Характеристика ґрунту, на якому вирощується кукурудза

Показники	Величина показників
Назва ґрунту	Лучно- чорноземний на лесі
Вміст гумусу	3,94
рН сольове	5,5
Гідролітична кислотність, мг-екв/100г	2,28
Об’ємна маса , г/см3	1,31
Вміст (мг/100г), група забезпечення: Легкогідролізованого азоту (N) Рухомого азоту (Р2О5) Обмінного калію (К2О)	2,09 99 107
Глибина орного шару, см	30
Наявність карбонатності	Є
Рельєф	Водноакумулятивний тип
Заходи корінного поліпшення	Меліорація
Забур’яненість	Коренепаросткові
Основні бур’яни	Осот, польова берізка, молочай

Розглянувши властивості лучно – чорноземного ґрунту, його бонітет, можна зробити висновок: даний ґрунт належить до групи земель середньої якості, має середню забезпеченість елементами живлення і продуктивною вологою. Тому він є сприятливим для вирощування кукурудзи на зерно і забезпечить вихід запланованої врожайності.

1.2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів.

1.2.1. Особливості росту і розвитку

Кукурудза (Zea mays L.) – однорічна, однодомна, роздільностатева рослина. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття у вигляді волоті і розміщені на верхівці стебла. Жіночі квітки знаходяться на багаторядному качані. Кукурудза належить до родини злакових (Poaceae, Gramineae). До роду Zea входить єдиний вид mays L. він має велику різноманітність форм і сортів і зустрічається тільки в культурній флорі. Латинську назву Zea кукурудзі дав Лінней. У стародавній Греції словом зеа називали полбу – основний хліб бідної частини населення. Корінь цього слова означає “жити”.

Кукурудза, як і інші рослини родини злакових, має мичкувату кореневу систему. У кукурудзяної рослини розрізняють 5 видів коренів: зародкові, гіпокотильні, або бічні зародки, епікотильні, підземні вузлові і надземні вузлові (опорні). [1].

Стебло кукурудзи пряме, циліндричної форми, товсте, всередині заповнене серцевиною. Висота його багато в чому залежить від природи сорту і гібрида, а також від умов вирощування. Стебло має досить виразні вузли і міжвузля. Яких буває від 8 до 40.

Листок кукурудзи складається з 3 основних частин: листкової пластинки, піхви і язичка. Розташування листків у кукурудзи почергове.

Квітка. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття – волоть. У волоті кукурудзи бічні гілки галузяться слабо, чим вона і відрізняється від волотей інших злакових рослин. Основним елементом суцвіття кукурудзи, як злакової рослини, є колосок. У пазухах листків розташовані бруньки, з яких розвиваються бічні пагони. Найбільші качани утворюються в пазухах листків. Найрозвиненішим і найбільшим є верхній качан. Качан кукурудзи вкритий обгорткою, що являє собою шар видозмінених листків. Цвітуть качани звичайно дещо пізніше, ніж волоті (на 2-4 дні). Жіноче суцвіття кукурудзи – качан – за своїм розміром і продуктивністю переважає всі інші суцвіття рослини з родини злакових. У кукурудзи, як і в інших рослин з родини злакових, плодом є зернівка. Вона має різну форму: округлу, загострену, чітко ограновану; різний колір: від білого до чорного. Зернівки голі, великі [1].

Коренева система .Кукурудза, як і інші рослини родини злакових, має мичкувату кореневу систему. У кукурудзяної рослини розрізняють 5 видів коренів: зародкові, гіпокотильні, або бічні зародки, епоктильні, підземні вузлові і надземні вузлові (опорні). Зародковий корінь і бічні корінці (з гіпоктильним) утворюють систему первинних коренів.

Ріст, розвиток і органогенез кукурудзи.

Кукурудза – монокарпічна однорічна рослина ярового типу розвитку. Тривалість життєвого циклу залежно від умов вирощування варіює значною мірою.

С.С. Андрєєнко, Ф.М. Куперман [9] та ряд інших авторів указують на те, що фенологічні спостереження, які фіксують появу вже сформованих органів плодоношення, виявляються недостатніми для з'ясування самого процесу формування качанів і зерна та, найголовніше, для активного втручання в хід формування врожаю.

Тривалість вегетаційного періоду коливається для ранньостиглих сортів в межах 90-105, для середньоранніх – 105-115; середньостиглих – 115-120; середньопізніх – 120-130 днів [6].