Міжнародна шкала рейтингування.

Кредитні рейтинги бувають довгострокові та короткострокові. Довгостроковий рейтинг оцінює здатність емітента своєчасно виконувати свої боргові зобов'язання. Довгострокові рейтинги варіюються від найвищої категорії — «ААА» до найнижчої — «D». Рейтинги в інтервалі від «АА» до «ССС» можуть бути доповнений знаком «плюс» (+) або «мінус» (-), який позначає проміжні рейтингові категорії по відношенню до основних категорій.

Короткостроковий рейтинг є оцінкою вірогідності своєчасного погашення зобов'язань, що вважаються короткостроковими на відповідних ринках. Короткострокові рейтинги також мають діапазон — від «А-1» для зобов'язань найвищої якості до «D» для зобов'язань найнижчої якості. Рейтинги усередині категорії «А-1» можуть містити знак «плюс» (+) для виділення більш надійних зобов'язань в даній категорії.

Дефолт – це відмова боржника від виконання власних зобов’язаь за борговими цінними паперами, позиками та кредитами.

Рейтинги категорій «ААА», «АА», «А» і «ВВВ» — рейтинги інвестиційного класу.

Рейтинги категорій «ВВ», «В», «ССС», «СС» і «С» — рейтинги, що володіють значними спекулятивними характеристиками.

Прогноз рейтингу показує можливий напрям руху рейтингу в найближчі два-три роки.

«Позитивний» — рейтинг може підвищитися.

«Негативний» — рейтинг може знизитися.

«Стабільний» — зміна малоймовірна.

Що «розвивається» — можливо підвищення або пониження рейтингу.

Ціна активу, або процентна ставка визначається на основі міжнародних ставок пропозиції за міжбанківськими депозитами : лондонської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами ЛІБОР (LIBOR – London Interbank Offered Rate), сінгапурської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами – СІБОР; ставок інших світових фінансових центрів.

ЛІБОР — ЛОНДОНСЬКА МІЖБАНКІВСЬКА СТАВКА ПРОПОЗИЦІЇ — середня ставка відсотка, за якою банки Лондона розміщують свої депозити в інших першокласних банках.

Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття

1. Опрацюйте лекційний матеріал та рекомендовану літературу.

2. Підготуйте тези або опорний конспект по питаннях, які виносяться на семінарське заняття.

Мета заняття: систематизувати та закріпити знання про поняття, сутність та функції міжнародного кредитного ринку.

Методи оцінювання: усне опитування.

Результати навчання: розуміння економічної необхідності функціонування міжнародного кредитного ринку.

План семінарського заняття: (аудиторне заняття)

1. Класифікація міжнародного кредиту. Суб’єкти та інструменти ринку банківських кредитів.

2. Кредитний рейтинг: його необхідність та механізм присвоєння.

3. Ціна активу на міжнародному ринку банківських кредитів.

4. Процентні ставки та формула простого процента.

5. Синдиковані євро кредити.

5. Оцінка ризиків та визначення можливості їх страхування.

Література: [2,3,4,5,8,10,11; періодичні видання ]

Тема 4. Міжнародний ринок акцій. (самостійне вивчення) Основні теоретичні поняття теми

Міжнародний ринок цінних паперів представляє собою складну систему міжнародних фінансових інститутів та інструментів. Цей ринок здатний створювати фінансові активи з різноманітними характеристиками (короткострокові, довгострокові, акції, облігації тощо) і завдяки цьому задовольнити будь-які потреби позичальників і запропонувати інвесторам будь-які види фінансових вкладень.

Загальна характеристика міжнародного ринку акцій.

Акції – це фінансові активи, які засвідчують майнові права на частку власного капіталу компанії-емітента. Акції є обіговими цінними паперами, які не мають кінцевого терміну обігу.

Міжнародний ринок акцій охоплює три типи фінансових інструментів: іноземні акції;євроакції;депозитарні розписки.

Усі ці інструменти є титулами власності, які підтверджують участь інвестора в капіталі компанії. Відмінності між ними пов’язані з різними механізмами розміщення і торгівлі акціями.

Принципи торгівлі. Цінними паперами можливо торгувати за допомогою засобів і відповідно до правил організованої фондової біржі. Така торгівля називається біржовою торгівлею. І навпаки, цінними паперами можливо торгувати між інвесторами прямо поза формальною системою обміну. Така угода є позабіржовою.

Дослідження роботи фондових бірж у всьому світі показує, що існує два типи вторинних ринків: наказові та котирувальні.

В наказовому ринку продавець і покупець акцій мають своїх брокерів, які діють від їх імені як агенти. Роль брокера, який діє від імені покупця, полягає втому, щоб знайти підходящу зустрічну сторону, тобто підходящого продавця, або брокера, який діє від імені продавця. Брокер, який діє від імені продавця, продає акції свого клієнта брокеру, який купує від імені свого клієнту.

На котирувальних ринках є фірми, які називаються маркет-мейкерами. Завдання маркет-мейкера полягає у продажу цінних паперів при всіх біржових умовах. Вони завжди котирують ціни купівлі і продажу і отримують дохід с цього дилінга. Покупці та продавці мають також брокерів, які діють від їх імені. Такий брокер замість намагань знайти підходящу зустрічну сторону організує операцію з маркет-мейкером.

Визначення ціни активів. Принцип вартості грошей засновано на тому, що сьогодні долар або гривня коштує більше, ніж в майбутньому часі, оскільки їх сьогодні можливо інвестувати і вони негайно почнуть приносити дохід у вигляді проценту.

