Боротьба козацтва проти татарсько-турецької агресії.

• З початку свого існування Запорізька Січ перебрала на себе державну функцію захисту України. Здебільшого це здійснювалося не тільки без допомоги, а навіть всупереч волі уряду Речі Посполитої. Тим самим він підставляв під постійні удари татарських орд Україну. Недалекоглядно татари плюндрували українські, а козаки — татарські землі.

• У 70-х роках XVI ст. Запорізька Січ боролася переважно за визволення Молдавії від турецького поневолення. Всупереч урядовій забороні Кіш Запорізький у березні 1574 р. спорядив на допомогу повсталому молдавському народові 12 сотень козаків на чолі з гетьманом Іваном Свирговським (Сверчевським). Прибуття запорожців ак­тивізувало визвольний рух молдаван. Але у битві під Кагулом 10 червня 1574 р. мол­давсько-козацьке військо зазнало поразки. Тяжко поранений Свирговський потрапив у полон і був страчений турками.

• Майже одночасно з цими подіями козацький загін отамана Покотила захопив Аккерман і кілька менших при­дністровських замків.

• Успішніше діяв запорізький отаман молдаванин за походженням, Іван Підкова, який раніше не знав поразок від «нечестивців». Разом з патріотично настроєними молдаванами він у 1577 р. розгромив військо султанського ставленика Петра Мірчича і 31 листопада взяв Ясси й став молдавським господарем. Але наступного року під натиском турецьких військ Підкова почав відступати на Запоріжжя, у Немирові потрапив до рук польської шляхти й на вимогу султана був прилюдно страчений у Львові. Побратими перевезли його прах на Запоріжжя й поховали у Канівському монастирі.

• З другої половини 70-х років XVI ст. активізуються морські походи козаків проти Кримського ханства й Туреччини. Запорізька Січ створила власний чорноморський флот, який успішно протистояв флоту наймогутнішої на Чорному морі держави.

• Козацькі чайки легко маневрували й могли вільно долати морський простір. Запорожці використовували також трофейні ту­рецькі галери та інші плавальні засоби. Виробилася ефек­тивна тактика ведення морських боїв з турецькими галерами.

• Січовики на чолі з відважними проводирями здійсню­вали успішні комбіновані походи сушею й морем у татарські та турецькі володіння. Легендарною славою було ові­яно ім'я Богдана Ружинського. Він походив з великокня­зівської родини Гедиміновичів, мав чималі маєтності у Ружині Волинського воєводства, міг жити безтурботно й роз­кішно. Але він вболівав за Україну та її людей, і молодий княжич залишив хороми й пішов захищати Батьківщину. В 60-х — на початку 70-х років XVI ст. він не раз відбивав татарські загони від Поділля й Волині, визволяв з полому бранців, стояв на смерть у прикордонних містах-фортецях. Саме на Запоріжжі його воєнний талант розкривається з повною силою. Народ недаремно з любов'ю називав його «Богданко».

• Дізнавшися про похід кримських татар на Русь і Поль­щу, Ружинський у жовтні 1575 р. завдав нищівного удару Кримському ханству. Запорожці прорвалися за Перекоп, вогнем і мечем пройшлися усім Кримським півостровом. Потім дісталися малоазійського уз­бережжя Чорного моря, взяли Трапезунд, Сіноп, настраха­ли Константинополь і повернулися на Запоріжжя. Тут вони дізналися про намір турків блокувати козацький край від Чорного моря системою оборонних споруд і рушили вниз по Дніпру прорубувати шлях на Південь. Запорожці зруйнували фортецю Іслам-Кермен, але від вибуху в зробленому ними підкопі загинув і їхній уславлений ватажок.

• Успішні дії запорожців на півдні привернула увагу російського уряду, і на початку 90-х років він неод­норазово робить спроби залучити їх на свою службу, однак далі координації спільних дій проти татар справа не пішла. Це не завадило козацтву в його подальшій бороть­бі з Кримським ханством.