10. Система регулювання поведінки особистості

Поведінка підлеглого в організації є результат складного поєднання різних впливів. Соціалізація особистості, регулювання її соціальної поведінки здійснюється за допомогою системи соціальної регуляції поведінки та діяльності. Вона включає такі основні компоненти: регулятори:

соціальна позиція;

соціальна роль;

соціальні норми;

соціальні очікування (експектаціі);

соціальні цінності, виражені в ціннісних орієнтаціях особистості;

соціальні установки; прийоми і методи:

прямі або безпосередні (переконання, примус, навіювання, вимога поведінки за зразком, заснованого на наслідування, тобто реалізація принципу "Роби, як ...");

непрямі або опосередковані ("особистий приклад", "орієнтує ситуація", "зміна або збереження рольових елементів", "використання символів і ритуалів", "стимулювання").

Отже, керівник в управлінні регуляцією соціальної поведінки та діяльності особистості підлеглого повинен:

ставитися до нього не тільки, як до об'єкта керівництва, а як до особистості, партнера по взаємодії;

постійно орієнтуватися на кращі риси, якості, гідності керованих ним людей;

органічно поєднувати прямі і непрямі методи управління;

всіляко використовувати можливості колективу.

11. Завантаження та проблеми міжособистісного сприйняття в управлінській діяльності

Спілкування - це процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності і включає: сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування); обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування); вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування) .

Виділення будь-якої проблеми в якості самостійної галузі наукового дослідження передбачає вирішення низки ключових питань: визначення специфіки об'єкта вивчення; проведення категоріально понятійного аналізу; розробка принципів і методів дослідження.

Різновиди спілкування. По використовуваних знаковим системам розрізняють: вербальне (мовне) спілкування, яке у свою чергу ділиться на усну та письмову мову; невербальне (безсловесне) спілкування, що грає в нашому житті надзвичайно важливу роль.

За характером зв'язку спілкуються спілкування ділиться на: безпосереднє, як контакт "віч-на-віч"; опосередковане, як неповний психологічний контакт за допомогою письмових чи технічних засобів, що віддаляють в часі або на відстані отримання зворотного зв'язку між учасниками.

За кількістю що беруть участь у спілкуванні людей розрізняють: міжперсональної спілкування, тобто безпосередні контакти людей у ​​групах чи парах, постійних за складом учасників; масове спілкування, то є безліч безпосередніх контактів незнайомих людей, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.

За включеності в процес спілкування соціальних доданків розрізняють: міжособистісне спілкування (спілкування між конкретними особистостями, що володіють унікальними індивідуальними якостями, які розкриваються іншому по ходу спілкування та організації спільних дій; соціальні ролі спілкуються грають у такому спілкуванні допоміжну роль); рольовий спілкування (спілкування між носіями певних соціальних ролей).

Різновидом рольового спілкування є управлінське спілкування.

Основні функції управлінського спілкування: видача розпорядчої інформації (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, поради та ін); отримання зворотної (контрольної) інформації про хід та підсумки реалізації розпорядницької інформації; видача оцінної інформації про підсумки реалізації завдання.