дуже великими. З огляду на це таку стратегію можуть реалізувати тільки великі підприємства з потужним фінансовим потенціалом. Якщо ці підприємства приділяють значну увагу питанням якості, то вони вибирають стратегію «швидкого і кращого другого», тобто свідомо прагнуть досягти явних переваг над інноватором за якістю виробів.

Таку стратегію найчастіше реалізують в межах функціональної чи лінійно-функціональної організаційної структури, які мають значні переваги у тих функціональних сферах, що відповідають особливостям вибраної стратегії: проектно-конструкторські відділи забезпечують знаходження досконаліших конструктивних рішень; фінансові — акумулюють необхідні фінансові ресурси для великомасштабного виробництва нового продукту; маркетингові — розробляють ефективну стратегію його просування і збуту.