3.Український аспект міжнародної міграції.

На сьогоднішній день сформувалися і активно функціонують кілька регіональних ринків праці (Південно та Північноамериканський, Європейський, Близькосхідний, Африканський), які являють собою арену масових міграційних процесів, усталеного міждержавного обміну трудовими ресурсами. За даними міжнародної статистики, на кінець XX в. в світі налічувалося близько 25 млн працівників-мігрантів, а якщо додати членів їхніх сімей, мігрантів-заробітчан та нелегальних мігрантів, то ця цифра збільшується в 4-5 разів і становить понад 120 млн людей ".

До традиційних спонукальних мотивів та причин міжнародної міграції трудових ресурсів відносяться: різниця в рівнях економічного розвитку окремих країн; нерівномірність в темпах і обсягах нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства; наявність національних відмінностей у розмірах заробітної плати; діяльність ТНК і пов'язана з нею міжнародна мобільність капіталу; масове хронічне безробіття в слаборозвинутих країнах. До цих факторів в останнє десятиліття приєдналися: політична та економічна кризи колишньої соціалістичної системи; поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції; зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу; стрімкий розвиток сучасних засобів зв'язку, комунікацій та транспорту; інформаційний фактор, а також чинники неекономічного характеру: воєнні та релігійні конфлікти, розвал федеративних держав, національні, сімейні та етнічні проблеми. [10,с.41]

Трудова міграція як форма розвитку ринку праці зумовлюється насамперед економічними інтересами людей, конкуренції, системою порівняльних переваг, всім соціально-економічним середовищем, притаманне ринковому господарству. Адже реалізація творчого потенціалу особистості, механізм її включення у виробничий процес значною мірою залежать від забезпечення кожній людині економічної та юридичної свободи, тобто можливості безперешкодно пересуватися в межах власної держави виїжджати за кордон в пошуках роботи, вільно розпоряджатися собою, продавати робочу силу на вигідних для себе умовах. Як відомо, за часів панування адміністративно-командної системи державна влада серйозно обмежувала свободу пересування громадян по території республіки, а також за її межі.Спочатку влада вдалася до позбавлення паспортів сільській місцевості, потім ввела жорсткі правила прописки і навіть її заборона в окремих містах і регіонах республіки, строго фільтрувала виїзд за кордон та ін.

Масові переселення з України в східні райони СРСР мали, як правило, примусовий або напівпрімусовій характер (депортації народів, мобілізація молоді на освоєння Сибіру, цілинних земель тощо). Внаслідок автаркической характеру розвитку «радянська імперія» була «Закритої» як для власних, так і для іноземних громадян країною. виїзди наших співвітчизників за кордон на роботу строго регламентувалися і потребували офіційного дозволу. Перелік країн, куди могли виїжджати на роботу Український, обмежувався соціалістичними або соціалістичне орієнтованими державами. Працювали за кордоном тільки певні категорії фахівців, в основному викладачі, лікарі, будівельники та військові. [10,с.48]

Із здобуттям Україною незалежності, демократизацією суспільного жиг-я відсторонили характерні для тоталітарного суспільства обмеження щодо реалізації права людини на вільне пересування і вибір місця проживання. Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі ширшої інтеграції країни в процеси міжнародної міграції. На підвищення територіальної рухливості населення безпосередньо впліваютьпроцеси роздержавлення власності та приватизації, які посилюють мобільність капіталу, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків України та режиму виїзду громадян за її межі. Правової підстави для розширення міраційніх зв'язків створили Конституція України, закони України «Про громадянство», «Про зайнятість населення», «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України», «Про біженців». «Про правовий статус іноземців» та інші законодавчі та нормативні акти, згідно з якими громадяни України отримали право самостійно і без будь-яких обмежень вибирати країну проживання і працевлаштування, а іноземці - з різних причин в'їжджати в Україну. [11,с.95]

Падіння «залізної завіси», створення відповідної законодавчої бази, суттєве спрощення механізму оформлення документів на виїзд стали своєрідним каталізатором стрімкого зростання еміграційної активності в суспільстві. Але основна економічна причина небувалого зростання обсягів еміграції українських громадян за кордон в 90-ті роки складалася в кризовому становищі на внутрішньому ринку праці та різкому падінні рівня життя населення. Масова еміграція з України викликається наступними обставинами: • зростанням безробітія; • величезною різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні та країнах Заходу; • відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох обдарованих людей; • економічною нестабільністю в країні і невизначеністю шляхів виходу з неї; • гуманітарними мотивами; • відсутністю безпеки громадян.

Становлення ринкових методів господарювання відбувається в умовах гострих кризових явищ в економічній, соціальній і політичного життя. Спад виробництва, який розпочався в 1990, заглиблювався протягом цілого десятиліття. Так, за даними Держкомстату України, в 1991-1998 рр. промислове виробництво скоротилося майже на 55 на 35%, рівень капітальних вкладень- на 80%. Зупинити спад вдалося тільки в 1999-2000 рр. Ринкова трансформація економіки України здійснювалась вкрай непослідовно і безсистемне, наслідком чого є наростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу і некерованості соціально-економічних процесів. [12,с.89]

Організаційно не підготовлена ​​лібералізація цін призвела на початку 90-х років до галопуючої інфляції, значною мірою підірвала платоспроможність населення, зумовила зубожіння переважної його частини. Значно скоротилося виробництво основних продуктів харчування. Велика частина населення країни опинилася за межею бідності, дохід не забезпечує навіть прожиткового мінімуму, а іноді й фізіологічної норми споживання.

Аналіз сучасного стану внутрішнього ринку праці та рівня життя населення України не дає підстав для надій на поліпшення економічної ситуації, збільшення обсягів виробництва, розширення пропорцій зайнятості, реального росту заробітної плати. Зупинити спад вдалося тільки в 1999-2000 рр. Ринкова трансформація економіки України здійснювалась вкрай непослідовно і безсистемне, наслідком чого є наростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу і некерованості соціально-економічних процесів. [12,с.56]

Організаційно не підготовлена ​​лібералізація цін призвела на початку 90-х років до галопуючої інфляції, значною мірою підірвала платоспроможність населення, зумовила зубожіння переважної його частини. Значно скоротилося виробництво основних продуктів харчування. Велика частина населення країни опинилася за межею бідності, дохід не забезпечує навіть прожиткового мінімуму, а іноді й фізіологічної норми споживання. Аналіз сучасного стану внутрішнього ринку праці та рівня життя населення України не дає підстав для надій на поліпшення економічної ситуації, збільшення обсягів виробництва, розширення пропорцій зайнятості, реального росту заробітної плати. Принаймні найближчим часом зупинити ескалацію проблем, з якими повсякденно стикаються всі верстви суспільства, навряд чи вдасться. Факторами зниження рівня життя населення України є: загальна економічна криза; наявність формальної неоплачуваної зайнятості; значна чисельність безробітного населення, отримує мізерну допомогу від держави; невисокий рівень заробітної плати, особливо в бюджетних організаціях, а також постійні і тривалі затримки її виплати: падіння курсу гривні; відтік грошей в тіньову економіку. [12,с.64]

За даними вибіркового опитування, 44,5% опитаних хочуть виїхати за кордон на роботу, а 10,5% з них - на постійне проживання. якщо екстраполювати ці показники на працездатну частину населення, то це 12,3 млн чоловік з 28 млн громадян України. Дуже високий цей показник серед молоді до ЗО років (С%). Викликає занепокоєння той факт, що наміри емігрувати в інші країни на постійне або тимчасове проживання плекають найбільш освічені, ділові та заповзятливі люди, які могли б принести користь своїй державі за створення для них належних умов. [13,с.41]

Висновок

Причини міжнародної трудової міграції мають, в основному, економічний характер. До них відносяться:

1) відмінності в рівні економічного розвитку окремих країн.

2) наявність національних відмінностей у розмірах заробітної плати.

3) існування органічного безробіття в країнах, що розвиваються (останнім часом це явище поширене і в постсоціалістичних країнах).

4) міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій. Розглядаючи світове господарство в цілому можна виділити наступні основні потоки трудової міграції:

1) з розвиваються в розвинуті;

2) між розвиненими країнами.

3) між що розвиваються.

4) з постсоціалістичних країн до розвинених країн.

5) міграція наукових працівників та кваліфікованих фахівців з розвинених країн у що розвиваються. Міжнародна трудова міграція має як позитивні, так і негативні наслідки для країн-реципієнтів.

До позитивних наслідків можна віднести наступні:

1. Зайнятість робочих місць, пов'язаних з непрестижним або важкою працею, на які не претендують громадяни приймаючої країни. Наприклад, в 1995 році трудящі-іммігранти становили від загальної чисельності трудових ресурсів в Швейцарії 19,4%, в ​​Австрії - 10,2%, у Німеччині - 7,4%, у Франції 6,2%. при відсутності іноземних робітників обсяги виробництва в цих галузях були б значно менше. 2. Розширення внутрішнього ринку приймаючої країни за рахунок попиту на товари та послуги, висунутого іноземними робітниками. 3. Зниження податкового навантаження на державний бюджет.

Крім того, актуальність теми визначається й тим, що масштаби міжнародного трудового обміну між країнами різко зросли за останні десятиліття і стали одним з найпомітніших явищ міжнародного життя. Укрупнилися проблеми, пов'язані з міжнародною трудовою міграцією, ускладнилися варіанти їх рішень у зв'язку з поділом країн світу на експортерів та імпортерів робочої сили в залежності від їх участі в міжнародному трудовому обміні. Система міжнародного регулювання все більше відстає від нинішніх потреб світового ринку робочої сили.

Список використаної літератури

1.Авдокушін Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. - М., 2004. — 205с.

2.Економіческая теорія: Політекономія / За ред. В. Д. Базилевича. - 2-е изд., Испр. - К.: Знання-Прес, ., 2005. — 410с.

3.Козік В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. міжнародні економічні відносини: Учеб. посібник. - Київ: Знання - Прес, 2008.с.86.

4.Кудров В.М. Світова економіка. - Москва: БЕК, 2009.с.16.

5.Мазаракі А.А., Чаюн Т.І., Мельник М. Міжнародний маркетинг. - К.: КНТЕУ, 2005.с.11.

6.Майкл Бурда, Чарльз Віплош. Макроекономіка (Європейський контекст) (переклад з англійської). - К.: Основи, 2000.с.55.

7. Міжнародні економічні відносини / За ред. В. Є. Рибалкін. - М., 8. Міжнародні економічні відносини / За ред. Е. Ф. Жукова та ін .. - 2000. 9. Міжнародна економіка / За ред. І.П. Ніколаєвої, друге вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ, 2002с.156.

10.Міжнародна економіка / За ред. Л. Тарасовича. - СПб: Питер, 2001.с.263.

11.Міжнародна економіка, економіка зарубіжних країн / За ред. проф. В. П. Колесова та проф. М. Н. Осьмовой. - Москва: Флинта, 2005.с.111.

12.Міжнародні економічні відносини / За ред. А. С. Філіпенко та інші. - Київ: Либідь, 2006.с.59.

13.Пузакова Е. П. Міжнародні економічні відносини. - Ростов-на-Дону: 2005.с.256

14.Ромсінюк М. Міграція населення України: національні пріоритети та регіональна диференціація механізму реглювання // Економіка України. - 2003. - №9. - С. 39.