- •Карапузова н.Д., Зімниця є.А., Помогайбо в.М.
- •1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогіки 8
- •1.1.4. Ергономіка та її місце в системі наук 15
- •2. Реалізація ергономічного підходу в навчальному процесі початкової школи 76
- •1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогіки
- •1.1. Ергономіка та її місце в системі наук
- •1.1.1. Історичні передумови виникнення ергономіки та її розвиток
- •1.1.2. Сучасний стан ергономічної науки
- •1.1.3. Предмет ергономіки та її завдання
- •1.1.4. Ергономіка та її місце в системі наук
- •Запитання та завдання до розділу 1.1.
- •1.2. Теоретико-методологічні основи педагогічної ергономіки
- •1.2.1. Зародження та розвиток ергономічних досліджень у педагогіці
- •1.2.2. Загальна характеристика педагогічної ергономіки
- •1.2.3. Методи досліджень у педагогічній ергономіці
- •1.2.4. Міждисциплінарні зв'язки педагогічної ергономіки
- •Запитання та завдання до розділу 1.2.
- •1.3. Види інформаційного впливу на учня у процесі навчання
- •1.3.1. Загальні поняття про інформацію
- •1.3.2. Зовнішня інформаційна структура учня
- •1.3.3. Сутність педагогічної інформації
- •1.3.4. Поняття про апаратні можливості організму школяра
- •1.3.5. Психофізіологічний компонент навчального процесу
- •Запитання та завдання до розділу 1.3.
- •1.4. Основні інформаційні канали організму учня
- •1.4.1. Загальна характеристика сенсорних систем
- •1.4.2. Ергономічні вимоги до інформаційних можливостей аналізаторів учнів
- •Запитання та завдання до розділу 1.4.
- •1.5. Загальні закономірності управління діяльністю учня у процесі навчання
- •1.5.1. Умовно-рефлекторна діяльність людини
- •1.5.2. Основні типи вищої нервової діяльності дітей
- •1.5.3. Інтегративна функція нервової системи людини
- •Запитання та завдання до розділу 1.5.
- •1.6. Ергономічна організація функціонального простору в школі
- •1.6.1. Сутність поняття «навчальне середовище» в ергономіці.
- •1.6.2. Ергономічне забезпечення інформаційно-предметного середовища навчального кабінету початкової школи.
- •1.6.3. Санітарні правила та норми організації навчального середовища у початковій школі
- •1.6.3.1. Вимоги до навчального приміщення
- •1.6.3.2. Вимоги до оснащення кабінету засобами навчання та навчальним обладнанням
- •1.6.3.3. Вимоги до розміщення та зберігання навчального устаткування
- •Запитання та завдання до розділу 1.6.
- •2. Реалізація ергономічного підходу в навчальному процесі початкової школи
- •2.1. Ергономічні особливості розумової діяльності учнів молодшого шкільного віку
- •2.1.1. Сутність понять «функціональний стан» та «функціональний комфорт»
- •2.1.2. Динаміка працездатності молодших школярів.
- •2.1.3. Профілактика втоми у навчальному процесі
- •2.1.4. Проблеми монотонності у навчально-виховному процесі
- •2.1.5. Раціоналізація режимів праці та відпочинку у навчально-виховному процесі
- •Запитання та завдання до розділу 2.1.
- •2.2. Забезпечення сприятливих ергономіко-педагогічних умов праці учнів початкової школи
- •2.2.1. Ергономічна сутність умов праці
- •2.2.2. Класифікація умов праці школярів
- •2.2.2.1. Санітарно-гігієнічні умови праці
- •2.2.2.2. Методичні умови праці
- •2.2.2.3. Психофізіологічні умови праці
- •2.2.2.4. Естетичне наповнення праці
- •Запитання та завдання до розділу 2.2.
- •2.3. Кольорове оформлення шкільних інтер’єрів
- •2.3.1. Основні характеристики кольору
- •2.3.2. Вплив кольору на організм людини
- •2.3.2.1. Фізіологічна дія кольору
- •2.3.2.2. Оптична дія кольору
- •2.3.2.3. Психологічна дія кольору
- •2.3.2.4. Сприймання кольорів залежно від темпераменту
- •2.3.3. Загальні принципи кольорового оформлення навчального середовища
- •2.3.4. Рекомендації з кольорового оформлення шкільних інтер’єрів
- •2.3.4.1. Кольорове оформлення навчальних приміщень
- •2.3.4.2. Кольорове оформлення навчального обладнання
- •2.3.4.3. Кольорове оформлення інших приміщень школи
- •Запитання та завдання до розділу 2.3.
- •2.4. Дидактичні та технологічні засоби створення комфортного навчального середовища
- •2.4.1.Психологічні та фізіологічні основи використання засобів наочності у навчальному процесі.
- •2.4.2. Класифікації засобів навчання.
- •2.4.3. Ергономічні вимоги до засобів навчання
- •2.4.3.1. Вимоги до натуральних об’єктів
- •2.4.3.2. Вимоги до моделей
- •2.4.3.3. Вимоги до екранно-звукових засобів навчання
- •2.4.3.4. Вимоги до друкованих засобів навчання
- •2.4.3.5. Вимоги до підручників
- •Запитання та завдання до розділу 2.4.
- •2.5. Ергономічні основи організації робочого місця молодшого школяра та вчителя
- •2.5.1. Статика та динаміка людського тіла
- •2.5.1.1. Положення тіла та робоча поза
- •2.5.1.2. Загальні вимоги до шкільних меблів
- •2.5.2. Ергономічні особливості організації робочого місця школяра
- •2.5.2.1. Поняття про робоче місце школяра
- •2.5.2.2. Основні ергономічні вимоги до навчального обладнання
- •2.5.2.3. Ергономічні вимоги до навчального приміщення
- •2.5.3. Використання конторок у навчальному процесі
- •2.5.4. Режим змінних робочих місць учнів
- •Запитання та завдання до розділу 2.5.
- •2.6. Ергономічний аспект організації роботи учнів початкових класів за комп’ютером
- •2.6.1. Організаційно-педагогічні рекомендації по використанню комп’ютера на уроках інформатики в початковій школі
- •2.6.2. Ергономіко-гігієнічні вимоги до умов навколишнього середовища та організації робочих місць учнів під час роботи за комп’ютером
- •2.6.3. Ергономіко-гігієнічні вимоги до роботи з основним обладнанням комп’ютера
- •2.6.4. Світлотехнічна специфіка роботи за комп'ютером
- •2.6.5. Вимоги до режиму праці дітей за комп'ютером
- •2.6.6. Ергономічний аспект комп'ютерної гри для дітей
- •Література
- •Запитання та завдання до розділу 2.6.
1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогіки
1.1. Ергономіка та її місце в системі наук
1.1.1. Історичні передумови виникнення ергономіки та її розвиток
У людини від природи існує потреба працювати, адже праця є необхідністю здорового людського організму. Праця в широкому розумінні є цілеспрямованою діяльністю людини. Аналіз структури будь-якої трудової діяльності, крім суб'єкта праці та процесу праці, включає ще такі компоненти, як засоби, предмет праці, умови її здійснення. Одним із найважливіших способів досягнення високої продуктивності трудової діяльності є підвищення її ефективності та якості. Тому виникла необхідність у науковому дослідженні проблем трудової діяльності людини, яке було б спрямоване на полегшення і оздоровлення праці, а також підвищення її ефективності та якості.
По мірі накопичення знань про трудову діяльність почали виникати контакти між науками, в кожній з яких вона розглядалася під різними кутами зору. І це зрозуміло, адже в реальній трудовій діяльності психологічні компоненти невіддільні від фізіологічних, гігієнічних або соціальних. Крім того, діяльність людини не можна зрозуміти, не вивчивши її у взаємодії з функціонуванням обладнань у конкретному робочому середовищі.
Ергономіка виникла в 1920-х роках у зв'язку із значним ускладненням техніки, якою повинна користуватися людина в своїй діяльності. Перші дослідження з ергономіки почали|починали| проводитися у Великобританії, США та Японії. Термін «ергономіка» (ergonomics) набув поширення у Великобританії з 1949 року, коли група англійських учених започаткувала Товариство з ергономічних досліджень (The Ergonomics Research Society)|товариства|. Розмах діяльності Товариства сприяв об'єднанню вчених багатьох країн, проведенню міжнародних семінарів, симпозіумів, на яких всебічно обговорювалися проблеми ергономіки.
У СРСР в 20-і роки пропонувалася назва «ергологія».| У США вживалося|наявний| власне найменування молодої науки – дослідження людських чинників|факторів|, а у Німеччині — антропотехніка|, але|та| в даний час|нині| найбільшого поширення|розповсюдження| набув англійський термін.
Останнім часом ергономіка відходить від класичного визначення і перестає бути строго|суворий| пов'язана з виробничою діяльністю. У 2007 році Міжнародна Ергономічна Асоціація (The International Ergonomics Association |) прийняла нове визначення ергономіки: «Ергономіка – це сфера використання наукових знань про людину у проектуванні предметів, систем та навколишнього середовища, якими вона користується».
Термін «ергономіка» походить від двох грецьких слів ergon (робота, діяльність) та nomos (закон природи, правило, принцип). Ергономіка – наукова дисципліна, яка комплексно вивчає виробничу діяльність людини з метою її оптимізації.
Першим спеціалістом з ергономіки можна вважати італійського лікаря Б. Рамацінні (1639–1714), який активно досліджував причини хвороб та ушкоджень людини у зв’язку з її трудовою діяльністю.
Польський натураліст В. Ястшембовський ще у 1857 році одним із перших запропонував термін «ергономія», під яким мав на увазі науку про працю, яка базується на закономірностях науки про природу.
Ергономіка як наука сформувалася всього кілька десятиліть тому, хоча можна вважати, що ергономічне мислення було притаманне людині з давніх-давен. Ще первісні люди, виготовляючи примітивні кам'яні знаряддя, намагалися надавати їм зручної форми, щоб вони не вислизали з рук і мали відповідні робочі поверхні в залежності від призначення. Американський вчений Дж. М. Крістенсен відносить передумови виникнення професії ергономіста до часів первісної людини і вважає, що цим можуть пишатися спеціалісти з ергономіки. «Спеціально відібране каміння, кістяні ложки, найпростіші знаряддя і посуд є результатом специфічних усвідомлених реакцій на взаємодію між людиною та середовищем.. Різниця між первісною епохою і нашим часом полягає, головним чином, у ступені складності. Ця складність, – підкреслює вчений, – є основою для існування ергономіки». Протягом багатьох віків предмети побуту і знаряддя праці вдосконалювалися людиною, набуваючи більш раціональної форми.
Розвиваючись, ергономіка пройшла дві стадії, або етапи становлення, які умовно можна назвати корективним та проективним етапами.
Перший етап характеризувався тим, що людина по відношенню до машинного компонента була не визначальним, а доповняльним елементом. Цей період пов’язано з ім’ям американського інженера Ф. Тейлора, який здійснив перший крок у науковому обґрунтуванні трудової діяльності людини. При цьому він розглядав людину як один із елементів технологічної системи виробництва. Ідеї тейлоризму лягли в основу досліджень у галузі фізіології, психології та гігієни праці. Ф. та Л. Ґілбрет поліпшили методи Ф. Тейлора, спрямувавши їх на вивчення проблеми покращення ефективності праці через видалення зайвих рухів. Ергономіка на цьому етапі була спрямована на вирішення питань пристосування людини до відповідних технологічних процесів, машин і оточуючого середовища, її тренування у цьому напрямку.
Особливістю другого етапу становлення ергономіки є переміщення наголосу з доповняльної ролі людини в роботі машин на визначальну, формуючу позицію людського чинника. Тепер у центрі уваги стало пристосування машини до особливостей людини – її психологічних, фізіологічних, антропометричних характеристик, а також потреб, мотивів тощо. Тісне співробітництво психологів, фізіологів, гігієністів праці, інженерно-технічного персоналу виробництва, фахівців із безпеки праці об'єднало цих спеціалістів у пошуках форм і методів комплексних досліджень людини у процесі праці. Міцний поштовх міждисциплінарних досліджень став основою для виникнення сучасної ергономіки.
Саме на цьому етапі сформувався комплексний підхід до вивчення трудової діяльності людини. Цей принципово новий підхід передбачає вирішення триєдиного завдання: підвищення продуктивності праці, збереження здоров'я та розвиток особистості людини. Тепер на першому місці постала людина.
Відомий вчений Н. О. Бернштейн проблеми оптимізації трудової діяльності людини розглядає із системно-структурних позицій. У своїх працях він одним із перших у ергономіці застосував термін «система» та визначив її основні ознаки – структуру, цілісність, взаємозв’язки та взаємозалежності елементів. Н. О. Бернштейн стверджував, що будь-який виробничий процес здійснюється системою, яка складається із знарядь праці та працівника.
Системний підхід дозволяє використовувати в ергономічних дослідженнях у певному сполученні методи різних наук, на межі яких виникають і вирішуються якісно нові проблеми вивчення системи «людина–машина».
У роки другої світової війни поява складних військових технічних систем, які перевищували психофізіологічні можливості людини, стала новим потужним поштовхом міждисциплінарних досліджень. При цьому з’явилася необхідність у «пристосуванні роботи до людини», тобто у проектуванні обладнання з врахуванням меж людських можливостей. З метою виявлення оптимальних умов діяльності людини, а також її граничних можливостей були залучені різноманітні спеціалісти, які займалися проблемами, пов’язаними з людиною,. Це значно прискорило зародження ергономіки як самостійної галузі науки.
У колишньому Радянському Союзі ергономіка, як самостійна наука, з’явилася в 50-ті роки минулого століття завдяки зусиллям низки вчених – Б. Г. Ананьєва, В. Г. Денисова, Г. М. Зараковського, В. П. Зінченка, А. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, В. М. Муніпова, А. А. Ухтомського та інших.
Система ергономічного забезпечення в Україні раніше була представлена спеціалістами, які працювали за ергономічними програмами СРСР. Із 1993 року спеціалістів з ергономіки в нашій країні об’єднує Всеукраїнська Ергономічна Асоціація. Вона – колективний член Міжнародної Ергономічної Асоціації, місією якої є упереджуючий розвиток ергономічної науки та практики з метою поліпшення якості життя через розширення її впливу на суспільство. Ця провідна професійна організація України у галузі ергономіки надає цілий ряд послуг: навчання та тренування персоналу, психологічна підтримка, пошук та підбір персоналу, прогнозування надійності персоналу, ергономічна експертиза та багато інших.
Нині ергономіка перебуває на третьому етапі розвитку, який спрямований на створення таких систем трудової діяльності, які б давали змогу максимально використати потенціал кожного елемента системи, а отже і всієї системи в цілому. Важливою особливістю сучасного етапу є те, що ергономічні дослідження спрямовані як на досягнення продуктивності праці, так і на забезпечення комфортності при роботі в системі та збереження здоров’я людини.