- •Харків 2013
- •Лекція 1.Предмет і методи психології
- •Життєва психологія:
- •Наукові положення про психіку:
- •Фундаментальні проблеми психології
- •Методи психологічних досліджень
- •Допоміжні:
- •Галузі психології
- •Психіка людини
- •Виникнення психіки людини
- •Лекція 2.Психіка Розвиток поглядів на фізиологічну основу психіки
- •Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •Лекція 3.Діяльність та її види Потреби і мотиви
- •Лекція 4. Особистість і її психологічна структура
- •Загальні питання психології особистості
- •Лекція 5. Спілкування та мовна діяльність Поняття про мову та її функції
- •Різновиди мовлення
- •Поняття про спілкування
- •Засоби спілкування
- •Різновиди спілкування
- •Лекція 6. Міжособистісні стосунки у групах людей
- •Міжособистісні стосунки у групі
- •Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
- •Лекція 7. Увага та її закономірності Поняття про увагу
- •Різновиди і форми уваги
- •Якості уваги
- •Лекція 8. Відчуття і спримання
- •Фізіологічне підгрунтя відчуттів
- •Класифікація і різновиди відчуттів
- •Основні властивості відчуттів
- •Поняття про сприймання
- •Різновиди сприймань
- •Властивості сприймань
- •Спостереження і спостережливість
- •Лекція 9. Пам’ять та її закономірності
- •Класифікація видів пам’яті
- •Процеси пам’яті
- •Лекція 10. Мислення та його види і форми Мислення та його загальні характеристики
- •Загальні характеристики мислення :
- •Теорія мислення
- •Форми мислення
- •Види мислення
- •Мислення та мова і мовлення
- •Лекція 11. Уява Поняття про уяву
- •Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •Функції уяви:
- •Фізіологічне підгрунтя уяви.
- •Види уяви:
- •Способи утворення (операції) уяви
- •Лекція 12. Емоції та почуття Емоції та почуття
- •Індивідуальні прояви емоцій
- •Лекція 13. Вольові процеси
- •Фізіологія волі
- •Структура вольового акту
- •Виховання волі
- •Лекція 14. Темперамент Поняття про темперамент
- •Основні властивості темпераменту
- •Типи темпераментів
- •Роль темпераменту в діяльності людини
- •Лекція 15. Характер Поняття про характер
- •Структура характеру
- •Основні риси типового характеру
- •Природа характеру
- •Формування характеру
- •Лекція 16. Здібності Поняття про здібності
- •Структура здібностей
- •Різновиди здібностей
- •Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови
- •Лекція 17. Спрямованість особистості
- •Структура спрямованості особистості
- •Література
Загальні питання психології особистості
Загальні питання психології особистості:
– які психічні процеси та механізми визначають відчуття власного “Я” ? ;
– чим визначається міжіндивідна відмінність людей; тобто, що робить їх різними саме в якості особистостей ? ;
– як міжособистісні відносини та соціальні структури впливають на розвиток особистостей ?.
Оскільки особистість відноситься до класу надскладних систем, остільки і її вивчення не може обмежуватись одним підходом. Тому є декілька закордонних та вітчизняних теорій особистості, кожна з яких, по-перше, на свій розсуд описує особистість, а, по-друге, пропонує свої аргументи для цього опису. Найпопулярнішими серед закордонних теорій є:
Психодинамічні теорії. Підвалини цих теорій були закладені австрійським психіатром З.Фрейдом та розвинуті його послідовниками – А.Адлером, К.Юнгом, Е.Фромом та ін. Головна задача цих теорій – вивчення рушійних сил особистості, на підставі яких формується її активність. Цей напрям опирається на ідею про те, що глибинною вадою поведінки особистості є неусвідомлювані мотиви. У З.Фрейда це інстинкти, у К.Юнга – неусвідомлений особистісний та суспільний досвід (колективне несвідоме), у Е.Фрома екзистенційні потреби та т.ін.
Тобто, в цих теоріях визнається особлива роль НЕСВІДОМОГО, яке головним чином і зумовлює несвідому поведінку особистості.
Біхевіористичні теорії. Біхевіоризм відштовхується від ідеї, що поведінка людини є наслідком безперервної взаємодії між особистістю та її оточенням. Точніше кажучи, біхевіористи звертають увагу на те, що умови оточення людини формують її поведінку через навчання, а поведінка особистості, в свою чергу, формує її оточення. Тобто, людина і ситуація, в якій вона знаходиться, обопільно впливають одне на одного. Тому, щоб прогнозувати поведінку індивіда, треба знати як його характеристики взаємодіють з характеристиками оточення. Цим і повинна займатись, як вважають біхевіористи, психологія особистості.
