Тема 1. Страхова послуга та особливості її реалізації

Рівень ви плат, %	46	32	23	31	19	14	12	11
Сформова ні страхові резерви	92681	159838	447692	537041	959000	1185156	1356947	1895375
Передано в перестрах ування	55450	63060	238531	451369	918000	1429427	1785246	2253641
Обсяг сплачених статутних фондів	64210	118656	150595	327872	511000	1036877	1654823	2456132
Кількість страхових компаній	700	241	С233	254	263	328	344	338

Нині в Україні за станом на 01.01.2004 р. налічується 358 страхових компаній (за станом на 01.1012003 р. - 338), в тому числі 28 страховиків, які здійснюють страхування життя, та 320 страховиків, які здійснюють інші види страхування.

Сума страхових премій, отриманих страховиками протягом 2003 р., становила 4 365 982 тис. грн. порівняно з аналогічним періодом 2002 р. обсяги вказаного показника зросли на 771 403 тис. грн.

Незважаючи на позитивні зрушення, що мали місце протя­гом останніх років, стан розвитку страхового ринку України не відповідає стану розвитку ринку ні країн ЄС, ні більшості країн-кандидатів. Показник „щільності страхування" (страхові премії на душу населення) в 2001 р. в Україні становив 11,5 дол. США порівняно з 1 482,2 дол. США в Німеччині та 140,0 дол. США в Польщі. Показник "проникнення страхування" (страхові премії по відношенню до ВВП) сягнув позначки в Україні 3,47%, а в провідних країнах він становить 8 - 12%.

Сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2003 р., становила 538 494 тис. грн. порівнянно з 2002 р. обсяги вказа­ного показника зросли на 52 518 тис. грн.

За останні 3 роки (з 2001 по 2003 р.) страхові виплати зрос­ли на 126,9%, темпи приросту за 2001 р. порівнянно з 2000 р. становили 4,2%; у 2002 р. порівняно з 2001 р. - 14,5%; у 2003 р. порівняно з 2002 р. - 10,8%.

В таблиці 1.2. відображено темпи росту страхування в Україні:

Таблиця 1.2.

Темпи зростання страхування в Україні

Показники	Темпи зростання за роками, %
	97/96	98/97	99/98	00/99	01/00	02/01	03/02
Страхові премії	129	193	148	183	142	119	122
Страхова премія на одного страховика	373	200	135	177	14	114	149
Страхові виплати	88	138	203	113	104,2	114,5	110,8
Страхова виплата на одного страховика	255	142	186	109	84	82	110
Сформовані страхові резерви	172	280	120	178	125	121	140
Передано в перестраху­вання	114	378	189	203	150	125	126
Обсяг сплачених статутних фондів	185	127	218	56	205	160	148
Кількість страховиків	34	96	109	103	125	105	98

Статистика страхових виплат по відношенню до страхових платежів, відображена в табл. 1.3.

Таблиця 13 Рівень страхових виплат за період 1997-2003 рр.,%

Показники	Роки
	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Усього, в т.ч.:	31,6	22,5	31,0	19,1	14,0	12,2	9,4
добровільне майнове страхування	25,2	15,0	28,8	12,5	6,6	6,7	5,8
обов"язкове страхування	1,0	2,5	5,7	10,7	15,3	16,8	27,1
добровільне страхування відповідальності	34,0	25,9	10,0	14,2	18,8	15,9	12,5
добровільне особисте страхування	54,3	64,9	125,3	72,1	57,8	57,0	49,5
державне обов"язкове страхування	92,4	125,3	94,0	91,6	93,3	94,7	96,3
страхування життя	112,4	102,3	97,4	92,0	31,2	11,3	3,6

Останніми роками на страховому ринку України вже поча­лись процеси концентрації капіталів та об'єднання страховиків на основі поєднання комерційних, фінансових та методологічних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Важливими каталізаторами цього процесу стали: а) угода про партнерство та співробітництво між Євро­пейським співтовариством і Україною, що підписана 16.06.94 р. та ратифікована 10.11.94 р. Законом України № 237/94 - ВР. За цією угодою наша держава повинна створити необхідні умови для заснування страхових компаній Європейського співтовариства, а також спільних страхових компаній;

б) суттєве збільшення мінімального розміру статутного фонду страховика відповідно до Закону України "Про страхуван­ня", яке буде сприяти капіталізації одних страхових компаній та ліквідації інших.

