1.2.2 Вимоги до умов вирощування

Ріст і розвиток кукурудзи, як і будь-якої іншої культури, може відбуватися нормально в тому випадку, якщо рослина протягом усієї вегетації найповніше забезпечується факторами життя. При цьому всі фактори зовнішнього середовища діють у комплексі [1].

Кліматичні умови впливають на ефективність добрив і урожай навіть більше, ніж ґрунтові. Найвищі врожаї кукурудза дає при рівномірному розподілі опадів протягом вегетаційного періоду і достатньому запасі вологи в ґрунті [7].

Вимоги до тепла. Кукурудза - теплолюбна культура. Насіння проростає при температурі близько 8-10ºС, а сходи з’являються при температурі 10-12⁰С. Кукурудза висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає повільно, сходи бувають зрідженими внаслідок ураження набубнявілого насіння хворобами і втратою схожості. Заморозки до –2-3⁰С сходи кукурудзи витримують задовільно. Оптимальна середньодобова температура для росту і розвитку рослин у другу половину вегетації – 22-25⁰С. При температурі нижче 15 ⁰С ріст рослин затримується, а при зниженні її до біологічного мінімуму припиняється. Максимальна температура при якій припиняється ріст 45-47 ⁰С. При температурі вище 30-35⁰С у період викидання волотей, порушується нормальний процес цвітіння і запліднення рослин. Найбільш сприятливі в період сходи – викидання волоті для кукурудзи середньодобові температури 20-23ºС [5]. Формування, налив і дозрівання зерна може відбуватися при середньодобовій температурі 11-12^оС і максимальній денній +15^оС . Сума активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-2000^оС, середньостиглих - 2300-2600^оС, пізньостиглих – 3000- 3200^оС [6].

Вимоги до вологи. Кукурудза відноситься до засухостійких культур. Добре використовує опади другої половини літа, що практично безплідні для інших зернових. На 1 кг сухої речовини кукурудза витрачає 250-300 кг води (транспіраційний коефіцієнт) [3]. Споживання води посилюється із збільшенням листкової поверхні й підвищенням температури.

Загальноприйняте вважати критичним щодо вологи періодом у кукурудзи 30-денний період (10 днів до початку цвітіння, 10 днів цвітіння і 10 днів після цвітіння). Перед достиганням, у зв'язку із засиханням листя, транспірація вологи слабшає і на час достигання зводиться до мінімуму [1].

Поліпшення водного режиму ґрунту в період вегетації створює умови для повнішого використання внесених добрив, а удобрення сприяє використанню вологи ґрунту [7].

Вимоги до ґрунту.

Властивості ґрунту мають велике значення для вирощування високих урожаїв кукурудзи [1]. Високі врожаї кукурудза дає на чистих, пухких, повітропроникних ґрунтах із глибоким гумусовим шаром, забезпечених поживними речовинами і вологою, із рН 5,5-7. До них відносяться чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі суглинкові та супіщані, а також заплавні ґрунти. Ґрунти, схильні до заболочування, з близьким заляганням підґрунтових вод, сильно засолені, а також із підвищеною кислотністю (рН нижче 5) непридатні для вирощування кукурудзи [3]. На ранніх етапах росту й розвитку рослини можуть використовувати ресурси ґрунту з обмеженою інтенсивністю, і ця інтенсивність зменшується зі збільшенням глибини ґрунту й відстані між рядками рослин [8].

Особливості живлення. У розвитку кукурудзи можна виділити два важливих етапи щодо живлення головними елементами: фаза 5-7 листків та період від появи 9-10 листків до повного викидання волоті.

У перший період розвитку кукурудзи відбувається закладання репродуктивних органів. Від наявності елементів живлення, особливо фосфору, залежить кількість качанів на рослині та зерен на них. У цей час кукурудза росте слабо, елементів живлення використовує мало. її коренева система ще розвинена недостатньо і не може поглинати поживні речовини і важкодоступних сполук. Тому в цей період вона дуже вибаглива до наявності в ґрунті легкозасвоюваних елементів живлення, особливо фосфору. Через 10-15 днів після появи сходів кукурудзи настає критичний період у фосфорному живленні. Фосфор сприяє доброму розвитку кореневої системи, підсилює використання рослиною елементів живлення з ґрунту та добрив, прискорює закладання репродуктивних органів. Ця особливість зумовлює високу ефективність внесення фосфорних добрив під час сівби.

Другий період характеризується інтенсивним ростом рослин кукурудзи. Він триває 17-20 діб. За такий короткий час нагромаджується головна маса рослини і використовується багато елементів живлення: азоту і фосфору - 50% від загальної кількості, калію — 70% від максимального нагромадження. В зв'язку з тим, що за такий короткий період використовується більше елементів живлення, кукурудзу можна віднести до культур більш вибагливих до родючості ґрунтів, ніж цукрові буряки та картопля. Цей період є критичним для кукурудзи щодо азотного живлення. Рослини цієї пори часто відчувають нестачу в ґрунті азоту внаслідок його вилуговування та слабкої мінералізації, тому підживлення азотними добривами досить ефективне. Висока потреба рослин кукурудзи в калію спостерігається в період викидання волоті, цвітіння та наливання зерна [6].

Вимоги до освітлення.

Кукурудза – світлолюбива культура. Це рослина короткого дня. Краще розвивається з 8 до 17 години, а ранкові й вечірні години освітлення в північних широтах затримують розвиток.

На початку формування зерна нагромадження сухої речовини в стеблах, а у фазі молочно-воскової стиглості і в листках, припиняється і відбувається посилене переміщення поживних речовин із вегетативних органів у репродуктивні. На налив зерна використовується з інших органів рослини до 59% азоту, 36 – фосфору і 82% калію [4].

Основну масу органічної речовини рослина кукурудзи нагромаджує в період від фази викидання волоті до воскової стиглості.

Критичними у формуванні високого врожаю є періоди: 2-3 листки (диференціація стебла), 6-7 листків (визначення розміру качанів), поява й цвітіння волотей і качанів [1].