Економічні наслідки інфляції

1. інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки;

2. капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція;

3. порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності.

4. поступово згортаються товарно-грошові відносини. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій;

5. інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону.

Соціальні наслідки інфляції

1. зниження життєвого рівня населення (вартості особистих заощаджень або реальних доходів);

2. ефект інфляційного оподаткування (зниження реальної вартості накопичених грошей);

3. падіння виробництва (зниження стимулів до праці та розширення виробництва).

4. Історія розвитку українських грошей

Першими монетами, якими користувалися наші предки, були грецькі монети, що поширювалися на українських землях Північного Причорномор'я з IV ст. до н. е. У І ст. н.е. на території України з'являються монети Римської імперії.

Виявлення скарбів арабських монет на території України свідчить про знаходження в обігу срібних арабських дирхем.

В останній чверті X ст. розпочинається карбування найдавніших українських монет — златників і срібляників — у часи правління Володимира Святославича (978-1015рр.). На лицьовому боці монет було зображено князя Володимира на троні і тризуб — родовий знак Рюриковичів.

Від кінця XI ст. з'являється грошоволічильне поняття гривня, якому відповідали певні злитки срібла або так звані монетні гривні. Гривня від XII ст. стає основним елементом грошової системи Київської Русі. Срібні і золоті гривні були головним платіжним засобом до XIII ст.

Гривнею раніше називали шию, загривок, а потім прикрасу на шию. Коли з’явилися монети, то модниці стали виготовляти з них прикраси, намисто : і красиво і зразу видно, яка ти заможна наречена.

Гривна – срібний злиток вагою 170 – 200 г.

У XIII ст. з'явились карбованці — срібні злитки, удвічі легші за гривню

У другій половині XIV ст. відновлюється карбування монет у Львові та Києві. У грошовому обігу (до XVII ст.) перебували галицькі монети, львівські півгроші, київські монети, празькі гроші, литовські динарії, польські гроші, а також дукати і талери — золоті й срібні монети, які відігравали роль своєрідних світових грошей епохи середньовіччя.

У XVII ст., за свідченнями деяких дослідників, Богдан Хмельницький, прагнучи до запровадження самостійної фінансової політики, випустив власну монету як одну з основних ознак державності. Він намагався тим самим урегулювати грошовий обіг в Україні; уніфікувати ціни й податки, позбутись засилля іноземних монет.

Із середини XVIII ст. на території України, яка опинилася у складі Російської імперії, поширилися російські срібні й мідні монети. Цим Петро І після Полтавської битви прагнув довести всім, що автономію України ліквідовано. Було введено десяткову монетну систему: рубль, гривеник, копійка, хоча до 30-х років XVIII ст. в обігу на українських землях були польські й західноєвропейські монети. З початку XIX ст. відбулась повна заміна всіх Іноземних монет російськими, що ускладнило товарно-грошові відносини України з іноземними державами.

На території України, що перебувала у складі Австро-Угорської імперії, в обігу були австрійські крони, на яких, крім інших назв, була вказана й українська назва — «корона» — і більше нічого.

Під час німецької окупації України у м. Рівному діяв німецький банк «Україна», який випускав катки — гроші для місцевого вжитку, на яких було тільки одне українське слово «Україна», тобто назва щойно згаданого банку.

З листопада 1990 р. на території УРСР як додаток до радянських рублів використовувались так звані відрізні купони. Придбання дефіцитних товарів було можливим лише при наявності купонів. З 10 січня 1992 р. були введені в обіг тимчасові українські банкноти, що мали назву купон, офіційно вони називались карбованець, також зустрічалась назва купонокарбованець. 2 вересня 1996 року почався обмін купонів на гривні у співвідношенні 100 тис. карбованців на 1 гривню.

У 1996 р., майже через 850 років після запровадження гривні у Київській Русі, в Україні було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню. Стаття 99 Конституції України визначає: «Грошовою одиницею України є гривня».