Довідково. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквіва­лентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страху­ванням життя, -1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України [2].

Поява перших неформальних об'єднань страховиків за змістом "страхова група" зумовила також внесення до Закону Ук­раїни "Про страхування" декількох прогресивних норм, зокрема того, що загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. При цьому ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

У 2000 р. було створено корпорацію страхова група "Га­рант", до складу якої увійшли страхові компанії, розташовані в м. Києві - "Гарант-Авто", "Київ", "НФСК "Гаранта РЕ", страховика із страхування життя "Гарант-лайф", а також недержавний пенсійний фонд "Автоальянс", Український центр після аварійно­го захисту "Експерт-сервіс", компанії "Гарант-консалтинг" та "Га­рант-асістанс". Сукупні активи цієї корпорації на початку 2002 р. становили близько 144,5 млн грн, статутний фонд - 81,8 млн грн, надходження страхових платежів - 86,5 млн грн, а страхові ви­плати - 28,3 млн грн.

Десятого липня 2001 р. утворилася страхова група "ДАСК", яка об'єднала страхові компанії з Дніпропетровської області "ДІСКО", "ДАСК", "ДАСК-СП", "ДАСК-Павлоград" та страхови­ка із страхування життя "ДАСК-життя", а також 11 страхових по­середників, що дало цій групі можливість надавати повний ком­плекс страхових послуг як юридичним, так і фізичним особам. На початок 2003 р. капітал "Страхової групи "ДАСК" становив 10,1 млн евро.

У 2002 р. утворилася страхова група "Універсальна", яка об'єднала регіональні страхові компанії "Карпати" (м. Ужгород), "Універсальна" (м. Львів), "Терен" (м. Тернопіль), "Саламандра-Десна" (м. Чернігів), а також страховика із страхування життя "Арта"(м. Тернопіль). Сумарні надходження страхових платежів у 2002 р. становили 63,7 млн грн, страхових виплат здійснено на суму 8,3 млн грн.

На страховому ринку України досить активно діє група страхових компаній "АСКА", до складу якої входять страхові ком­панії "АСКА" (м. Донецьк) та "АСКО-Донбас-Північний" (До­нецька обл.), страховик із страхування життя "АСКА-життя" (м. Київ). Сумарні надходження страхових платежів цих страховиків у 2002 р. склали 70,7 млн грн, а страхових виплат здійснено на су­му 20,1 млн грн.

Значний потенціал розвитку має фінансова група "ТАС", до складу якої входять страхові компанії Страхова група "ТАС" (м. Київ) та "Тас-капітал" (м. Київ), страховик із страхування життя страхова компанія "ТАС" (м. Київ), банки "ТАС-інвестбанк" (м. Київ), "Тас-комерцбанк"(м. Київ), а також група підприємств. Су­марні надходження страхових платежів цих страховиків у 2002 р. становили 98,6 млн грн, а страхових виплат здійснено на суму 7,4 млн грн.

З регіональних об'єднань варто виділити групу страхових компаній "Лемма", до складу якої входять страхові компанії "Лем-ма"(м. Харків), "Аванте"(м. Харків), страховик із страхування життя "Лемма-Віте" (м. Харків) та значна кількість дочірніх підприємств. Сумарні надходження страхових платежів цих стра­ховиків у 2002 р. становила 486,6 млн грн, а страхових виплат здійснено на суму 11,1 млн грн.

