Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Компют техніка в роботі з дітьми.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Запитання та завдання до розділу 2.4.

  1. Охарактеризуйте психологічні основи використання засобів наочності у навчальному процесі початкової школи.

  2. У чому полягають фізіологічні механізми використання засобів наочності у навчальному процесі початкової школи?

  3. Назвіть відомі вам класифікації засобів навчання.

  4. Визначте загальні принципи навчання для створення шкільної системи засобів і технологій навчання за Т. Назаровою.

  5. Які науково-педагогічні принципи використовуються для розробки системи засобів навчання?

  6. Визначте загальні та спеціальні педагогіко-ергономічні вимоги до засобів навчання.

  7. Які засоби навчання є натуральними об’єктами? Сформулюйте педагогіко-ергономічні вимоги до натуральних об’єктів.

  8. Які Ви знаєте види моделей? Сформулюйте педагогіко-ергономічні вимоги до моделей.

  9. Визначте педагогіко-ергономічні вимоги до звукових та екранних засобів навчання.

  10. Визначте педагогіко-ергономічні вимоги до власне екранно-звукових засобів навчання.

  11. Визначте педагогіко-ергономічні вимоги до різних видів друкованих засобів навчання, у тому числі до підручників.

  12. Визначте педагогіко-ергономічні вимоги до дидактичних роздавальних карток, які застосовують при вивченні іноземної мови у початковій школі..

2.5. Ергономічні основи організації робочого місця молодшого школяра та вчителя

2.5.1. Статика та динаміка людського тіла

2.5.1.1. Положення тіла та робоча поза

Одним із найважливіших проявів діяльності дитини на уроці в школі є вимушена регламентована алгоритмом навчального процесу рухова активність. Цей алгоритм передбачає робочу позу в положенні сидячи з обмеженим набором рухів рук і корпуса. Можна сказати, що робоча поза складається з двох елементів – статичного та динамічного. Статика людського тіла – це зовсім не нерухомість. Статична складова робочої пози передбачає збереження рівноваги тіла людини, яка забезпечується постійним м’язовим напруженням. Динаміка робочої пози має на увазі власне рухову активність людини, яка необхідна для виконання тієї чи іншої роботи.

Саме робоча поза, перш за все, цікавить спеціалістів з ергономіки, оскільки вона є переважно статичною і більше всього сприяє швидкій втомі учня, порушенню його постави чи посиленню уже наявних порушень.

Положення тіла і поза з точки зору біомеханіки є різними поняттями.

Положення тіла визначається його орієнтацією та розміщенням у просторі, а також відношенням до опори – стоячи, сидячи, лежачи. Кожне із цих положень характеризується певним положенням ланцюгів опорного апарату, рівнем напруженості м'язів, положенням внутрішніх органів, станом кровоносної та дихальної систем і, відповідно, витратою енергії.

У кожному із положень тіла можна розрізняти численну кількість поз. Поза – це взаємне розміщення ланцюгів опорної системи тіла (плече-передпліччя-кисть, стегно-гомілка-стопа, голова-шия, вигини хребетного стовпа тощо) в кожен момент роботи школяра на робочому місці. Вона визначається не лише видом діяльності (читання, письмо, усна відповідь), а й особливостями предметно-просторового оточення. Маються на увазі шкільні меблі (стіл, стілець, підставка для ніг), співвідношення їх параметрів, характер їх поверхонь, які постійно торкаються тіла дитини, розміри підручників, зошитів, пеналів, шкільної дошки тощо.

Стояче положення є більш природним для людини, ніж сидячи. Вважається, що воно сформувалося в результаті еволюції людини у зв'язку з прямоходінням, і для його підтримки в тілі людини утворилося ряд анатомічних структур: вигини хребта, вигини стопи, певний кут нахилу таза і т.д. У цьому положенні людина має сприятливі умови для зорового обзору, пересування та рухових реакцій на подразнення різноманітних аналізаторів.. Однак, тривале положення «стоячи» більш втомливе, ніж «сидячи», бо потребує значної роботи м'язів для підтримання рівноваги тіла. При цьому збільшується гідростатичний тиск на стінки судин, спостерігається застій крові у м'язах нижніх кінцівок.

Положення «сидячи» є неприродним для тіла людини у порівнянні з положенням «стоячи», але має ряд переваг: зменшується навантаження на опорно-рухову систему для підтримання ваги тіла та збереження його рівноваги, на кровоносну систему, що суттєво знижує енергетичні виграти організму. Але тривала робота в положенні «сидячи» може призвести до розслаблення м'язів живота і тазового дна, до патологічних змін міжхребцевих дисків, до утворення сутулості, що є особливо небезпечним для молодших школярів.

Яка ж робоча поза у положенні сидячи є найбільш раціональною? Це – пропорційне розташування частин тіла, яке забезпечує тривалу працездатність. Така поза може підтримуватися як довільно, так і мимовільно.

Довільне підтримання робочої пози неефективне, бо потребує постійної усвідомленої корекції («Сидіть прямо!» тощо) з боку вчителя та учнів.

Мимовільне забезпечення правильної пози можливе двома способами. Перший спосіб передбачає створення певних предметно-просторових умов. Мається на увазі наявність таких опорних поверхонь навчальних меблів ( столів, стільців, підставок для ніг, які б мимовільно і постійно випрямляти спину дитини, примушувати її тримати руки на столі, а ноги на підставці. Другий спосіб більш доцільний, бо полягає у зміні рухових режимів в процесі уроку, навчального дня.