Тестові завдання до не 2.3.

1) Метод електроконтактної обробки заснований на...

1. розплавленні припуску, який знімається

2. видаленні припуску за допомогою диска, що обертається

3. розплавленні припуску, що знімається, і видаленні контактним диском

2) Режими електроконтактної обробки деталі визначаються параметрами:

1. напругою холостого ходу джерела живлення, лінійною швидкістю інструменту

2. лінійною швидкістю деталі, швидкістю урізування інструменту

3. напругою холостого ходу джерела живлення, лінійною швидкістю і швидкістю урізування інструменту, лінійною швидкістю деталі

3) В якості робочої рідини при електроконтактній обробці використовується

1. гас, веретенне масло, вода

2. водні розчини NaCl, HCl, H₂SO₄

3. водні розчини NaOH, Na2CO₃, NaNO₃, K₂CO₃

4. робоча рідина не використовується

4) Кількість виділеного в місці контакту тепла при електроконтактній обробці обчислюється за формулою

1. *************

2. 

3. 

4. 

5) Електроконтактна обробка здійснюється

1. диском, струною, стрічкою

2. струною, стрічкою

3. стрічкою, диском

Навчальний елемент 2.4. "Електровибухова обробка. " Лекція 13.

Тема 12. Електровибухова обробка (ево).

.

1. Сутність і особливості методу.

2. Приклади застосування.

12.1. Сутність і особливості методу.

При електровибуховій обробці використовується ударна дія рідини, що оточує канал високовольтного імпульсного розряду. Електрична енергія накопичується на конденсаторі (Рис. 11.), зарядженому від високовольтного випрямляча. Через розрядник передається до електродів у ванні. Виникає імпульсна ударна хвиля, яка створює високі тиски у де-якому об’ємі рідини. Розрядники необхідні для забезпечення певної потужності імпульсу.

Рис. 11. Схема ЕВО. Тр – трансфортатор, Д – вирямляч, Р – розрядник, С – накопичувальний трансформатор, РП – робочий проміжок.

Енергія конденсатора ( ) ~30кДж

U – розряду: 30-40кВ

P – миттєва напруга: 2·10⁵ кВт

I – струм імпульсу: 15-50 кА

Дещо спрощеним методом є використання спеціальних вибухових патронів (стержнів) (Рис. 12.).

Рис. 12. Електровибуховий стержень. 1 – ізолятор, 2 – струмопідвід,

3 – корпус, 4 – полімер, 5 – тонкий дріт.

При нижчих напругах (1÷5 кВ) і більшому часі імпульсу електровибухова обробка називається методом теплового вибуху.

Особливості:

1) Можливість отримання короткочасних ударних тисків, великої миттєвої потужності і локалізація в заданому об'ємі.

2) Можливість регулювання співвідношення між термічним і гідравлічним ударом шляхом зміни параметрів патрона (вибухового стержня).

3) Можливість фокусування виникаючих тисків і їх напрямленого розповсюдження.

Недоліки:

Робота при підвищених і високих напругах.

12.2. Приклади застосування:

1) Операції гнуття і штамповки, в тому числі, крихких матеріалів.

2) Очистка виливок (шлак, шари окислу).

3) Подрібнення будівельних відходів, в тому числі, неконденційних бетонних виробів.

4) Буріння гірських порід.

5) Подрібнення каменів в нирках.

6 ) Активація нафтових скважин.

7) Ехолокація води.

в)

Рис. 13. Застосування ЕВО:

а – отримання гофру на трубчатій заготівці, б – штамповка плоскої заготовки (1 – розташування електродів, 2 – розповсюдження ударної хвилі, 3 – заготівка, 4 – матриця),

в – матрична роздача труб (1 – матриця, 1 – корпус вибухового патрона, 3 – полімер, 4 – тонкий дріт, 5 – струмопідвід, 6 – ізолятор, 7 – матриця.

Рекомендована література до НЕ 2.4.: [1–С.263-272, 2–С.467-533, 3–С.358-393, 16–С.105-110, 140-147]