Нормативні акти та судова практика

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

4. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

6. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

7. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

8. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

9. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

10. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

11. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

12. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

13. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

14. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною) № 3-рп/2009 від 03.02.2009 року // Офіційний Вісник України. – 2009. – № 11. – Ст. 341.

21. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

22. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660. 

23. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

24. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660. 

25. Про затвердження Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 року № 367 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 873.

26. Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008 року № 479 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 82. – Ст. 2784.

27. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

28. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

29. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

2. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

3. Кузнєцова Н. Прблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

4. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

5. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

6. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

7. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

10. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

11. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

12. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

13. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

14. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

15. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

16. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

17. Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2008. – 1248 с.

18. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

19. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

20. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

21. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : [монографія] / відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – К. : КНТ, 2008. – 626 с.

22. Афанасьєва Л. В. Проблеми законодавчого визначення оптимального розміру аліментів на неповнолітніх дітей / Л. В. Афанасьєва // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 1.

23. Казаков С. В. Алиментные отношения / Казаков С. В. – М. : ГроссМедиа, 2005. – 256 с.

24. Левківський Б. К. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Б. К. Левківський. – К., 2004. – 20 с.

25. Розгон О. Надання згоди на усиновлення дитини / О. Розгон // Юридична Україна. – 2008. – № 12.

26. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216

27. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

28. Реліч В. Деякі аспекти усиновлення українських дітей громадянами США / В. Реліч // Право України. – 2004. – № 5.

29. Зілковська Л. М. Правове регулювання усиновлення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Л. М. Зілковська. – К., 2002.

30. Афанасьева И. В. Правовое регулирование суррогатного материнства / И. В. Афанасьева // Медицинское право. – 2007. – № 2.

31. Дронова Ю. А. Что нужно знать о суррогатном материнстве / Дронова Ю. А. – М. : Издательский дом «Городец», 2007. – 112 с.

32. Иваева Э. Регулирование института суррогатного материнства в зарубежных странах / Э. Иваева // Право и жизнь. – 2003. – № 12 (64).

33. Ильина О. Ю. Права отцов: де-юре и де-факто / Ильина О. Ю. – М. : Издательский дом «Городец», 2007. – 192 с.

34. Козлов С. С. Усыновление и установление отцовства : Сам себе адвокат. Выпуск № 23 / Козлов С. С. – М. : Юрайт-Издат, 2006. – 153 с.

35. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 6.

36. Красицька Л. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України / Л. Красицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 31–33.

37. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України / Л. Красицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

38. Красицька Л. Оспорювання батьківства / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 7.

39. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

ВАРІАНТ 14

Теоретичні завдання:

1. Визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою.

2. Колізійні питання опіки та піклування.

Практичні завдання:

Задача 1

Кольцова, яка не перебувала у шлюбі, народила хлопчика, батьком якого був К. Сорокін, з яким Кольцова тривалий час спільно проживала. Під час державної реєстрації народження дитини Сорокін усно визнав своє батьківство і попросив записати його як батька дитини. До його прохання приєдналася і Кольцова, підтвердивши правдивість заяви Сорокіна. Однак завідувач органу РАЦСу, переконавшись, що шлюб між Кольцовою і Сорокіним не зареєстрований, відмовився зробити такий запис, зажадавши представити як підставу внесення відомостей про батька відповідне рішення суду.

Питання:

Чи правильно вчинив завідувач органу РАЦСу? Які порядок і підстави внесення відомостей про батьків у запис акта про народження дитини в ситуації, коли батьки дитини не перебувають у шлюбі?

Задача 2

Після загибелі в авіакатастрофі батьків малолітнього Івана Войновича, що проживає в м. Львові, його єдиним близьким родичем залишився дядько — М.П. Войнович, що постійно проживає в Мінську і є громадянином Республіки Білорусь. Приїхавши до Львова, М.П. Войнович вирішив узяти на себе обов'язки з виховання племінника, проте не визнав за необхідне звернутися до місцевого органу опіки та піклування для оформлення необхідних документів. Узявши Івана з собою і не розв'язавши проблем із приватизованою його покійними батьками квартирою та іншим майном, що залишилося, він повернувся до м. Мінська. При цьому М.П. Войнович виходив з необхідності допомогти хлопчику перенести втрату батьків в іншій обстановці. Через деякий час після повернення до м. Мінська він все-таки вирішив "узаконити" фактичне виконання обов'язків опікуна і подав відповідну заяву до органу опіки та піклування за місцем свого проживання. Проте йому було відмовлено у призначенні опікуном хлопчика з посиланням на необхідність вирішення цього питання в органі опіки та піклування за місцем постійного проживання і перебування майна племінника на території Республіки Білорусь та із застосуванням білоруського законодавства.

