2. Вертикальне планування майданів

При вертикальному плануванні майданів окрім необхідності на­дання сприятливих умов транспортному руху і відведенню поверх­невих вод, необхідно враховувати і умови зорового сприймання простору майдану.

Існуючий рельєф багато в чому впливає на висотну організацію поверхні майдану. Найліпші умови для проектування забезпечуються при уклонах схилів в межах 10...15%о.

Майданам прямокутної конфігурації найчастіше надають двоскатну поверхню з гребенем, орієнтованим на вісь головної вулиці, що виходить на нього, або на домінуючу споруду.

Невеликим за розміром майданам на територіях з пересічним рель­єфом може бути надана односкатна поверхня з нахилом в напрям­ку схилу. Якщо простір майдану передбачено використовувати для пішохідного руху, острівці зелених насаджень, пішохідні доріжки і малі архітектурні форми дозволять сховати недоліки рельєфу і різни­цю відміток протилежних сторін майдану.

У разі, якщо окремі зони майдану не потребують транспортного зв’язку одна з одною, при значних уклонах (30%о і більше) майдан проектують у вигляді терас, сполучених укосами, підпірними стінка­ми, пандусами та сходами.

Здебільшого поздовжні профілі формуючих майдан магістралей і відмітки існуючих споруд передумовлюють рішення вертикального планування. На план виносяться фіксовані відмітки по краях по­верхні майдану (або його окремих ділянок) і виходячи з них проек­тується рельєф.

Проектування найчастіше здійснюється проектними горизонталями з залученням профілів. Побудовані по характерних напрямках майда­ну профілі дозволяють не тільки повніше відобразити реальний рельєф території і врахувати місця, де поверхня повинна лишитись недотор­каною чи змінитись в передбачених допусках, але й намітити принци­пове рішення поверхні, отримавши з профілей набір проектних відміток для побудови в подальшому проектних горизонталей.

При проектуванні транспортних майданів з кільцевим рухом ви­сотне положення майдану і особисто кільця повністю залежить від висотного рішення вулиць, що вливаються в кільце. Згідно з напрям­ками уклонів між точками пересічення осей вулиць і кільцевого про­їзду (проектні відмітки яких визначені в профілях вулиць) можна уявити проектну поверхню усієї площі і визначити чисельне значення уклонів на ділянках кільця. Для сприяння водовідводу бажано на­дати кільцевому проїзду поперечний уклон в бік тротуарів.

Виконане планування кільцевого проїзду в проектних горизонта­лях дозволяє в подальшому побудувати горизонталі і на кільцево­му та направляючих острівцях, розподільних полосах та ін.: згідно з їх підвищенням над поверхнею проїздів знаходять місця горизон­талей на верху бортового каменю і з’єднують однойменні, надаючи поверхні бажану форму.

При проектуванні майданів з транспортними розв’язками в різних рівнях основне рішення поверхні здобувається побудовою профілів по осях проїздів. Таким чином досягаються потрібні габарити спо­руд, уклони і вертикальні криві на магістралях і з’їздах транспорт­них розв’язок. Принципові рішення з профілів переносяться на план у вигляді фіксованих висотних відміток характерних точок, і з ура­хуванням них проектними горизонталями деталізується уся проект­на поверхня.

Вертикальне планування проїжджої частини і тротуарів викону­ють тими же прийомами, що і перехресть вулиць. Враховуючи різни­цю рівней окремих елементів транспортних розв’язок відповідно до проектних горизонталей проектують укоси.