Майбутня вартість – надходження, що знаходяться за межами сьогодення;

Теперішня вартість - приведена до сьогоднішнього моменту величина, яка буде отримана або сплачена в якийсь момент в майбутньому.

Депозитарна розписка – це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній. Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.

Американські депозитарні розписки – (ADR) це обігові цінні папери, випущені американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщуються на фондовому ринку США.

Глобальні депозитарні розписки – (GDR) вирізняються тим, що пропонуються і розміщуються водночас як на американському фондовому ринку, так і на фондових ринках поза межами США. Зазвичай ЄДР та GDR деноміновані в доларах США, проте вони можуть випускатися в будь-якій валюті.

Міжнародні депозитарні розписки - це цінні папери, які представляють депоновані неамериканські іноземні акції, випускаються американським банком-депозитарієм у неамериканській валюті поза межами США і призначені для продажу в Європі або на інших ринках. Обіг їх регулюється здебільшого законодавством Великої Британії, розміщуються вони в Лондоні і Люксембурзі.

Фондові індекси відносяться до показників ринку цінних паперів. Вони є індексами цін акцій, що визначає динаміку їх зміни на цьому ринку. За базу відліку індексу беруть день, коли значення індексу було 100 або 1000.

До найзнаменитіших індексів відносяться:

Індекс Доу Джонса ( Dow Jones) DJIA (Dow Jones Industrial Average) є сучасний варіант першого в світі фондового індексу. Історія сучасного технічного або графічного аналізу сходить до робіт і теорії Чарльза Генрі Доу (1851-1902). Вивчаючи ціни закриття торгів по акціях, Доу прийшов до висновку про можливість створення певного «барометра», або фондового індексу, який дозволяв би інвесторам кількісно характеризувати стан ринку.

З часом методика визначення індексу змінювалась. На сьогодні в індекс Доу Джонса включаються акції 30 найбільших компанії Америки, тому він надає обмежену інформацію про ринок ЦП.

Standard & Poor’s | Фондові індекси S&P-100 | S&P-400 | S&P-500

Другими на фінансовому ринку з'явилися не менше відомі фондові індекси S&P. В 1917 році компанія «Standard & Poor’s Corporation» здійснила їх розрахунок на базі акцій 200 компаній.

S&P - 100. Індекс обчислюється на тій же основі, що і індекс по акціях 500 корпорацій, але складається з акцій корпорацій, на які випущені та зареєстровані опціони на біржі Чикаго опціонів. В основному це промислові корпорації. На відміну від індексів Доу Джонса, індекси S&P 100, S&P 400 і S&P 500 використовуються у ф'ючерсній і опціонній торгівлі.

Фондові індекси Nasdaq. NASDAQ National Market Composite - аналог головного індексу NASDAQ по лістингу National Market, частини біржової системи. NASDAQ-100, в який входять 100 компаній “нової економіки”, згрупованих по галузях. Безліччю галузевих індексів, серед яких - Nasdaq Financial-100, Nasdaq Industrial, Nasdaq Transportation, Nasdaq Bank, Nasdaq Telecommunications, Nasdaq Insurance, Nasdaq Computer, Nasdaq Other Finance, Nasdaq Biotechnology. Ці індекси відображають положення у відповідних галузях американської економіки і інтересу для off-shore користувачів не представляють. В методологію індексів вони також не привносять нічого нового. Ф'ючерси і опціони на індекси NASDAQ торгуються в Чікаго на біржі Chicago Mercantile Exchange.

Індекс Nikkei Dow. Включає акції 225 провідних компаній, що котируються на Токійській фондовій біржі. Індекс ринку дає стислу інформацію про ціни на ринку або в його певному сегменті у вигляді цифри. Це допомагає інвесторам і аналітикам оцінити попит на акції і дати прогноз майбутнього руху цін.

Облігація – це борговий фінансовий інструмент, за яким позичальник (емітент) зобов’язується сплатити кредиторові (інвесторові) всю суму боргу плюс проценти протягом певного проміжку часу.

Ринок міжнародних облігацій представлений двома основними типами облігацій: іноземні облігації;єврооблігації, або євробонди.

Міжнародні позичальники – суб’єкти, котрі залучають необхідні фінансові ресурси на міжнародному ринку позичкових капіталів і, відповідно, виступають емітентами цінних паперів. Традиційно виділяють шість категорій емітентів міжнародних ЦП.

Наднаціональні інституції – насамперед міжнародні фінансові організації, такі як МБРР, Міжнародна фінансова корпорація, а також регіональні банки реконструкції й розвитку;

Суверенні позичальники – національні центральні уряди як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються;

Субсуверенні позичальники – регіональні уряди, наприклад уряди німецьких земель, провінцій Канади, штатів Австралії, тощо, а також органи мкніціпальної влади;

Квазісуверенні позичальники – державні і напівдержавні установи та агенції;

Фінансові інституції, серед яких найважливіше місце посідають комерційні та інвестиційні банки;

Корпорації не фінансового сектора – насамперед транснаціональні корпорації та великі національні корпорації (наприклад НАК “Нафтобаз” України).

Роздрібні інвестори – приватні особ, які купують облігації. Роздрібні інвестори віддають перевагу інвестуванню в єврооблігації, тоді як інституційні інвестори є головними вкладниками в іноземний облігації.

Інституційні інвестори – фінансові інституції, такі як страхові компанії та пенсійні фонди, взаємні фонди та інвестиційні компанії, ощадні банки, які інвестують залучені кошти у фінансові активи на професійній основі.