Питання:

Законодавством якої держави (Республіки Білорусь або України) слід керуватися при встановленні опіки над малолітнім Іваном Войновичем? Чи може бути призначений опікуном особи, що є громадянином України, громадянин іншої держави - члена СНД, якщо він не проживає на території України? Чи правильно вчинив орган опіки і піклування?

Тестові завдання

Тест 1

Шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною,

а) визнається недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) может бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Тест 2

Шлюб розривається державним органом РАГСА за заявою подружжя

а) якщо подружжя не мають дітей і не мають майнового спору;

б) якщо подружжя не мають дітей та незалежно від наявності між ними майнового спору;

в) якщо подружжя не мають дітей при умови наявності між ними майнового спору.

Тест 3

Розірвання шлюбу в органі РАЦСу проводиться у випадках, коли:

а) є взаємна згода обох подружжя, але подружжя мають неповнолітніх дітей;

б) є взаємна згода обох подружжя, але подружжя мають повнолітніх дітей;

в) один з подружжя визнаний безвісно відсутнім.

Тест 4

Початок дії шлюбного договору, який укладено до реєстрації шлюбу:

а) з моменту його укладання;

б) з дня реєстрації шлюбу;

в) з дня, вказаного органом РАЦСу;

г) з дня його нотаріального посвідчення.

Методичні рекомендації

1. Порядок визначення походження дитини  залежить, перш за все, від того, перебувають батьки дитини у шлюбі між собою чи ні.

Відносини щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою, регламентує ст.122 СК України. Причому слід звернути увагу на те, що Законом України від 22 грудня 2006 року № 524-V "Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України" в статті 122 Кодексу у частині другій слова "крім випадку, передбаченого статтею 124 цього Кодексу" виключено, а частину третю викладено в новій редакції. Внесення окреслених змін було зумовлено необхідністю вдосконалення інституту презумпції батьківства та необхідністю передбачити додаткові гарантії для захисту суб'єктів батьківських правовідносин.

У контрольній роботі необхідно уважно проаналізувати норму ч. 1 ст. 122 СК України, яка регулює визначення походження дитини, що зачата і (або) народжена в шлюбі від батьків, визначивши правові умови для визнання дитини такою, що походить від подружжя. Окремої уваги потребує й норма ч.2 ст. 122 СК України, яка спрямована на захист прав та охоронюваних законом інтересів дитини, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним. Аналізуючи цю норму, у роботі целесообразно розкрити питання щодо припинення шлюбу, виходячи з того, що він може бути припинений як внаслідок смерті батька (оголошення його померлим), так і внаслідок розірвання (глава 11 СК України), а також питання визнання шлюбу недійсним, яке може відбутися шляхом анулювання актового запису про шлюб органом державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 4 ст. 39 СК України) так і рішенням суду (ст. ст. 40 - 41 СК України).

На підстави аналізу норм ч. 1 і ч. 2 ст. 122 СК України у контрольній роботі треба надати характеристику закріпленої у них презумпції батьківства, визначивши її зміст. При цьому слід зазначити, що в теорії сімейного права також йде мова і про презумпцію материнства, яку також необхідно визначити. Одночасно необхідно проаналізувати і норму ч. 3 ст. 122 СК України, яка містить правило щодо законодавчого регулювання можливості запису батьком дитини іншого чоловіка, незважаючи на наявність презумпції батьківства.

У сімейному законодавстві визначаються документи, на підставі яких визначається походження дитини від подружжя. Слід звернути увагу студентів, що порядок оформлення та видачі таких документів регулюється Законом України від 24.12.1993 року № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»; наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні»; наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 серпня 2006 року N 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».

Слід зазначити, що у зміст контрольної роботи необхідно включити и питання щодо правового регулювання визначення походження дитини, народженої в результаті допоміжних репродуктивних технологій, які закріплені ст. 123 СК України і які є дискусійними та актуальними як збоку науковців, так і з боку правозастосовної практики. При цьому необхідно звернути увагу, що проблематика і штучного запліднення, і імплантації зародка є предметом регулювання не лише Сімейного кодексу. Сама процедура визначається в законодавстві про охорону здоров'я, укладення відповідного договору між подружжям і сурогатною матір'ю регулюється нормами цивільного права, визначення походження дитини, регламентується вже сімейним законодавством. Отже, це правовідношення носить комплексний характер.

Відповідно до ст. 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 9 листопада 1992 року № 2801-XII застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, які необхідно розкрити у роботі. Крім того, порядок застування допоміжних репродуктивних технологій регламентується на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 лютого 1997 року № 24 «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення». Реєстрація народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, провадиться відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні».

Слід звернути увагу студентів й на необхідність розгляду питання визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю, які закріплено у ст. 124 СК України. При застосуванні цієї статті виникає проблема із конкуренцією батьківства, тобто складається ситуація, при якій на батьківство можуть претендувати два чоловіка, що на підставі аналізу норм ст. 124 СК України та положень науки сімейного права необхідно розв’язати у контрольній роботі.

2. Розглядаючи друге питання щодо колізійних питань опіки та піклування, слід зазначити, що про правове регулювання цих відносин за участю іноземного суб’єкта  ускладнюється відсутністю єдності в правовому регулюванні сімейних відносин матеріально-правовими нормами різних держав, у результаті чого виникають колізійні питання.

Відповідно до п.2 ст. 1 вищезазначеного Закону іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; Таким чином, аналізуючи дане питання, потрібно розкривати відносини щодо опіки та піклування з іноземним елементом як відносини, суб'єктами (суб'єктом) яких є іноземці або апатриди ( Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), або виникнення, зміна, припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Слід зазначити, що розгляд питання про правове регулювання відносин щодо усиновлення за участю іноземного суб’єкта пов’язано з проблемою «колізії законів», яку необхідно проаналізувати у контрольної роботі.  Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Таким чином, колізійна норма сімейного права - це норма, що визначає, право якої держави має бути застосоване до відповідних сімейних відносин з іноземним елементом. Від правильного вирішення цього колізійного питання цілком залежать конкретні правові наслідки. Слід зазначити, що колізійні норми можуть міститися або в актах національного законодавства країни, або в міжнародно-правових актах (міжнародних конвенціях, угодах і договорах), що входять до системи національного законодавства даної держави.. З огляду на значне число нормативно-правових актів, що містять колізійні норми сімейного права, цілком можливою є ситуація, коли зазначені норми (з різних правових джерел) будуть відрізнятися між собою. У контрольній роботі варто розв'язати це важливе питання у аспекті правового аналізу норм ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 13 СК України, ч. 1, ч.2 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України».

У контрольній роботі слід уважно проаналізувати не тільки норми СК України, але і норми ст. 24 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою визначені основні правила вирішення колізійних питань встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена; правила щодо обов'язку опікуна (піклувальника) прийняти опікунство(піклування); щодо відносин між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), тощо за допомогою «особистого закону».

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

4. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367с.

6. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

7. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

8. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

9. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

10. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

11. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

12. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

13. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

14. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, №296/5 від 22.02 2012 [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0808-12

21. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

22. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

23. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

24. Жилінкова І. Сфера застосування та класифікації договорів у сучасному сімейному праві. / І. Жилінкова // Право України. - 2012. - № 9. – с. 206 – 214.

25. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

26. Кузнєцова Н. Проблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

27. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

28. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

29. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

30. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

31. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

32. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

33. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

34. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

35. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

36. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

37. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

38. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477с.

39. Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2008. – 1248 с.

40. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

41. Розгон О. Надання згоди на усиновлення дитини / О. Розгон // Юридична Україна. – 2008. – № 12.

42. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

43. Д’ячкова Н. А. Опіка як спосіб охорони майнових прав фізичних осіб : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Н. А. Д’ячкова. – К., 2006. – 21 с.

44. Михеева Л. Ю. Опека и попечительство : Теория и практика / под ред. Р. П. Мананковой / Л. Ю. Михеева. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 368 с.

45. Морозова С. Є. Розвиток опіки та піклування у цивільному законодавстві / Еволюція цивільного законодавства України : проблеми теорії і практики : [кол. монографія] / за ред. Я. М. Шевченко / С. Є. Морозова. – К. : Юридична думка, 2007. – 340 с.

46. Маломуж О. Аліментні зобов’язання / О. Маломуж // Юридичний вісник України. – 2004. – № 18–19.

47. Левківський Б. К. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Б. К. Левківський. – К., 2004. – 20 с.

48. Лепех С. М. Виникнення грошових зобов’язань за сімейно-правовими договорами / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. (9–10 лютого 2006 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.

49. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216

50. Зайцева Т. В. Оплата послуг опікуна та піклувальника: за і проти / Молодь у юридичній науці : зб. тез доповідей Міжнар. наук. конф. [«Четверті осінні юридичні читання»] / Т. В. Зайцева. – Хмельницький : В-во ХУУП, 2005.

51. Афанасьева И. В. Правовое регулирование суррогатного материнства / И. В. Афанасьева // Медицинское право. – 2007. – № 2.

52. Гурська Т. Охорона здоров’я і репродуктивні права жінок (цивільно-правовий аспект) / Т. Гурська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2

53. Гурська Т. Право жінок на охорону репродуктивного здоров’я / Т. Гурська // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2.

54. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 6.

55. Красицька Л. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України / Л. Красицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 31–33.

56. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України / Л. Красицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

57. Красицька Л. Оспорювання батьківства / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 7.

58. Михальчук О. Правове регулювання сурогатного материнства в Україні / О. Михальчук // Юридичний журнал. – 2007. – № 11

59. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : [монографія] / відп. ред. Я.

ВАРІАНТ 15

Теоретичні завдання:

1. Оспорювання батьківства, материнства.

2. Застосування законів іноземних держав. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав.

Практичні завдання:

Задача 1

В. Степченко в позовній заяві просила суд визнати С. Бутько батьком дитини, яка народилася 12 грудня 2003 р. Позивачка вказала, що Бутько визнавав своє батьківство не тільки в період її вагітності, а й після народження дитини. Він допомагав їй матеріально, а потім від батьківства категорично відмовився. Відповідач пояснив у судовому засіданні, що їх інтимні стосунки зі Степченко почалися у травні 2003 р. Надалі він поселився в її квартирі. У період вагітності і після народження дитини Бутько визнавав себе за батька, повіривши твердженням позивачки про передчасність пологів. Однак у лютому 2005 р. Бутько стало відомо, що пологи були нормальними, дитина народилася доношеною, тому він від батьківства відмовився і позов Степченко не визнав.

Питання:

Чи підлягає позов Степченко задоволенню? Чи є необхідність у призначенні експертизи в цій справі?

Задача 2

З липня 1998 р. подружжя Драгунових, що є громадянами України, працювали за контрактом в одній із туристичних фірм у Франції, де постійно проживали, і лише зрідка приїжджали до Харкова у службових справах. У середині 1999 р. відносини між подружжям зіпсувалися, у зв'язку з чим у вересні того самого року вони розірвали шлюб у суді та за місцем проживання відповідно до вимог французького законодавства. Після цього Драгунов повернувся до Харкова, а його колишня дружина залишилася жити у Франції. У травні 2000 р. Драгунов вирішив укласти новий шлюб з Асиною. Під час подання заяви до органу РАЦСу ним було пред'явлено перекладене українською мовою рішення французького суду про розірвання попереднього шлюбу, легалізоване в установленому порядку. Однак завідувач органу РАЦСу запропонувала Драгунову оформити розірвання шлюбу на території України і відповідно до законодавства України.

Питання:

Чи правомірна вимога завідувача органу РАЦСу? Чи допускається СК розірвання шлюбу між громадянами України за межами України в компетентному органі та відповідно до законодавства іноземної держави?

Тестові завдання

Тест 1

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без рішення суду про надання права на шлюб:

а) признається недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) может бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Тест 2

Шлюб розривається державним органом РАЦСа за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя …

а) зловживає спиртними напоями;

б) оголошений померлим;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки;

г) визнаний Віл-інфікованим.

Тест 3

Розірвання шлюбу проводиться за рішенням суду у випадках, якщо:

а) один з подружжя визнаний безвісно відсутнім;

б) є взаємна згода обох подружжя, але подружжя мають неповнолітніх дітей;

в) є спір між подружжям про поділ майна.

Тест 4

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

а) подружжя перебувало у шлюбних відносинах міньш як 15 років;

б) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги;

в) подружжя перебувало у шлюбних відносинах 12 років.

Методичні рекомендації

1. З метою захисту сімейних прав то інтересів осіб важливе значення має питання оспорювання батьківства (ст. 136—140 СК України). Розкриваючи це питання у аспекті норми ст. 136 СК України, студенти повинні звернути увагу, що позов про оспорювання батьківства може подати лише особа, яка записана батьком дитини у відповідності зі ст. ст. 122, 124, 126 і 127 СК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. У контрольній роботі слід визначити дані, за допомогою яких доводиться відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, що є підставою для задоволення позову. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта, а тому необхідно визначити види судових експертиз, за допомогою яких доводяться вищезазначені обставини.

Слід зазначити, що закон чітко встановлює період, впродовж якого може бути пред'явлений позов про оспорювання батьківства: після народження дитини і до досягнення нею повноліття, а тому у роботі необхідно зробити уточнення стосовно осіб, які позбавлені можливості подати такій позов, уважно проаналізувавши норми ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 136 СК України.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Оспорювання батьківства можливе і після смерті особи, яка записана батьком дитини (ч.1 ст. 137 СК України). Аналізуючи цю норму, студенти повинні визначити умови застування цієї правової норми. Причому слід звернути увагу, що форма такой заяви та порядок її подачі регламентуються нормами Закону України «Про нотаріат». Важливе значення мають і норми, які закріплені у ч. 2 та ч. 3 ст. 137 СК України які також необхідно проаналізувати у роботі, звернувши увагу на круг осіб, які можуть оспорювати батьківство та на правила застосування позовної давності.

Аналіз СК України показує, що закон наділяє матір правом на оспорювання батьківства свого чоловіка ( ст. 138 СК України). Це право є способом спростування презумпції шлюбного батьківства матір'ю дитини, що також необхідно розкрити у змісті роботи. Крім того, особо слід звернути увагу на порядок розгляду такого спору, на можливі правові наслідки задоволення такого позову та правила застосування позовної давності.

Слід зазначити, що у СК України окремі норми присвячені розв’язанню спору про материнство (ст. 139 СК України). Аналіз цієї статті свідчить, що спір про материнство можливий в двох випадках, які необхідно проаналізувати у роботі. Крім того, необхідно встановити випадки, за яких оспорювання материнства не допускається. Заслуговують на увагу і питання щодо оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду (ст. 140 СК України).

Важливе значення для правильного та однозначного застування норм СК України про оспорювання батьківства, материнства має постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

2. Розглядаючи друге питання слід звернути увагу, що питання про застосування законів іноземних держав, а також про визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав, розв’язувалось у аспекті застосування норм ст. 290, 291 СК України. Проте варто мати на увазі, що норми цих статей виключені на підставі Закону України № 2709- ІV від 23. 06. 2005 «Про міжнародне приватне право», якій застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом ( визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів). У законі містяться правила визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Проте, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (ч. 1 ст. 5 Закону), що свідчить про автономію їх волі. Слід зазначити, що автономії волі також присвячені норми ч. 2, 3, 4 і 5 ст. 5 цього Закону. Крім того, у Законі України «Про міжнародне приватне право» закріплено обсяг застосування права іноземної держави (ст. 6), правила правової кваліфікації (ст. 7), правила встановлення змісту норм права іноземної держави (ст. 8), правила про зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави (ст. 9), наслідки обходу закону (ст. 10), правила про взаємність при застосуванні судом права іноземної держави (ст. 11), застереження про публічний порядок (ст. 12), правила про визнання документів, виданих органами іноземних держав (ст. 13) та застосування імперативних норм (ст. 14), а також правила застосування права держави з множинністю правових систем (ст. 15), які необхідно проаналізувати у контрольній роботі.

Відповідно до вимог ст. 3 цього закону, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. У зв’язку з цим для розв’язання цієї теми вагоме значення має Закон України «Про міжнародні договори України». Однак при цьому варто мати на увазі, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК.