Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КЛ психология не псих..doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Загальні питання психології особистості

Загальні  питання  психології  особистості:

– які психічні процеси та механізми визначають відчуття власного “Я” ? ;

– чим визначається міжіндивідна відмінність людей; тобто, що робить їх різними саме в якості особистостей ? ;

– як міжособистісні відносини та соціальні структури впливають на розвиток особистостей ?.

Оскільки особистість відноситься до класу надскладних систем, остільки і її вивчення не може обмежуватись одним  підходом. Тому є декілька закордонних та вітчизняних теорій особистості, кожна з яких, по-перше, на свій розсуд описує особистість, а, по-друге, пропонує свої аргументи для цього опису. Найпопулярнішими серед закордонних теорій є:

Психодинамічні теорії. Підвалини цих теорій були закладені австрійським психіатром З.Фрейдом та розвинуті його послідовниками – А.Адлером, К.Юнгом, Е.Фромом та ін. Головна задача цих теорій – вивчення рушійних сил особистості, на підставі яких формується її активність. Цей напрям опирається на ідею про те, що глибинною вадою поведінки особистості є неусвідомлювані мотиви. У З.Фрейда  це  інстинкти, у К.Юнга – неусвідомлений особистісний та суспільний досвід (колективне несвідоме), у Е.Фрома екзистенційні потреби та т.ін.

Тобто, в цих теоріях визнається особлива роль НЕСВІДОМОГО, яке головним чином і зумовлює несвідому поведінку особистості.

Біхевіористичні теорії. Біхевіоризм відштовхується від ідеї, що поведінка людини є наслідком безперервної взаємодії між особистістю та її оточенням. Точніше кажучи, біхевіористи звертають увагу на те, що умови оточення людини формують її поведінку через навчання, а поведінка особистості, в свою чергу, формує її  оточення. Тобто, людина і ситуація, в якій вона знаходиться, обопільно впливають одне на одного. Тому, щоб прогнозувати поведінку індивіда, треба знати як його характеристики взаємодіють з характеристиками оточення. Цим і повинна займатись, як вважають біхевіористи,  психологія особистості.

Гуманістичні теорії. Послідовники цього напряму не дискутують відносно впливу біологічних характеристик та оточення людини на її поведінку, а  підкреслюють власну роль людини в визначенні своєї долі. В своїй концепції вони опираються на такі принципи: 1) особистість потрібно зрозуміти, відштовхуючись від її власного погляду на світ, її самосприймання  та її самооцінки; 2) приоритетним напрямом дослідження особистості є її вибір, творчість та самоактуалізація, тобто все те, що вона робить сама; робити ставку на її саморозвиток; 3) методи вивчення особистості не повинні бути нейтральними до неї і тому дослідник повинен рахуватись з ціннісними критеріями їх використання; 4) мета психології – зрозуміти людину, а не прогнозувати і контролювати її поведінку.

Когнітивні теорії. Майже усі сучасні психологи, незалежно від їх філософських уподобань, визнають, що особистісні відмінності є також наслідком того, як індивідуми репрезентують інформацію, що надходить до них. Такі репрезентації звуться когнітивними структурами або схемами. При цьому одні з цих структур використовуються індивідами за для інтерпретації себе та свого оточення, а інші допомагають людині сприймати, організовувати та зберігати інформацію.

Серед вітчизняних теорій структури особистості найбільш відомими є:

Підхід Рубінштейна С.Л. „Особистість – сукупність внутрішніх умов, через які відображаються всі зовнішні впливи; тому в особистості можна виділити компоненти різних рівнів, ступеня, спільності та стійкості (сталості)”:

Спрямованість – проявляється у потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінантних мотивах діяльності і поведінки, світогляді.

Знання, уміння, навички – набуваються під час життя і пізнавальної діяльності.

Індивідуально-типологічні особливості – проявляються в темпераменті, характері, здібностях.

Підхід Ананьєва Б.Г. Розглядає людину, особистість як сукупність чотирьох сторін:

1) Людина  як  частка  людства;

2) Людина    як  особистість;

3) Онтогенез  та  життєвий  шлях  людини  як індивіда;

4) Людина  як частка  біологічного виду.

Підхід Платонова К.К. „Особистість – дієспроможний член суспільства, який усвідомлює свою роль в ньому”. Особистість має динамічну функціональну структуру, елементами якої є:

Спрямованість – поєднує ставлення та моральні якості, інтереси особистості, які розрізняються за рівнем, широтою, інтенсивністю, сталістю, дієвістю.

Соціальний досвід – включає знання, уміння, навички та звички набуті в особистому досвіді, шляхом навчання.

Психологічна підстуктура (форма відображення) – охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів та станів (відчуття, сприймання, мислення, уява, пам’ять, увага, емоційні явища і т. ін).

Біологічна підструктура – охоплює біопсихічні типологічні властивості, а саме темперамент, вік, стать, а також патологічні зміни особистості, які більшою мірою залежать від фізіологічних та морфологічних особливостей кори головного мозку.

Характер та здібності не мають особистісних рис, які б були одночасно і властивостями особистості і змогли б увійти в одну з підструктур. Тому К.К.Платонов  розглядає їх як властивості, які проявляються в різних видах діяльності і виявляються в усіх чотирьох  підструктурах, тобто як каркас особистості, який об’єднує всі підструктури.

Підхід Ковальова О.Г. „Особистість – суб’єкт і об’єкт суспільних відносин”. До структури особистості входять чотири підструктури:

Спрямованість – як система відношень особистості до оточуючого світу, до якої входять різні властивості, система взаємодіючих потреб, мотивів і інтересів, ідейних і практичних настанов. Домінуюча спрямованість визначає всю психічну діяльність особистості.

Можливості – система здібностей, які є психологічною передумовою успішного  виконання людиною  діяльності,  в тому числі і професійної.

Стиль – психологічні особливості поведінки людини в соціальному середовищі, які визначаються темпераментом і характером.

Система  вправ – забезпечує саморегуляцію, самоконтроль та корекцію дій, вчинків в житті і діяльності.

Підхід М’ясіщева В.В. Розглядає ядро особистості як систему її відношення до оточуючого світу та самої себе, що формується під впливом відображення свідомістю людини оточуючого світу та є однією з форм такого відображення.

Підхід Абульханової-Славської К.А. Представляє особистість як суб’єкт життєвого шляху та суб’єкт діяльності. В основі розвитку особистості лежить формування таких якостей, як активність (ініціативність, відповідальність), здатність до організації часу, соціальне мислення.

Отже, структура особистості – це складне, біопрограмне, системне, цілісне психологічне утворення; об’єднаних макроструктурних елементів – біологічного (фізіологічного), психологічного і соціального.