На страховому ринку існують також страхові тандеми, що об'єднують страховика із загального страхування та страхування життя, зокрема в м. Києві діє декілька таких формувань: "АІС -Україна" та "Американська компанія страхування життя "АІЛСО", "Екко" та "Екко - страхування", "Кредо-класик" та "Кредо - жит­тя", Скайд-Вест" та "Скайд-Вест-Життя", Українська пожежно-страхова компанія та Українська пожежно-страхова компанія "Життя", Українська промислово-страхова компанія та Українська промислово-страхова компанія Життя, Українська охоронно-страхова компанія та "Охорона- життя", "Оранта " та "Оранта - життя", "Інтерполіс" та "Інтерполіс - Життя", у Харкові "Мега - гарант" та "Мега - гарант - життя" та ін.

Найбільш впливовим та масовим об'єднанням страховиків є Ліга страхових організацій України (далі - ЛСОУ), створена ще на початку 1992 р. Ця організація здійснює:

• захист прав та інтересів учасників ринку страхових по­слуг, що є членами ЛСОУ;

• сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

• сприяння підвищенню кваліфікації та професіоналізму керівників і спеціалістів учасників ринку страхових по­слуг;

• ознайомлення громадськості з діяльністю учасників рин­ку страхових послуг та їх роллю в економічному житті Ук­раїни;

-сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;

- утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між учасниками ринку страхових послуг та споживачами страхових послуг.

На регіональному рівні в Україні діють Харківський союз страховиків, Львівський союз страховиків, Кримський союз страховиків, а за галузевою ознакою - Ядерний страховий пул України, Асоціація страховиків в аграрному секторі еко­номіки.

З метою забезпечення захисту інтересів потерпілих у дорож­ньо-транспортних пригодах Кабінет Міністрів України 28 вересня 1996 р. за № 1175 прийняв досить важливу Постанову "Про поря­док і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", якою було за­тверджено Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро.

За цим Положенням Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) - юридична особа, розташована в м. Києві, яка створена відповідно до законодавства, є неприбутко­вою організацією і діє на підстав свого Статуту, затвердженого в установленому законодавством порядку. Докладніше про це об'єднання див. у темі 13.

Слід згадати також про Морське страхове бюро України (далі - МСБУ), яке є юридичною особою і діє на підставі поло­ження та установчого договору, погодженого в установленому за­конодавством порядку. МСБУ створено відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро" від 27 квітня 1998 р. за № 561.

Асоціація "Українське медичне страхове бюро" (далі -АУМСБ) зареєстрована в березні 1999 р. Основною її метою є сприяння розвитку відкритого та' рівно доступного для всіх ме­дичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єди­них правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення не­обхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.

Особливі завдання на страховому ринку виконують акту­арії, діяльність яких пов'язана з розрахунком страхових тарифів.

У 2000 р. відповідні сертифікати на право здійснення акту­арної діяльності отримали 42 особи. Вони є випускниками дворічної післядипломної програми підготовки актуаріїв, яка бу­ла організована Британським інститутом актуаріїв за фінансової підтримки Фонду "Ноу-хау" і проводилась на базі Києво-Моги­лянської Академії у Києві. Протягом останніх років близько деся­ти вітчизняних актуаріїв пройшли стажування в Британському інституті актуаріїв в Napier House (Оксфорд) та Staple Inn (Лон­дон) і отримали відповідні сертифікати.

Нині в Україні навчальні програми з актуарної науки викла­даються на базі математичних кафедр у Київському національно­му університеті ім. Тараса Шевченка, в університетах міст Льво­ва, Харкова та Донецька. Причому в двох вузах України вже відбувся перший випуск спеціалістів-актуаріїв - Київському університеті ім. Тараса Шевченка та Донецькому університеті. Слід також відзначити, що у Львівському університеті викладан­ня актуарної справи проводилось ще в першій половині XX ст. до 1939 року і нещодавно було відновлене.

В Україні діє Українське актуарне товариство, яке було за­сноване в 1999 р. Воно налічує 42 постійних і 7 асоційованих членів. Існують також приєднані члени: переважно студенти 4 - 5 курсів актуарної спеціальності та почесні члени: переважно про­фесори університетів, які викладають актуарні курси та займа­ються актуарною науково-дослідною роботою.

Про діяльність аварійних комісарів та страхових брокерів див. у п.п.4 та 5 цієї теми. Тепер доцільно звернути увагу на пред­ставника держави на страховому ринку: Державну комісію з регу­лювання ринків фінансових послуг, яку було утворено згідно з Указом Президента України "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" № 292/2003 від 4 квітня 2003 р.

Цей Указ прийнятий у розвиток положень Закону України № 2664-Ш від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг" і затверджує По­ложення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Указ встановлює, що Комісія є центральним ор­ганом виконавчої влади зі спеціальним статусом, зокрема в сфері регулювання ринків фінансових послуг. У своїй діяльності вона керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відповідним По­ложенням.

Основними завданнями Комісії є проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових по­слуг; розробка й реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за надан­ням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення; узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розробка і внесення пропозицій щодо його вдосконалення; запровадження визнаних на міжнародному рівні правил розвитку ринків фінансових по­слуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Положення безпосередньо визначає 53 повноваження Комісії, причому перелік цих повноважень не повний. Головні з них:

• участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечення її реалізації; участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, закону про Державний бю­джет України на відповідний рік;

• державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувально­го пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредит­них спілок, лізингових та факторингових компаній, кре­дитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учас­ників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, що мають статус міжурядових міжнародних ор­ганізацій, Державного казначейства України та держав­них цільових фондів);

• реєстрація фінансових установ і ведення Державного реєстру фінансових установ;

• реєстрація та ведення реєстру саморегулівних організацій;

• визначення порядку ведення та ведення реєстру аудиторів, яким надається право на проведення ауди­торських перевірок фінансових установ;

• надання висновків про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

• ліцензування діяльності фінансових установ, затверджен­ня ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядку контролю за їх додержанням; установлення плати за реєстрацію документів і видачу ліцензій;

- встановлення обмежень на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

- встановлення критеріїв і нормативів щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості ак­тивів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг;

• визначення у передбачених законом випадках порядку створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ;

• встановлення додаткових вимог до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегуль­овано законом;

• встановлення вимог щодо програмного забезпечення і спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаних із наданням фінансових послуг;

• встановлення правил підготовки, надання та обробки да­них щодо діяльності фінансових установ у аспекті на­прямів нагляду;

• здійснення контролю за достовірністю інформації, що на­дається учасниками ринків фінансових послуг;

• ліцензування діяльності тимчасової адміністрації фінан­сової установи та призначення її керівника;

• встановлення переліку посередницьких послуг у страху­ванні та перестрахуванні;

• визначення порядку реєстрації страхових і пере страхових брокерів та ведення державного реєстру страхових і перест­рахових брокерів, видача свідоцтв про включення страхових і перестрахових брокерів до цього реєстру; ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); здійснення інших повноважень у галузі страхування;

• державна реєстрація кредитних спілок та об'єднаних кре­дитних спілок, видача їм свідоцтв про державну реєстрацію за формою, встановленою Комісією, визначен­ня ЗМІ, в яких кредитна спілка розміщує дані про її дер­жавну реєстрацію;

• визначення переліку внутрішніх положень і процедур, які має розробити й затвердити кредитна спілка для забезпе­чення своєї ефективної та безпечної діяльності;

• прийняття нормативно-правових актів щодо особливос­тей створення, державної реєстрації, ліцензування та діяльності об'єднаної кредитної спілки;

• надання інформації за запитами юридичних осіб;

• встановлення порядку розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

• участь у реалізації державної політики щодо охорони дер­жавної та професійної таємниці, контроль за її зберіган­ням у своїй системі;

• проведення самостійно чи разом з іншими вповноважени­ми органами виїзних та безвиїзних перевірок діяльності фінансових установ;

• встановлення порядку й умов застосування заходів впли­ву згідно із законом;

• розсилання фінансовим установам обов'язкових до вико­нання розпоряджень щодо усунення порушень законодав­ства про фінансові послуги з вимогою надання необхідних документів;

• розсилання матеріалів до правоохоронних органів щодо фактів правопорушень, які стали відомі під час проведен­ня перевірок; розсилання матеріалів до органів Антимоно­польного комітету України в разі виявлення порушень ан­тимонопольного законодавства;

• звернення до суду з позовами (заявами) у зв'язку з пору­шенням законодавства України про фінансові послуги.

