1.2. Раціоналістичний початок в біології. Іонійська школа.
Раціоналізм ввійшов в біологію в той період, коли будову тіла тварин почали вивчати по-справжньому, а не з метою розгадати божественну волю. За переказами першим став розкривати тварин, щоб описати побачене, Алкмеон (VI ст. До н.е.). Він описав очний нерв і спостерігав за розвитком курячого ембріона. Мабуть, саме Алкмеона слід вважати основоположником анатомії (вивчення будови живих організмів) і ембріології (вивчення розвитку організмів). Алкмеону належить також опис вузької трубки, що з'єднує середнє вухо з горлом. На жаль, це відкриття пройшло непоміченим і повернулися до нього лише через два тисячоліття.
Однак самим відомим ім'ям, пов'язаним з раціоналістичним початком в біології, було ім'я Гіппократа (близько 460-377 рр.. До н.е.). Про нього відомо тільки, що він народився і жив на острові Кос, проти іонійського узбережжя. На острові був храм Асклепія, або Ескулапа, грецького бога медицини. Храм був чимось на зразок сучасного медичного факультету, а його жерці - своєрідними лікарями.
Великою заслугою Гіппократа перед біологією було те, що він відвів Асклепію почесне місце чисто формально: на його думку, боги не надають ніякого впливу на медицину. Гіппократ вважав, що в здоровому тілі все органи працюють злагоджено і гармонійно, чого не можна сказати про хворого організмі. Завдання лікаря і полягає в тому, щоб уважно стежити за змінами в організмі і вчасно виправляти або усувати їх шкідливі наслідки. Сама діяльність лікаря, що виключає молитви і жертвопринесення, вигнання злих духів або умилостивлення богів, полягає в тому, щоб навчити пацієнтів відпочивати, дотримуватися чистоти, як можна довше перебувати на свіжому повітрі і харчуватися простий, здоровою їжею.
Будь-яка надмірність так чи інакше порушує рівновагу у функціонуванні організму; тому рекомендувалося в усьому дотримуватися помірності.
Коротше кажучи, за Гіппократом, роль медика зводилася до того, щоб надати свободу цілющим силам організму, Для того часу ці поради були просто чудовими.
Традиції Гіппократа збереглися і після його смерті. Довгі роки лікарівважали за честь поставити його ім'я на своїх роботах, тому зараз практично не можна сказати, які з дійшли до нас робіт справді належать Гіппократу. Так, наприклад, «клятва Гіппократа», яку і донині вимовляють випускники медичних інститутів, найімовірніше, була складена через шість століть після його смерті. З іншого боку, можна вважати, що один з найдавніших трактатів, що описують епілепсію, мабуть, написаний самим Гіппо-Крат. Він є відмінним прикладом програми філософії раціоналізму до біології.
Епілепсія - розлад функції головного мозку (до цих пір ще недостатньо пояснене), при якому порушено нормальне регулювання мозком життєдіяльності організму . При легкій формі хворий невірно тлумачить чуттєві враження і тому часто страждає галюцинаціями; при більш важкою - під контролю раптово виходить м'язова діяльність: хворий втрачає свідомість і падає, судорожно посмикуючи і скрикуючи; іноді під час припадку він завдає собі важкі каліцтва.
Приступ епілепсії триває недовго, але викликає тяжке почуття страху у оточуючих. Люди, які не розуміють всю складність функціонування нервової системи, наївно вважають, що, якщо людина рухається не з власної волею при цьому сам завдає собі ушкодження, він «одержимий », його тілом володіє якась надприродна сила.
Автор трактату «Про священних хворобах», написаного приблизно в 400 р. До н. е.. і, можливо, належить перу самого Гіппократа, різко виступає проти цієї поширеної точки зору. Гіппократ відкидав всяке втручання потойбічних сил і вважав, що вони не можуть бути джерелом або причиною якого-небудь захворювання, в тому числі і епілепсії. За його думку, епілепсія, подібно до інших хвороб, викликається природними причинами і, отже, повинна піддаватися раціональному лікуванню. Вся сучасна наука грунтується на цій точці зору, і, якщо зараз нам буде потрібно назвати ім'я основоположника біології, його найважливіший працю і час, коли він працював, то найкраще послатися на Гіппократа і його книгу «Про священних хворобах», написану в 400 р. до н. е..