Гуманістичні теорії. Послідовники цього напряму не дискутують відносно впливу біологічних характеристик та оточення людини на її поведінку, а підкреслюють власну роль людини в визначенні своєї долі. В своїй концепції вони опираються на такі принципи: 1) особистість потрібно зрозуміти, відштовхуючись від її власного погляду на світ, її самосприймання та її самооцінки; 2) приоритетним напрямом дослідження особистості є її вибір, творчість та самоактуалізація, тобто все те, що вона робить сама; робити ставку на її саморозвиток; 3) методи вивчення особистості не повинні бути нейтральними до неї і тому дослідник повинен рахуватись з ціннісними критеріями їх використання; 4) мета психології – зрозуміти людину, а не прогнозувати і контролювати її поведінку.
Когнітивні теорії. Майже усі сучасні психологи, незалежно від їх філософських уподобань, визнають, що особистісні відмінності є також наслідком того, як індивідуми репрезентують інформацію, що надходить до них. Такі репрезентації звуться когнітивними структурами або схемами. При цьому одні з цих структур використовуються індивідами за для інтерпретації себе та свого оточення, а інші допомагають людині сприймати, організовувати та зберігати інформацію.
Серед вітчизняних теорій структури особистості найбільш відомими є:
Підхід Рубінштейна С.Л. „Особистість – сукупність внутрішніх умов, через які відображаються всі зовнішні впливи; тому в особистості можна виділити компоненти різних рівнів, ступеня, спільності та стійкості (сталості)”:
Спрямованість – проявляється у потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінантних мотивах діяльності і поведінки, світогляді.
Знання, уміння, навички – набуваються під час життя і пізнавальної діяльності.
Індивідуально-типологічні особливості – проявляються в темпераменті, характері, здібностях.
Підхід Ананьєва Б.Г. Розглядає людину, особистість як сукупність чотирьох сторін:
1) Людина як частка людства;
2) Людина як особистість;
3) Онтогенез та життєвий шлях людини як індивіда;
4) Людина як частка біологічного виду.
Підхід Платонова К.К. „Особистість – дієспроможний член суспільства, який усвідомлює свою роль в ньому”. Особистість має динамічну функціональну структуру, елементами якої є:
Спрямованість – поєднує ставлення та моральні якості, інтереси особистості, які розрізняються за рівнем, широтою, інтенсивністю, сталістю, дієвістю.
Соціальний досвід – включає знання, уміння, навички та звички набуті в особистому досвіді, шляхом навчання.
Психологічна підстуктура (форма відображення) – охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів та станів (відчуття, сприймання, мислення, уява, пам’ять, увага, емоційні явища і т. ін).
Біологічна підструктура – охоплює біопсихічні типологічні властивості, а саме темперамент, вік, стать, а також патологічні зміни особистості, які більшою мірою залежать від фізіологічних та морфологічних особливостей кори головного мозку.
Характер та здібності не мають особистісних рис, які б були одночасно і властивостями особистості і змогли б увійти в одну з підструктур. Тому К.К.Платонов розглядає їх як властивості, які проявляються в різних видах діяльності і виявляються в усіх чотирьох підструктурах, тобто як каркас особистості, який об’єднує всі підструктури.
Підхід Ковальова О.Г. „Особистість – суб’єкт і об’єкт суспільних відносин”. До структури особистості входять чотири підструктури:
Спрямованість – як система відношень особистості до оточуючого світу, до якої входять різні властивості, система взаємодіючих потреб, мотивів і інтересів, ідейних і практичних настанов. Домінуюча спрямованість визначає всю психічну діяльність особистості.
Можливості – система здібностей, які є психологічною передумовою успішного виконання людиною діяльності, в тому числі і професійної.
Стиль – психологічні особливості поведінки людини в соціальному середовищі, які визначаються темпераментом і характером.
Система вправ – забезпечує саморегуляцію, самоконтроль та корекцію дій, вчинків в житті і діяльності.
Підхід М’ясіщева В.В. Розглядає ядро особистості як систему її відношення до оточуючого світу та самої себе, що формується під впливом відображення свідомістю людини оточуючого світу та є однією з форм такого відображення.
Підхід Абульханової-Славської К.А. Представляє особистість як суб’єкт життєвого шляху та суб’єкт діяльності. В основі розвитку особистості лежить формування таких якостей, як активність (ініціативність, відповідальність), здатність до організації часу, соціальне мислення.
Отже, структура особистості – це складне, біопрограмне, системне, цілісне психологічне утворення; об’єднаних макроструктурних елементів – біологічного (фізіологічного), психологічного і соціального.