Комісія утворюється у складі 9 членів - Голова Комісії, 3 за­ступники Голови, в тому числі його перший заступник, 5 членів Комісії - директорів департаментів. Усіх їх призначає Президент України. Комісія в межах своїх повноважень видає накази й роз­порядження, які підлягають реєстрації в установленому законо­давством порядку, а також є обов'язковими для виконання орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм влас­ності й громадянами.

При Комісії може утворюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, розроб­лених та (або) розглядуваних Комісією. До складу Консуль­таційно-експертної ради можуть входити представники органів виконавчої влади, саморегулівних організацій та інших об'єднань учасників ринків фінансових послуг, фахівці з відповідних питань.

Одним з першочергових завдань, які на сьогодні стоять пе­ред Держфінпослуг, - це припинення використання страхування і перестрахування з метою „оптимізації" оподаткування, відповідно до Указу Президента України №175/2004 від 09.02.04 „Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприя­ють злочинним проявам та корупції". У зв'язку з цим, необхідно відзначити, що важливим моментом для вирішення цього питан­ня стало прийняття 4 лютого 2004 р. постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховка) нере­зидента" за №124. Ця Постанова чітко і однозначно трактує поря­док здійснення перестрахування у нерезидентів.

Не менш важливим завданням Держфінпослуг з адаптації законодавства України до вимог ЄС є скорочення числа видів обов'язкового страхування відповідно з існуючими на страхових ринках ЄС та інших європейських держав.

Незважаючи на певні труднощі в регулюванні сфери страху­вання, необхідно зазначити, що Держфінпослуг враховує досвід держав - членів ЄС та положення вторинного законодавства при розробці нормативних актів. Останніми суттєвими інституційни-ми зрушеннями в цьому напрямі було створення в штатній струк­турі Держфінпослуг відділу євроінтеграції, до функцій якого віднесено зокрема реалізацію стратегії європейської інтеграції в сфері фінансових послуг, проведення аналізу підзаконних доку­ментів на відповідність європейському.

Для впровадження стабільних правил функціонування страхових організацій, підвищення якості послуг, що надаються ними, Держфінпослуг прийнято 35 нормативно-правових доку­ментів, зокрема:

1. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності (роз­порядження №40 від 28 серпня 2003 року, зареєстроване в Мінюсті 15 вересня 2003 р. за № 805/8126);

2. Положення про порядок і формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду (розпоряд­ження №62 від 19 вересня 2003 р.);

3. Порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами (розпорядження №124 від 13 листопа­да 2003 р., зареєстроване в Мінюсті 25 листопада 2003 р. за №1075/8396);

4. Положення про Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України (розпорядження №155 від 05 грудня 2003 р., зареєстроване в Мінюсті 23 грудня 2003 р. за №1208/8529);

5. Порядок застосування підпунктів 4.3.32 - 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, ви­купних сум, отриманих платником податку за договорами страхування (розпорядження №126 від 18 листопада 2003 р., зареєстроване в Мінюсті 8 січня 2004 р. за №1/8600);

6. Про перевірку відповідності формування розміру статут­них фондів страховиків вимогам чинного законодавства (розпорядження № 56 від 16 вересня 2003 р. зареєстрова­не в Мінюсті 2 жовтня 2003 р. № 888/8209).

З метою приведення страхового законодавства до міжнарод­них норм Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг України:

• стала членом ряду авторитетних організацій: з липня 2003 р. - Міжнародної мережі органів нагляду за недер­жавними пенсійними фондами, а з вересня 2003 р. - Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю;

• здійснює налагодження співпраці з регуляторами інших країн, зокрема, в рамках проекту PADCO (Planning and Development Collaborative International - Організація пла­нування та розвитку співпраці) - з регулятором Угорщи­ни; в рамках проекту США (Canadian International Development Agency - Канадська міжнародна агенція роз­витку) - з регулятором Канади; в рамках проекту First; з регуляторами Великобританії, Прибалтики; в рамках проекту OSI - з регуляторами Польщі та Ірландії;

• бере участь у реалізації проектів Світового Банку (СБ): програмна системна позика, програма оцінки фінансового сектора, програма фінансування розвитку села, проект впровадження пенсійної реформи в Україні, проект по дослідженню небанківських фінансових установ;

• здійснює залучення технічної допомоги для розвитку інституційної спроможності Держфінпослуг: First Initiative - експертна допомога від "Bankworld Inc"; Європейська Комісія: програми TACIS (пілотні проекти у сфері страхування в 2003 р. та включення в Національну програму допомоги Україні в 2004 р.; Українсько-євро­пейський консультативний центр з питань законодавства UEPLAC - імплементація законодавства України до за­конодавства ЄС).

Таким чином, страховий ринок України являє собою пев­ною мірою структуроване економічне середовище. В той же час на процеси подальшого планомірного розвитку страхування як у регіонах, так і в Україні в цілому впливають проблеми різного ха­рактеру, більшість яких знаходяться власне поза площиною стра­хового ринку, зокрема:

1. повільні темпи ринкової трансформації та реструктури­зації реального сектора економіки;

2. значна частка тіньової економіки;

3. збиткова діяльність більшості підприємств;

4. приховані монопольні утворення.

Крім цього, в силу недооцінки значимості страхування в економіці країни, основний тягар витрат з попередження та ліквідації наслідків стихійних явищ, катастроф і техногенних аварій продовжує лягати на державний бюджет.

Незважаючи на значні темпи приросту основних показників діяльності страховиків та страхових посередників, страховий ри­нок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, зокрема:

• низька заінтересованість у страхуванні через недостат­ню платоспроможність населення;

недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, в т.ч. значна кількість економічно не­доцільних видів обов'язкового страхування;

• нерозвиненість довгострокового страхування життя, пенсійних аннуітетів та інших видів особистого накопи­чувального страхування (частка страхування життя становить близько 0,5% від валових страхових платежів по ринку);

• недостатня капіталізацію та низька ліквідність страхо­виків.

• високий обсяг страхових премій, переданих за кордон за договорами перестрахування (як через об'єктивно обме­жені можливості внутрішнього страхового і перестрахово­го ринків, так і у зв'язку із схемами "псевдоперестрахування"). За 2003 р. страховиками України сплачено перестра­ховикам-нерезидентам 3,2 млрд грн (34,8% від валових страхових премій по ринку), з яких близько 90% розміще­но на "м'яких" ринках, зокрема в Литві, на яку припадає 52,2%, Латвії - 22%, Росії - 8,2%, Молдові - 6%. Страхо­вих виплат отримано від перестраховиків-нерезидентів у розмірі 107,2 млн грн.

• недостатнє регулювання страхового посередництва, що не сприяє загальному підвищенню страхової культури на­селення, а в деяких випадках призводить до поширення елементів шахрайства та неконкурентних засад діяльності. На сьогодні існує так званий "неорганізований", або "сірий" сектор, де сотні суб'єктів різних організаційно-правових форм здійснюють посередницьку діяльність у сфері страхування, не будучи ідентифікованими через відсутність відповідного державного регулювання.

• недостатній рівень правого забезпечення медичного стра­хування. Найгострішими проблемами галузі охорони здо­ров'я впродовж багатьох років є зниження якості медичних послуг (Для України індекс відповідності національної сис­теми охорони здоров'я потребам громадян, що його визначає Всесвітня організація з охорони здоров'я ВООЗ, становить 5,135. Значення цього показника дорівнює 10 у тому разі, якщо споживачі вважають, що всі їхні потреби задоволено. Індекс дорівнює 0 тоді, коли споживачі оцінюють систему охорони здоров'я як неадекватну їхнім потребам та запитам. Для порівняння: у США індекс дорівнює 8,1, у Європейсь­кому Союзі — 6,7). Такий показник свідчить про порівняно низький рівень задоволення українців якістю медичних по­слуг). У той же час медичні послуги часто недоступні для хворих насамперед через їх високу вартість. Насправді без­коштовна медицина стала здебільшого платною, а законо­давча база з питань медичного страхування знаходиться ли­ше в стадії формування. За підрахунками Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров'я, приблизно чверть усіх видатків на охорону здоров'я в Україні становлять неофіційні або напівофіційні внески громадян;

• невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства, в т.ч. ЄС, а також принцам та стандартам Міжнародної асоціації страхового нагляду;

• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення.

Передусім потребують законодавчого удосконалення правила та механізми функціонування і розвитку страхового рин­ку в Україні, приведення національного законодавства, що регу­лює відносини на ринку страхових послуг, у відповідність до стандартів Європейського Союзу, забезпечення максимального захисту страхових резервів шляхом впровадження спеціальних державних інвестиційних програм, усунення адміністративних бар'єрів для розширення числа пропонованих страхових послуг, щоб страхування стало ефективною та необхідною складовою життя кожної української родини, сприяло піднесенню національної економіки, входженню України до Європейського Союзу.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, за­безпечення рівних і справедливих умов для всіх, хто працює у сфері страхування серед першочергових завдань розвитку страхо­вого ринку України пропонується визначити наступне:

1) розробка та прийняття Концепції розвитку страхо­вого ринку України до 2010 р., яка передбачала б з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, а також законодавст­ва ЕС у сфері страхування, конкретні заходи щодо:

• удосконалення державного регулювання;

• розширення сфери застосування страхових послуг, в т.ч. за рахунок розвитку страхового посередництва;

• активне використання інвестиційного потенціалу учас­ників страхового ринку;

• визначення механізму контролю та особливостей його проведення;

• прискорений розвиток недержавного пенсійного страху­вання, медичного страхування;

• розвиток інфраструктури страхового ринку, в т.ч. форму­вання наукових шкіл, кадрового та інформаційного забез­печення;

• — захист законних інтересів споживачів страхових послуг;

— врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території Ук­раїни;

2. удосконалення системи оподаткування в сфері страхування з метою стимулювання фізичних та юридичних осіб до укладення договорів страхування. У зв'язку з цим здійснити удосконалення чинного та розроблення нового нор­мативно-правового і методологічного забезпечення страхової діяльності, в тому числі щодо визначення характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування з ме­тою адекватного встановлення об'єкту страхування, страхової суми, страхових ризиків; забезпечення дієвого механізму кон­тролю за умовами платоспроможності страховиків, у тому числі стосовно коштів страхових резервів, нормативами на ведення страхової справи, здійснення операцій перестрахування, в тому числі у нерезидентів;

3. подальше формування правової бази участі страхо­виків у системі соціального забезпечення населення через за­провадження обов'язкового медичного страхування, прийняття необхідних нормативно-правових актів з питань пенсійного стра­хування та страхування життя;

2. удосконалення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів шляхом прийняття спеціального закону;

2. посилення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку перестрахування, в т.ч. удосконалення сис­теми оподаткування операцій з перестраховиками - нерезидентами;

3. удосконалення державного регулювання та нагляду за страховими посередниками у відповідності до положень Ди­рективи 2002/92/ЕС „Про страхових посередників", зокрема, сприяння створенню страхових (перестрахових) посередників, спрощення правил їхньої діяльності та запровадження вимог що­до реєстрації страхових агентів та нагляду за їх діяльністю;

4. внесення змін до Цивільного і Господарського ко­дексів України, Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про недержавне пенсійне забезпечен­ня" щодо:

• удосконалення договірних відносин у сфері страхування;

• внесення змін до класифікації ризиків та видів страхування;

• посилення системи державного регулювання ринку стра­хових послуг;

• запровадження додаткових вимог до страховиків, у т.ч. встановлення спеціального реєстру активів, що покривають страхові резерви та абсолютного пріори­тету страхових вимог по відношенню до будь-яких інших вимог стосовно активів, які покривають стра­хові резерви;

• захисту прав страхувальників (вигодонабувачів, застра­хованих осіб), в т.ч. створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен)