3.6.14 Перевірка фактичного перепаду температур в робочій зоні

При розрахунку ПР необхідно пересвідчитися, що перепад температур у робочій зоні для холодного повітря не перевищує допустимого перепаду, який для громадських будівель приймається рівним t_{РЗ Доп} = 1,5°С [1].

Розрахунок перепаду температур в робочій зоні здійснюють за формулами загасання перепаду температур у струмені, які враховують параметри приміщення та повітророзподільника:

, (3.6.40)

де F_о – площа плафона, м²;

t₀ – перепад температур припливного повітря і повітря в робочій зоні для холодного періоду:

t₀ = t_{РЗ ХП} – t_{П ХП},=18-12=6°C.

Тоді,

˚С

3.6.15 Перевірка рівня шуму повітророзподільників

У проекті акустичний розрахунок здійснюють за спрощеною методикою лише для однієї октавної смуги – найбільш несприятливої. Розрахункова частота, коефіцієнти місцевих опорів і поправки для різних типів ПР, що використовуються в акустичному розрахунку, наведені нижче.

=1,9; Б=6; L_1Окт=12

Загальний рівень шуму, що утворюється всіма N однаковими ПР визначають за формулою

L_Р.Заг = 60 lg v₀ + 30 lg  + 10 lg (N F_0Ф) + Б. (3.6.41)

L_Р.Заг =60 lg 2,76 + 30 lg 1,9 + 10 lg (7 0,386) + 6=73,9 Дб.

Октавний рівень шуму ПР визначається за формулою:

L_Р.Окт = L_Р.Заг – L_1Окт, (3.6.42)

де L_1Окт – поправка, що враховує розподіл звукової потужності по октавних смугах.

L_Р.Окт =66,9-12=61,9 Дб.

Акустична постійна приміщення визначається за формулою:

(3.6.43)

де S – сумарна площа всіх огороджень приміщ. (стін, стелі та підлоги), м²;

– середньозважений коефіцієнт звукопоглинання всіх поверхонь, для м’яких і звукопоглинаючих поверхонь – 0,2.

.

Середній октавний рівень звукового тиску, Дб, для невеликих приміщень, в яких можна знехтувати нерівномірністю звукового поля в їх об’ємі, визначають за формулою

L_Окт = L_Р.Окт – 10 lg В + 6 . (3.6.44)

L_Окт =61.9-10lg 170+6= 16,5Дб.

Отримане значення середнього рівня звукового тиску у приміщенні порівнюють з допустимим

L_Окт  L_{Доп.Окт}, (3.6.45)

де L_{Доп.Окт}=27 Дб – допустимий октавний рівень звукового тиску.

3.6.16 Аеродинамічний розрахунок системи вентиляції

Аеродинамічний розрахунок виконується з метою підбору розмірів поперечного перерізу ділянок вентиляційної мережі і визначення втрат тиску у повітропроводах та обладнанні систем. У проекті розраховується система, що обслуговує торгівельну залу.

Таблиця 3.21 – Аеродинамічний розрахунок головної магістралі системи вентиляції.

№ ділянки	L, м3/год	l, м	А, мм	В, мм	dЕ, мм	vФ, м/с	R, Па/м		Рд, Па	Z, кгс/м2	Р, Па
1	2570	5,2	1200	300	480	1,98	0,1	0,37	2,4	0,9	1,41
2	5140	4,7	1200	300	480	3,97	0,36	0,57	9,4	5,4	7,07
3	7710	4,7	1200	400	600	4,462	1,59	0,79	11,9	9,4	11,02
4	10280	7,9	1400	400	622	5,099	3,25	2,06	15,6	32,1	35,39
5	17990	11	1800	400	655	6,941	7,50	4,59	28,9	132,7	140,16
6	17990	5,5	2000	600	923	7,719	2,97	0,2	35,8	7,2	10,12

Втрати напору на ділянці повітропроводу визначають за формулою:

Р = g (R n m l + z), Па (3.6.46)

де R – питомі втрати тиску на 1 м круглого повітропровода, що виконаний з матеріалів, які мають абсолютну шорсткість 0,1 мм (метал, фанера, скло тощо), кгс/(м² м);

n – поправковий коефіцієнт, що враховує фактичну шорсткість стінок повітропроводазалежно від абсолютної еквівалентної шорсткості матеріалів, які застосовуються для виготовлення повітропроводів, К_Е [8];

m – поправковий коефіцієнт, що визначається по номограмі [9] залежно від розмірів сторін прямокутного каналу А і В;

g – прискорення сили тяжіння, 9,81 м/с²;

z – втрати тиску на місцеві опори, що визначаються за формулою

z =  P_Д, кгс/м², (3.6.47)

де P_Д – динамічний тиск повітря на ділянці, кгс/м², що визначається по таблицях [8] або по номограмах [9];

 – сума коефіцієнтів місцевих опорів, які приймаються по [8].

Розрахунок повітропроводів проводять за формулами:

Орієнтовну площу перерізу повітропроводу визначають за формулою

F_OP = L / (3600 v_P), м² (3.6.48)

де L – витрата повітря на ділянці, м³/год;

v_P – рекомендована швидкість руху повітря, м/с [9].

За орієнтовною площею перерізу визначають стандартний повітропровід [8] і розраховують фактичну швидкість повітря

v_Ф = L / (3600 F_Ф). м/с (3.6.49)

Для повітропроводів прямокутного перерізу визначають еквівалентний діаметр за таблицею [8] або за формулою:

d_E = 2 AB / (A + B), мм (3.6.50)

де A і B – розміри сторін прямокутного повітропроводу, мм.

По таблицях [8] або по номограмах [9] визначають питомі втрати тиску на 1 м повітропровода R, кгс/(м² м), і динамічний тиск повітря на ділянці P_Д, кгс/м².

Визначають коефіцієнти місцевих опорів.

Загальні втрати тиску в системі дорівнюють сумі втрат тиску у повітропроводах по маґістралі та у вентиляційному обладнанні

Р =  g (R n m l + z)_МАҐ + Р_ОБ. Па (3.6.51)

Методика розрахунку відгалужень аналогічна. Після їх розрахунку виконують їх ув’язування з умови, що неузгодженість втрат тиску у відгалуженнях та у відповідних ділянках основної маґістралі не повинна перевищувати 15 %

100 (Р_ДМ – Р_В) / Р_ДМ   15 %. (3.6.52)

Якщо умова не дотримується, то необхідно або вибрати інші розміри перерізу повітропроводу, або передбачити встановлення діафраґми, переріз якої підбирають за [8] залежно від коефіцієнта місцевого опору діафраґми, необхідного для погашення тиску

_Д = (Р_ДМ – Р_В) / P_Д . (3.6.53)