- •Лекція 5 Сутність і функції грошей. Історія розвитку грошей.
- •Виникнення і сутність грошей. Теорії грошей.
- •Функції грошей. Види грошей.
- •Грошові системи. Закони грошового обігу. Інфляція.
- •Інфляція, її причини, форми та соціально-економічні наслідки.
- •Економічні наслідки інфляції
- •Соціальні наслідки інфляції
- •Історія розвитку українських грошей
Функції грошей. Види грошей.
Економічна сутність і роль грошей виявляються в їхніх функціях.
Гроші виконують такі функції:
1) Міра вартості: гроші вимірюють вартість усіх товарів. Як метром вимірюють довжину, а кілограмом — масу, так грошима вимірюють витрати на виробництво товару. Вартість товару, виражена в грошах,— його ціна. Для виконання даної функції реальні гроші не потрібні.
2) Засіб обігу. Гроші замінили бартер — спосіб торгівлі, що ґрунтується на прямому обміні одних товарів чи послуг на інші. Гроші стали посередниками в цьому обміні, значно прискорюючи його. Саме ця функція уможливила заміну повноцінних грошей паперовими.
3) Засіб заощадження (нагромадження). Гроші можуть використовуватись як «законсервоване споживання». Оскільки вони довго не втрачають своїх властивостей, їх зберігають із метою придбання товарів чи послуг у майбутньому. Однак нагромадження грошей може призвести до втрат: а) втрачається можливість одержання доходу в поточному періоді (дохід можна було б одержати, вклавши гроші у виробництво); б) відбувається знецінювання грошей унаслідок росту цін. Коли вибирають, у якій формі робити заощадження (гроші, нерухомість, коштовності, твори мистецтва), враховують ліквідність. Ліквідність — ступінь легкості, з якою якесь майно може бути перетворене на готівку.
4) Засіб платежу. Гроші виступають як міра відкладених платежів у сфері кредитних угод. Тобто гроші обслуговують різноманітні боргові зобов’язання між суб’єктами економічних відносин. Прикладами цієї функції може бути сплата податків, відсотків за кредит, видача заробітної платні.
5) Світові гроші: обслуговують обіг товарів і послуг на світовому ринку у сфері міжнародних розрахунків.
Гроші повинні мати такі властивості:
1) вони повинні бути стабільними – вартість грошей упродовж певного часу має бути однаковою;
2) гроші повинні бути досить цінними і портативними. У невеликій кількості й обсягу вони повинні складати значну вартість та зручність у користуванні;
3) гроші повинні бути подільними й однорідними. Вони повинні поділятися на частини легко, не втрачаючи при цьому своєї цінності, і кожна частина має бути не гіршою, ніж інші за якістю;
4) гроші повинні легко зберігатися: бути міцними і не зношуватися від використання, не вимагати харчів, не псуватися від вологості чи часу;
5) здатність до розпізнавання – але з ознаками, які важко підробляти;
6) визначність – усі громадяни держави визнають їх як засіб обміну;
7) транспортабельність – можна перевозити з місця на місце.
8) ліквідність - здатність різноманітних грошових засобів перетворюватися на готівкові гроші.
Грошові системи. Закони грошового обігу. Інфляція.
Грошова система – це форма організації грошового обігу, що історично склалася у певній країні та закріплена у національному законодавстві.
До основних елементів грошової системи належать:
грошова одиниця певної країни;
державні грошові знаки, які мають законну силу і певний порядок випуску, обігу, вилучення та ін.;
державне регулювання грошового обігу та маштаб цін,
порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою валютний курс;
організація емісії та обігу грошових знаків,
організація міжнародних розрахунків,
суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання (мал. 1).
Мал. 1. Основні елементи грошової системи.
Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг.
Державні грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають законну' платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни.
Розрізняють такі види державних грошових знаків:
банківські білети — вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним емісійним банком країни;
казначейські білети — вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом;
розмінна (білонна) монета — дрібна частина державних грошових знаків, яку випускають для зручності обслуговування роздрібного обігу.
Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.
Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для:
обміну валют при торгівлі товарами і послугами;
порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн;
періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.
Розрізняють два основні види валютних курсів:
фіксований — офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн;
плаваючий — ринкове співвідношення грошових одиницьрізних країн, що залежить від попиту і пропозиції.
Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.
Організація міжнародних розрахунків — система регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, шо виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.
Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісійний банк.
Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Для розрахунку кількості грошей в обігу використовують формулу, пропоновану американським економістом Ірвінгом Фішером:
M • V = P • Q,
де M — грошова маса;
V — швидкість обігу грошової одиниці;
P — середній рівень цін;
Q— кількість вироблених товарів і послуг.
Грошей в країні має бути стільки, щоб усі торгові операції могли здійснюватися стабільно за цінами, що склались. Грошова маса і необхідність емісії грошей залежать від швидкості їх обігу. Якщо економіка країни розвивається стабільно, то швидкість обігу грошей близька до постійної величини.
Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси.
Грошова маса - це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
Рис. 6.6. Структура грошової маси
Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0, М1,М2, М3, L (рис. 6.7).
Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця національна грошова система. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5-10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається 35 % готівки, яка має позитивну тенденцію до зниження.
Рис. 6.7. Агрегатні показники грошової маси
У кожній країні існує своя методика створення грошових агрегатів. Так, у Франції розраховують і використовують 2 агрегати, в Німеччині і Швейцарії - З, США - 4, Англії - 6.
В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів (М0, М1, М2, М3).
