6. Особливості реалізації страхових послуг

Як зазначається в праці [12], процес реалізації страхової послу­ги для докладнішого його розгляду умовно розіб'ємо на три етапи: і)аквізиція;

2. контроль за об'єктом страхування;

3. урегулювання питань щодо завданих збитків.

У системі страхування аквізиція - це діяльність страхови­ка чи страхових посередників із залучення клієнтів для укла­дання нових договорів страхування. З аквізицією тісно пов'язані канали реалізації страхових послуг, розглянуті вище. У країнах з високим рівнем страхування деякі авторитетні страхові компанії частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за телефоном, надсилання йому полісів поштою та без­готівкове отримання платежів. Проте аквізиція в такому вигляді може бути застосована тільки до окремих видів страхування, які не пов'язані з великим обсягом відповідальності страхової ком­панії, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів.

Процесу аквізиції передує маркетингове дослідження та рекламна кампанія страховика. Вибір потенційного клієнта здійснюється через один з зазначених каналів збуту страхових послуг. Виконавець аквізиції ретельно вивчає всі деталі об'єкта, за­пропонованого на страхування, визначає його стан, ступінь реаль­ності настання страхового випадку. У разі необхідності форму­ються пропозиції щодо змісту превентивних заходів, спрямова­них на усунення слабких сторін об'єкта, що вивчається. Одночас­но приймаються принципові рішення, які в міжнародній стра­ховій термінології називаються андеррайтингом, чи брати вза­галі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.

Завершується процес аквізиції укладенням відповідного дого­вору. У випадку пропозиції надто сумнівного для страхування об'єкта реалізується один з принципів страхування - принцип доб­ровільності у формі обґрунтованої відмови зі сторони страховика.

Кожна страхова компанія запроваджує свою процедуру про­ходження договору страхування від моменту його укладення до архівного оброблення. Важливою складовою цієї процедури є кон­троль за об'єктом страхування, який передбачає виконання клієнтом своїх зобов'язань щодо проведення системи превентивних заходів, інформування про будь-яку зміну застрахованого ризику. Виконання контрольної функції на підставі укладеного договору можуть здійснювати органи пожежного нагляду стосовно майна юридичних осіб або органи з питань нагляду за охороною праці на підприємстві. Крім того, страхова компанія може відстежувати якість послуг, що надаються третьою стороною страхувальникові на основі її доручення (медична допомога за полісами медичного стра­хування).

По закінченню терміну страхування договір утрачає свою чинність, і реалізація страхової послуги завершується. В той же час є ситуації, коли ризик стає подією, що відбулася, тобто страхо­вим випадком. Тоді настає третій етап реалізації страхової послу­ги, пов'язаний з урегулюванням питань щодо завданих збитків та виплатою страхового відшкодування

У відповідності зі ст. 25 Закону України „Про страхування" № 2745, здійснення страхових виплат та виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором стра­хування або законодавством на підставі заяви страхувальника (йо­го правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Отже, третій етап реалізації страхової послуги передбачає використання послуг професійних оцінювачів збитків, якими є аварійні комісари.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням при­чин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких установлюються актами чинного законодавства.

Таким актом, насамперед є Типове положення про ор­ганізацію діяльності аварійних комісарів, затверджене Постано­вою Кабінету Міністрів України № 8 від 5 січня 1998 р.

Під аварійним комісаром у Типовому положенні ро­зуміється особа, яка встановлює причини настання страхового випадку і визначає розмір збитків, а також відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим цим положенням.

До кваліфікаційних вимог відносяться:

1. наявність вищої освіти й кваліфікації бакалавра, фахівця або майстра відповідно до напряму діяльності;

2. необхідність спеціальної кваліфікації (знань для з'ясуван­ня обставин і причин настання страхового випадку й виз­начення розміру збитку), підтвердженої свідоцтвом (сер­тифікатом) навчального закладу, який здійснює підготов­ку аварійних комісарів відповідно до ліцензії Міносвіти на право здійснення освітньої діяльності;

3) стаж практичної діяльності за фахом не менше трьох років. До додаткової кваліфікаційної вимоги типове положення

відносить періодичну (через три роки) атестацію аварійних комісарів як експерта певної спеціальності.

Зрозуміло, що аварійний комісар, який знається на авто­мобільному транспорті, не може розслідувати страховий випадок на морі або в будівництві.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхово­го випадку. Страховик не може відмовити страхувальникові в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі не­обхідні матеріальні докази та документи.

Професійна компетентність аварійного комісара, максимальна сумлінність страхової компанії у виконанні свої зобов'язань, пов'яза­них із страховим випадком, визначають ступінь бажання страхуваль­ника до подальшої співпраці, створюють ділову репутацію страхови­ка та формують його конкурентні переваги на ринку.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність страхового ринку.

2. Хто є основними суб'єктами страхового ринку?

3. Дайте характеристику сучасному стану страхового ринку України.

4. Які проблеми існують на сьогоднішній день у сфері стра­хових відносин?

5. Визначте основні шляхи прискорення темпів розвитку страхового ринку в Україні.

6. Чому продукт праці страхових компаній відноситься до категорії послуг?

7. Які особливості має страхова послуга?

8. Сформулюйте визначення страхової послуги.

9. Які існують в Україні види добровільного страхування?

10. Серед видів обов'язкового страхування виділіть найбільш важливі та економічно недоцільні.

11. Що є ціною страхової послуги і від чого залежить її верх­ня та нижня межа?

12. Яка із зарубіжних концепцій страхового продукту є найбільш обґрунтованою і чому?

13. Чим поняття страхового продукту відрізняється від поняття страхової послуги в концепції Вольфганга Мюллера?

14. Що таке маркетинг у страхуванні?

15. Які особливості властиві маркетинговій діяльності стра­хових компаній?

16. Які канали реалізації страхових послуг використовують­ся страховими компаніями?

17. В чому полягає різниця між правовим статусом страхо­вого агента та страхового брокера?

10. Які особливості властиві процесу реалізації страхової послуги?

10. Хто такі аварійні комісари?

11. Які суперечності закладені в кваліфікаційних вимогах до аварійних комісарів?