4. Сутність діяльності та види потреб.

Сутність діяльності стає зрозумілою, якщо її розглядати як найвищий етап розвитку активності.

Постійна мінливість зовнішніх умов ще на ранніх стадіях зумовила виникнення активних психічних форм, що управляють практичною взаємодією живого організму з навколишнім предметним середовищем. Уже прості одноклітинні організми, щоб жити, повинні здійснювати обмін речовин із середовищем. Джерелом їх активності є потреби, що спонукають до дій у певному напрямі.

Потреба - стан живого організму, який виражає його залежність від об'єктивних умов існування та розвитку і спонукає до активності відносно цих умов.

Активність тварини є біологічно заданою і обмеженою біологічними об'єктами. У вроджених програмах її поведінки закладено форми активності й ніби наперед визначено коло речей, що можуть стати об'єктом її потреб. Тому поведінка тварини має біологічно доцільний, пристосувальний характер.

Іншою є людська активність. Предмети природи перестають бути для людини засобами безпосереднього задоволення потреб - для цього за допомогою знарядь праці вона видозмінює їх. Характерною особливістю активності є її належність людині, без якої активність існувати не може. Відмінність активності від діяльності полягає в тому, що активність витікає з потреби в діяльності, а діяльність - з потреби в певному об'єкті. Активність починає виявлятися вже на етапі підготовки до діяльності й існує в діяльності, надаючи їй якісної своєрідності. Тому діяльність часто тлумачать як активність живого організму, спрямовану на задоволення його потреб.

Людські потреби, що є джерелом активності, дуже різноманітні. У процесі їх задоволення вони постійно змінюються, їх кількість зростає. Причиною цього є незавершеність форм продуктів людської діяльності, що постійно вдосконалюються. Це спричинює зміну потреб, які породжують нові форми активності.

За своїм походженням потреби бувають: природні й культурні.

До природних потреб відносять ті, що є життєво необхідними для людини, незадоволення яких протягом три­валого часу може призвести до загибелі організму (їжа, сон, одяг, житло, особа протилежної статі). Хоча перелік природних потреб людини залишається сталим протягом усього періоду її історичного розвитку, за своєю психологічною суттю вони докорінно відрізняються від природних потреб тварин. До того ж змінюються способи і знаряддя їх задоволення, а також самі потреби.

У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів культури. Вдосконалення знарядь праці (комп'ютер, техніка) вимагає більшої активності, ставить вищі вимоги до психологічних, інтелектуальних, особливостей. До об'єктів культурних потреб відносять предмети, необхідні як для задоволення природних потреб (тарілка, ложка), так і для спілкування, громадського життя людини (книга, радіо, телевізор). Культурні потреби з розвитком суспільства також змінюються.

За характером предмета потреби поділяють на матеріальні й духовні.

У матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в житлі, одязі), у духовних - залежність від продуктів суспільної свідомості. Обидва види потреб тісно пов'язані між собою. Так, для задоволення духовних потреб використовують матеріальні предмети (газети, книги, телевізор), і навпаки - виготовлення речей, що задовольняють матеріальну потребу в одязі відповідно до традицій певної культури, потребує знань, які можна здобути, читаючи книги.

Діяльність - внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється усвідомлюваною метою. Основною характеристикою діяльності є її предметність. Діяльність завжди спрямована на певний об'єкт, на перетворення його властивостей. Тому вислів «безпредметна діяльність» позбавлений будь-якого сенсу.