Нормативні акти та судова практика

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Режим доступу : http: // zakon4.rada.gov.ua/show/995_047/page.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

4. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

6. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

7. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

8. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

9. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

10. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

11. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

12. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

13. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

14. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, №296/5 від 22.02 2012 [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0808-12

21. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

22. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660. 

23. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

24. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

25. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кузнєцова Н. Прблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

2. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

3. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

4. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

5. Телусієвич П. Сімейна власність у польскому сімейному праві: аналіз проблеми. / П. Телусієвич // Право України. - 2012. - № 7. – с. 201 – 208.

6. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

7. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

8. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

9. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

10. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

11. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

12. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

13. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

14. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

15. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

16. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

17. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

18. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

19. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

20. Казаков С. В. Алиментные отношения / Казаков С. В. – М. : ГроссМедиа, 2005. – 256 с.

21. Маломуж О. Аліментні зобов’язання / О. Маломуж // Юридичний вісник України. – 2004. – № 18–19.

22. Левківський Б. К. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Б. К. Левківський. – К., 2004. – 20 с.

23. Афанасьева И. В. Правовое регулирование суррогатного материнства / И. В. Афанасьева // Медицинское право. – 2007. – № 2.

24. Ватрас В. Суб’єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя / В. Ватрас // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.). – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

25. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 6.

26. Красицька Л. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України / Л. Красицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 31–33.

27. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України / Л. Красицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

28. Красицька Л. Оспорювання батьківства / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 7.

29. Михальчук О. Правове регулювання сурогатного материнства в Україні / О. Михальчук // Юридичний журнал. – 2007. – № 11. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : [монографія] / відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – К. : КНТ, 2008. – 626 с.

ВАРІАНТ 16

1. Суб’єкти сімейних правовідносин. Особливості право- та дієздатності. Відносини родинності та свояцтва та їх правове значення.

2. Правова природа шлюбного договору. Підстави, порядок та правові наслідки визнання шлюбного договору недійсним.

Практичні завдання:

Задача 1

До суду з позовом звернувся Е. С. Ковальов про розірвання шлюбу з Т. М. Ковальовою. Одночасно Ковальов просив передати йому на виховання двох дітей 8 і 6 років, оскільки Ковальова вже більше року не займається їх вихованням. У судовому засіданні Ковальова не заперечувала проти розірвання шлюбу, але просила дітей передати їй, пояснивши, що пішла з сім'ї і не виховувала весь цей час дітей із-за неприязних відносин з чоловіком. Крім того, позивач всіляко перешкоджав їй в можливості бачитися з дітьми і проводити з ними час. Ковальова просила суд залишити їй після розірвання шлюбу прізвище чоловіка, проти чого він категорично заперечував.

Питання:

Якими критеріями повинен керуватися суд при рішенні питання про дітей?

Чи має юридичне значення заперечення Ковальова проти залишення відповідачці його прізвища? Хто розглядатиме це питання?

Задача 2

Вербицька звернулася з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право успадкування майна, яке залишилося після смерті її єдинокровної сестри Талої А., посилаючись на те, що нотаріальна контора безпідставно видала свідоцтво на все майно лише на одного повнорідного брата Талої А. — Талого О. Сама позивачка виховувалася в іншій сім’ї і стосунків з Талою не підтримувала. Аналогічний позов подав і зведений брат Талої — Василенко Т.

Питання:

Як вирішити позови?

Які види родинних та інших (яких саме?) зв’язків можна встановити?

Який ступінь споріднення між зазначеними особами?

Тестові завдання

Тест 1

Відносинами, які регулюються Сімейним кодексом України, є:

а) семейні особисті немайнові і майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матірью та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання;

б) семейні особисті немайнові і майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матірью та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, тіткою, дядьком та племінницею,племянником;

в) семейні особисті немайнові і майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матірью та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею,племінником і між іншими родичами за походженням.

Тест 2

Шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяца:

а) у разі від'їзду нареченої (нареченого) у відрядження;

б) якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого;

в) за бажанням наречених.

Тест 3

Позов про стягнення аліментів може бути заявлений:

а) опікуном чи піклувальником;

б) будь-якими родичами;

в) патронажним вихователем;

г) прокурором.

Тест 4

Аліменти присуджуються одному з подружжя:

а) у частці від заробітку другого з подружжя у твердій грошової сумі;

б) у твердій грошової сумі;

в) у частці від заробітку другого з подружжя і (або) у твердій грошової сумі.

Методичні рекомендації

1. Коло суб'єктів, які можуть вступати у сімейні відносини, окреслено у ст. 2 СК України. Аналізуючи її норми, перш за все слід зазначити, що учасниками сімейних відносин можуть бути тільки фізичні особи. Держава, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати певні адміністративні функції щодо учасників сімейних відносин (наприклад, здійснюють реєстрацію шлюбу), але самі не є такими учасниками.

Стаття 3 СК України поділяє учасників сімейних відносин на декілько груп, виходячи із того, які сімейні відносини можуть виникати між ними. До першої групи учасників відносяться: подружжя; батьки; чоловік та жінка, які є батьком та матір'ю дитини та дитина. Другу групу суб'єктів сімейних відносин складають: баба і дід; прабаба та прадід; внуки; правнуки; рідні брати та сестри (повнорідні та неповнорідні), мачуха та вітчим; падчерка та пасинок. До третьої групи учасників сімейних відносин ст. 3 СК України відносить інших суб'єктів (членів сім'ї), які визначені в Сімейному кодексі. Це може бути опікун або піклувальних дитини, патронатний вихователь тощо. З метою вявлення особливостей право- та дієздатності вищезазначених учасників сімейних відносин у контрольній роботі необхідно визначити їх правовий статус, розкривши, які відносини можуть виникати між ними та на підставі яких юридичних фактів.

Сімейні відносини характеризуються виключно особистим характером, оскільки головне місце в них займають дійсно особисті зв'язки членів сім'ї. Учасники сімейних відносин не можуть бути замінені іншими особами, в тому числі і іншими членами сім'ї. Тому встановлені Сімейним кодексом сімейні права та обов'язки є невідчужуваними та такими, що не можуть передаватися за правилами загального правонаступництва.

Частина 4 ст. 3 СК України визначає перелік родичів, відносини між якими не регулюються Сімейним кодексом України. Студенти повінні визначити цих осіб та встановити, якими нормами регулюються існуючі між ними як особисті немайнові, так і майнові відносини.

Значне місце в сімейному праві мають юридичні факти, які розгортаються у часі й існують протягом певного періоду. До них, зокрема, належать юридичні становища - спорідненість, свояцтво, тощо, які необхідно уважно проаналізувати у контрольній роботі. Слід зазначити, що їх поняття законодавцем не визначені, а розкриваються вони у юридичної літературі.

Спорідненість є підставою виникнення комплексу особистих і майнових прав батьків і дітей, баби, діда, братів, сестер та інших родичів; права на захист інтересів родичів у суді; права на усиновлення дитини тощо, а тому з нєю закон пов'язує настання різних юридичних наслідків. Спорідненість - це кровний зв'язок між людьми, із наявністю якого пов'язані виникнення, зміна чи припинення прав та обов'язків. Родичами визнаються особи, які походять один після одного або від спільного предка. Залежно від цього розрізняють прямі ( висхідна пряма лінія спорідненості, низхідна пряма лінія спорідненості ) та побічні родинні зв'язки, що необхідно визначити у контрольній роботі. У праві велике значення має близькість спорідненості. Вона визначається шляхом встановлення ступеня спорідненості - тобто числа народжень, що пов'язують двох родичів (як прямих, так і побічних споріднених зв'язків) між собою. Студентам требо знати, що при цьому береться до уваги. Крім того, необхідно звернути увагу, що свояцтво - це відносини між одним із подружжя і кровними родичами іншого з подружжя або між родичами обох з подружжя, що виникають не зі спорідненості, а зі шлюбу. В деяких випадках свояцтво викликає настання певних правових наслідків, які також требо визначити.

Розкриваючи друге питання про правову природа шлюбного договору, слід звернути увагу, що вона визначається не тільки нормами Глави 10 СК України (ст. ст. 92 – 103), але і іншими нормативно-правовими актами, наприклад, ЦК України, Законом України «Про нотаріат», нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом М Ю України №296/5 від 22.02 2012 тощо. Крім того, при виконанні контрольної роботи слід звернути увагу й на матеріали судової практики, зокрема, на роз’яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а також у Постанові Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У нормах, які визначають правову природу шлюбного договору розвинуто диспозитивні положення, закріплені у ч. 2 ст. 7 та ст. 9 СК України щодо можливості регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін. Подружжя наділене свободою вибору варіанта поведінки, має можливість здійснювати свою правосуб'єктність та реалізовувати свої суб'єктивні права на власний розсуд. Аналіз норм Глави 10 СК України свідчить, що законодавцем не визначено поняття шлюбний договір, але ст. 92 СК України розкриває питання, хто саме має право на укладення шлюбного договору, а тому студенти повінні на підставі аналізу норм цієї статті, а також ст. ст. 21, 22, 23, 24, 25, 26 СК України розкрити цих особ. У контрольній роботі необхідно проаналізувати передбачений ч. 2 ст. 92 СК України порядок укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа.

Визначаючи зміст шлюбного договору варто звернути увагу, що на відміну від законодавства деяких зарубіжних країн світу українське законодавство передбачає можливість укладення шлюбного договору лише щодо майнових прав та обов'язків. Положення такого договору щодо особистих немайнових прав подружжя будуть недійсними. Недійсними будуть також і положення шлюбного договору щодо особистих немайнових прав у відносинах між подружжям та їх дітьми.

Стаття 94 СК України встановлює обов'язкову письмову форму та нотаріальне посвідчення для шлюбного договору. Зважаючи на те, що СК України не містить положення про сам порядок укладення шлюбного договору, при його укладанні слід застосовувати Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом М Ю України № 296/5 від 22.02.2012. У контрольній роботі необхідно проаналізувати питання щодо початку дії шлюбного договору та строку його дії, а також правила визначення у шлюбному договорі правового режиму майна, порядку користування житлом, права на утримання. Крім того, підлягають розгляду і питання щодо зміни умов шлюбного договору, щодо права на відмову від шлюбного договору, а також його розірвання.

Шлюбний договір може бути визнаний судом недійсним повністю або частково з підстав, встановлених ЦК України для недійсності правочинів (ст. 203 ЦК України). У контрольній роботі необхідно визнати підстави, порядок та правові наслідки визнання шлюбного договору недійсним.

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів 1962 р. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_047/page.

4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

5. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

6. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

7. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

8. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

9. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

10. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

11. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

12. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

13. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

14. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

20. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

21. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

22. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жилінкова І. Сфера застосування та класифікації договорів у сучасному сімейному праві. / І. Жилінкова // Право України. - 2012. - № 9. – с. 206 – 214.

2. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

3. Кузнєцова Н. Проблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

4. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

5. Спасибо-Фатєєва І. Право подружжя на майно приватного підприємства. / І. Спасибо-Фатеева //Право України. – 2012. - № 11 – 12. – 294-305.

6. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

7. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

10. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

11. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

12. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

13. Бикова О.Ю. Умови, які перешкоджають укладенню шлюбу // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – Хмельницький, 2009. – № 3-4 (7-8). – С.104-110.

14. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

15. Апопій І.В. Правовий статус мачухи і вітчима у сімейному праві України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - № 1. – С. 130-135.

16. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

17. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

18. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

19. Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2008. – 1248 с.

20. Костенко Л. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину / Л. Костенко // Юридичний журнал. – 2005. – № 7.

21. Гонгало Б. М. Брачный договор. Комментарий семейного и гражданского законодательства. – [3-е изд., перераб. и доп.] / Б. М. Гонгало, П. В. Крашенинников. – М. : Статут, 2006. – 128 с.

22. Дворецкий В. Р. Всё о брачном договоре / В. Р. Дворецкий. – М. : ГроссМедиа : РОСБУХ, 2008. – 96 с.

23. Дзера О. Деякі проблеми врегулювання відносин власності подружжя в новому Сімейному кодексі України / О. Дзера // Юридична Україна. – 2003. – № 1.

24. Єрух А. Окремі питання щодо укладення правочинів із спільним майном подружжя / А. Єрух // Нотаріат для Вас. – 2004. – № 5.

25. Жилинкова И. Условия брачного договора, определяющие правовой режим имущества супругов / И. Жилинкова // МЕН. – 2006. – № 1 (25).

26. Жилинкова И. В. Брачный договор / Жилинкова И. В. – Харков : Ксилон, 2005. – 174 с.

27. Кондратова В. Деякі практичні аспекти, пов’язані з укладенням шлюбного договору / В. Кондратова // Юридичний журнал. – 2004. – № 7.

28. Лепех С. М. Переваги та недоліки договірного регулювання майнових відносин за Сімейним кодексом України 2002 року / Молодь у юридичній науці : зб. тез доповідей Міжн. наук. конф. [«Треті осінні юридичні читання»] / С. М. Лепех. – Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2004.

29. Лепех С. М. Підстави, порядок та правові наслідки відмови від договору / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної наук.-практ. конф. (3–4 лютого 2005 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2005.

30. Лепех С. М. Проблеми реалізації прав на укладення та розірвання шлюбного договору / С. М. Лепех // Вісник Львівського національного університету. – 2008. – № 47. 

31. Лепех С. М. Особливості укладення одним із подружжя банківських договорів / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVІ регіональної наук.-практ. конф. (8–9 лютого 2010 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. Луць В. Окремі аспекти регулювання відносин спільної власності за цивільним та сімейним законодавством України / В. Луць, А. Гриняк // Юридична Україна. – 2008. – № 8.

32. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

ВАРІАНТ 17

1. Правова природа суб’єктивного права особи на сім’ю .

2. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів.

Практичні завдання:

Задача 1

Костів та Липова уклали шлюб у 1995 році. У 1999 році за спільно зароблені кошти вони купили квартиру. З кінця 2000 року до кінця 2001 року Костів не проживав з своєю дружиною, не вів з нею господарства і на словах просив розлучитися. На початку січня 2001 року Костів повернувся до Липової. У 2000 році Липова придбала меблевий гарнітур, а Костів - квартиру, куди й переїхало подружжя після примирення і перевезли з іншими речами гарнітур. Квартиру, куплену ними в 1999 році, вони у січні 2004 року продали, і за кошти був зроблений вклад у банку на ім`я Костіва. У лютому Костів зняв гроші з вкладу (без відома дружини) і купив квартиру, зазначивши у договорі єдиним покупцем свою матір. Ще через півмісяця подружжя посварилося, і Костів звернувся з позовом про розірвання шлюбу і поділ майна.

Питання:

Дайте юридичну оцінку ситуації.

Задача 2

Громадяни Андрушків О. та Гладка Р. уклали шлюб. Кожен з них залишив дошлюбне прізвище. Два місяці потому за порадою родичів Андрушків став наполягати, щоб дружина змінила прізвище, тобто взяла його прізвище, і вимагав від неї, щоб вона подала відповідну заяву до органу РАЦС. Гладка не погоджувалася, пояснюючи, що це питання вони вже вирішили за взаємною згодою ще до реєстрації шлюбу. Тоді Андрушків особисто звернув­ся до органу РАЦС із заявою, щоб його дружині терміново змінили прізвище, оскільки він вважає, що сім’я не може існувати, якщо у чоловіка та дружини різні прізвища. Працівник відділу РАЦС відмовив у прийнятті згаданої заяви. Андрушків став погрожувати дружині, що розлучиться з нею, якщо вона не виконає його вимогу.

Питання:

Як оцінити дії чоловіка?

Чи правильно діяв працівник відділу РАЦС?

Як слід аргументувати рішення працівника РАЦС?

Якими нормами регулюються питання вибору прізвища і якою мірою?

Тестові завдання

Тест 1

Шлюб з особою, яка приховала свою тажку хворобу,

а) признається недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Тест 2

Методами сімейного права є:

а) диспозитивний;

б) диспозитивно- імперативний;

в) імперативний;

Тест 3

Зменшення розміру аліментів на дитину можливе за таких підстав:

а) домовленість сторін;

б) зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів;

в) за рішенням суду.

Тест 4

Позбавлення батьківських прав:

а) обмежено терміном;

б) не обмежено терміном;

в) має необоротний характер;

г) має оборотний характер.

Методичні рекомендації

1. Розкриваючи питання щодо правової природи суб’єктивного права особи на сім’ю, слід звернути увагу студентів, що вперше в історії розвітку сімейного законодавства це право, як і саме поняття сім’ї, отрималі своє легальне правове закріплення у ст. 3 СК України.

У контрольній роботі в першу чергу треба визначити поняття сім'я. Разом з тим слід зазначити, що єдиного визначення сім'ї законодавець не дає, вказуючи лише, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. В науці сімейного права поняття сім'ї розглядається у двох аспектах: соціальному та юридичному. Крім того, в літературі надається дуже багато визначень сім'ї, практичне значення яких полягає в окресленні кола осіб, які відносяться до членів сім'ї, оскільки суб'єктами сімейних правовідносин виступає не сім'я як колективне утворення, а кожний член сім'ї окремо, що повинно бути розкрито студентами у роботі. Слід зазначити, що на сьогодні в законодавстві поняття "член сім'ї" застосовується в різних значеннях в залежності від сфери правовідносин і законодавцем не встановлено вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї , але визначені критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99). Судова практика взагалі розрізняє поняття "родичі" та "члени сім'ї" (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Аналіз ст. 3 СК України свідчить, що вона окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю, які необхідно уважно проаналізувати у контрольній роботі. Разом з тим, ознаки членів сім'ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім'ї, передбачених у частині 4 ст. 3 СК України, оскільки спільне проживання та побут та наявність взаємних прав та обов'язків можуть бути і у інших суб'єктів, які не є членами сім'ї (наприклад, проживання кількох студентів в одній кімнаті в гуртожитку).

Аналізуючи поняття сім’ї слід звернути увагу, що із загального правила про обов'язкове спільне проживання членів сім'ї стаття 3 СК України робить два виключення. Частина 3 ст. 3 СК України передбачає, що права члена сім'ї має одинока особа. У контрольній роботі треба визначити, що означає така норма.

У частині четвертій ст. 3 СК України визначений перелік підстав створення сім'ї. Слід звернути увагу, що перелік цей не є вичерпним. Підставами створення сім'ї є шлюб (ст. 21 СК), кровне споріднення, усиновлення (ст. 207 СК). Також сім'я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Цим підставам необхідно надати відповідну характерістику у контрольній роботі.

При визначенні правової природи права особи на сім'ю, яке закріплено у ст. 4 СК України, необхідно звернути увагу студентив, що це право, як одне із особистих немайнових прав фізичної особи, які забезпечують її природне існування, визначено і ст. 291 ЦК України. У контрольній роботі треба надати правову характерістику цього права, розкривши три основні його елемента: право особи на створення сім'ї; право на проживання в сім'ї та право особи на повагу до свого сімейного життя

2. Розкриваючи друге питання стосовно прав та обов’язків інших членів сім’ї та родичів, слід звернути увагу студентів, що законодавцем у СК України цим правам присвячено окремий Розділ 5 (ст. ст. 257-274), норми якого визначають самостійний інститут сімейного права. Глава 21 СК України регулює особисті немайнові відносини між іншими членами сім'ї та родичами. Структурована вона таким чином, що передбачає відповідні права та обов'язки по вихованню, піклуванню, спілкуванню та захисту прав і інтересів інших членів сім'ї та родичів. У контрольній роботі треба розкрити суб'єктний склад особистих немайнових правовідносин, що виникають між іншими членами сім'ї та родичами, визначивши поняття "член сім'ї". Слід зазначити, що СК України не розкриває поняття "член сім'ї", відповідно і інший член сім'ї, однак вказує на перелік осіб, яких слід розглядати як інших членів сім'ї та родичів. Серед особистіх немайновіх відносин між іншими членами сім'ї та родичами законодавець регламентує права баби, діда, прабаби, прадіда на виховання внуків та правнуків, зміст яких та механізм їх реалізації треба визначити у работі.

Важливе місце в системі особистих немайнових прав та обов'язків інших членів сім'ї та родичів є право баби і діда щодо захисту внуків, яке включає право на самозахист внуків та право на відповідне звернення до компетентних органів без спеціальних на те повноважень, що гарантувано ст. 258 СК України. Відповідна норма відсилає до ст. 19 ЦК України, яка закріплює право на самозахист.

Частина 1 ст. 259 СК України визначає право братів і сестер на спілкування. Аналізуючи це право, слід звернути увагу, що відповідним правами і обов'язками закон наділяє рідних братів і сетер, серед яких: повнорідні (брат і сестра, які мають спільних батька і матір) та неповнорідні: (єдинокровні, що мають спільного батька, але різних матерів; єдиноутробні (мають спільну матір, але різних батьків). Зі змісту статті випливає, що таким особистим немайновим правом як право на спілкування закон наділяє лише рідних братів і сестер, тобто двоюрідні брати і сестри такого права не набувають в силу того, що згідно ч. 4 ст. 2 СК України вони не є учасниками сімейних відносин.

Суденти повінні надати характерістику й іншим правам, які входять у систему особистих немайнових відносин між іншими членами сім'ї та родичами - це права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання; права таких осіб як сестра, брат, мачуха, вітчим та інші члени сім'ї на захист дітей тощо. Важливе значення мають норми ст. 263 СК України, які регламентують питання щодо вирішення судом спору щодо участі баби, діда, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини. Аналізуючи їх, слід звернути увагу, що ст. 263 СК України носить відсилочний характер, оскільки вказує, що відповідний спір вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України. Вказана норма передбачає порядок вирішення спору, способи визначення участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання особи), місце та час спілкування тощо. Крім цього, законодавець передбачає заходи відповідальності за невиконання рішення суду у формі відшкодування матеріальної та моральної шкоди.Найголовнішим у вирішення цього питання судом є максимально можливе урахування інтересів дитини при поставленні такого рішення.

У контрольній роботі слід проаналізувати і норми Глава 22 СК України , яка регулює відносини, пов'язані з утриманням інших членів родини, визначенням розміру та порядку сплати аліментів на їх користь. При цьому, слід відзначити, що виникнення аліментних зобов'язань між правнуками та прадідом чи прабабою вперше отримало законодавче закріплення у нормах СК України. Крім того, необхідно звернути увагу, що СК України поділяє аліментні зобов'язання інших членів сім'ї та родичів за системою зобов'язальних осіб а тому у залежності від кола зобов'язальних суб'єктів Глава 22 СК України регулює аліментні зобов'язання баби і діда по утриманню внуків (ст. 265), внуків, правнуків по утримання баби, діда, прабаби і прадіда (ст. 266), братів та сестер по утриманню один одного (ст. 267), мачухи, вітчима щодо свого пасинка і падчерки (ст. 268), вихователів по утриманню дитини (ст. 269), падчерки, пасинка стосовно мачухи та вітчима (ст. 270), та зобов'язання особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття (ст. 271).

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів 1962 р. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_047/page.

4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

5. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

6. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

7. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

8. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

9. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

10. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

11. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

12. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

13. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

14. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

21. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660. 

22. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

23. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

24. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

25. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

2. Кузнєцова Н. Проблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

3. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

4. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

5. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

6. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

7. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

10. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

11. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

12. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

13. Бикова О.Ю. Умови, які перешкоджають укладенню шлюбу // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – Хмельницький, 2009. – № 3-4 (7-8). – С.104-110.

14. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

15. Апопій І.В. Правовий статус мачухи і вітчима у сімейному праві України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - № 1. – С. 130-135.

16. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

17. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

18. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

19. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

20. Афанасьєва Л. В. Проблеми законодавчого визначення оптимального розміру аліментів на неповнолітніх дітей / Л. В. Афанасьєва // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 1.

21. Казаков С. В. Алиментные отношения / Казаков С. В. – М. : ГроссМедиа, 2005. – 256 с.

22. Майданик Р. А. Договори про утримання подружжя та дітей / Р. А. Майданик // Аномалії в цивільному праві України : навч.-практ. посіб. / відп. ред. Р. А. Майданик. – К. : Юстініан, 2007. – 912 с.

23. Маломуж О. Аліментні зобов’язання / О. Маломуж // Юридичний вісник України. – 2004. – № 18–19.

24. Щеренко М. В. Алименты / М. В. Щеренко. – М. : Информцентр ХХІ века, 2005. – 80 с.

25. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

26. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

ВАРІАНТ 18

1. Проблема правового регулювання майнових відносини у фактичному шлюбі.

2. Надати правову характеристику особливостей визначення походження дитини від батька, матері у разі штучного запліднення та імплантації зародка.

Задача 1

Подружжя Олефір, яке проживає у м. Львові, вирішило надати народженому в них хлопчику ім’я «Союз-Аполон» на честь космічного корабля з однойменною назвою, маючи на думці, що дитина матиме рішучий і відважний характер, а в майбутньому ста­не космонавтом. Вибране ім’я було відкинуте працівниками відділу РАЦС під час реєстрації народження дитини. В обґрунтування свого рішення батькам було пояснено, що це ім’я не зазначене в до­віднику особистих імен, а в майбутньому може викликати глузува­ння однолітків дитини в дитячому садку і в школі. Батьки погоди­лися з цим і переписали заяву, вказавши в ній інше ім’я - Федір.

Питання:

Чи правомірні дії працівників РАЦС? Що варто було вчинити батькам у даній ситуації?

Задача 2

Через рік після смерті чоловіка (оголошений у судовому порядку померлим) громадянка Макоїд О. уклала шлюб із громадянином Зузилом. Невдовзі Зузило звернувся до суду з позовом щодо визнання згаданого шлюбу недійсним. В обґрунтування своїх вимог Зузило зазначив, що Макоїд на момент реєстрації з ним шлюбу перебувала у шлюбі з громадянином Макоїдом П., якого було оголошено померлим у судовому порядку, але припинення їхнього шлюбу в органах РАЦС не було зареєстроване. Макоїд О. позову Зузила не визнала, пояснивши, що після отримання рішення суду щодо оголошення її чоловіка Макоїда П. померлим вважала, що їхній шлюб втратив чинність, тому уклала новий шлюб.

Питання:

Як слід вирішити даний спір?

Які підстави для визнання шлюбу недійсним передбачені Сімейним кодексом України?

Тестові завдання

Тест 1

Через представника допускається:

а) реєстрація шлюбу;

б) подача заяви про реєстрацію шлюбу;

в) не допускається нічого.

Тест 2

Принципами сімейного права є:

а) принцип рівноправності;

б) пріоритет сімейного виховання;

в) регулювання сімейних відносин за домовленістю;

г) принцип законності.

Тест 3

Підставами позбавлення батьківських прав є:

а) ухилення від виконання батьками своїх обов'язків;

б) несплата аліментів;

в) алкоголізм батьків;

г) ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.

Тест 4

Час реєстрації шлюбу:

а) після спливу двох місяців після подання заяви;

б) після спливу одного місяця після подання заяви;

в) за бажанням осіб, які подали заяву, у будь-який день.

Методичні рекомендації

1. Розглядаючи проблему правового регулювання майнових відносини у фактичному шлюбі, слід звернути увагу, що згідно ч. 2 ст. 21 СК проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Як свідчить аналіз змісту ст. 74 СК, це положення може розглядатися лише як загальне правило. Проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання. Водночас, оскільки згідно ч. 2 ст. 74 СК на фактичне подружжя поширюються усі положення глави 8 СК "Право спільної сумісної власності подружжя", вони, як і зареєстроване подружжя, мають право за договором передбачити, що таке майно є об'єктом їх спільної часткової власності або особистої власності кожного з них.

У контрольній роботі слід уважно проаналізувати норми ст. 74 СК України та зробити висновок, чи може бути визначатися право фактичного подружжя щодо правового режиму майна шлюбним договором, розглянувши крім норм СК України, також норми Закону України «Про нотаріат» та норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом М. Ю. України №296/5 від 22.02 2012.

Студенти повінні розкрити сам термін «проживання однією сім'єю», якій не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. При цьому слід звернути увагу на роз’яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

За ч. 2 ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. З наведеного положення випливає центральна ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, які також необхідно розкрити у роботі. Слід звернути увагу, що правило ч. 2 ст. 3 є спеціально розрахованим на майнові відносини осіб, які проживають однією сім'єю. Тому у разі наступної реєстрації шлюбу такими особами майно, набуте до реєстрації шлюбу, також вважається об'єктом спільної сумісної власності подружжя згідно ч. 1 ст. 74 СК, а не особистою власністю кожного з подружжя за пунктом першим ч. 1 ст. 57 СК.

2. Порядок визначення походження дитини  залежить, перш за все, від того, перебувають батьки дитини у шлюбі між собою чи ні. Відносини щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою, регламентує ст.122 СК України.

Слід зазначити, що питання щодо правового регулювання визначення походження дитини, народженої в результаті допоміжних репродуктивних технологій, які закріплені ст. 123 СК України, потребують особливої уваги у звьязку з їх дискусійним характером як збоку науковців, так і з боку правозастосовної практики. При цьому необхідно звернути увагу, що проблематика і штучного запліднення, і імплантації зародка є предметом регулювання не лише Сімейного кодексу. Сама процедура визначається в законодавстві про охорону здоров'я, укладення відповідного договору між подружжям і сурогатною матір'ю регулюється нормами цивільного права, визначення походження дитини, регламентується вже сімейним законодавством. Отже, це правовідношення носить комплексний характер.

Відповідно до ст. 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 9 листопада 1992 року № 2801-XII застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, які необхідно розкрити у роботі. Крім того, порядок застування допоміжних репродуктивних технологій регламентується на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 лютого 1997 року № 24 «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення». Реєстрація народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, провадиться відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні».

У контрольній роботі необхідно уважно проаналізувати норми ч. ч. 1, 2, 3 ст. 123 СК України, яка регулює визначення походження дитини, народженої в результаті допоміжних репродуктивних технологій. На підставі цього аналізу у контрольній роботі треба надати характеристику закріпленої у них презумпції батьківства, визначивши її зміст.

У сімейному законодавстві визначаються документи, на підставі яких визначається походження дитини від подружжя, у тому числі і коли визначено походження дитини, народженої в результаті допоміжних репродуктивних технологій Слід звернути увагу студентів, що порядок оформлення та видачі таких документів регулюється Законом України від 24.12.1993 року № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»; наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні»; наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

1. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

2. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

3. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

4. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

5. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 року № 2789-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Cт. 19. 

6. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

7. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

8. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

9. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

10. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

11. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, №296/5 від 22.02 2012 [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0808-12

12. Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення»: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 4 лютого 1997 року № 24, зареєсттр. У МЮ України 03.03.1997 № 58/1862 [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=5132

13. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жилінкова І. Сфера застосування та класифікації договорів у сучасному сімейному праві. / І. Жилінкова // Право України. - 2012. - № 9. – с. 206 – 214.

2. Красицька Л. Про поняття батьківських прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

3. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

4. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

6. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

7. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

10. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

11. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

12. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

13. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

14. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

15. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

16. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

17. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

18. Жилинкова И .В. Правовой режим имущества членов семьи : [монография] / Калітенко О. М. Особисті відносини подружжя та відносини подружжя стосовно їх майна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03-Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право / О. М. Калітенко. – Харків, 2001. – 20 с.

19. Лепех С. М. Виникнення грошових зобов’язань за сімейно-правовими договорами / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. (9–10 лютого 2006 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.

20. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216

21. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

22. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

ВАРІАНТ 19

1. Правова природа права на шлюб.

2. Право батьків на визначення місця проживання дитини та право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб.

Задача 1

Старцева звернулась до суду зі скаргою на рішення органу опіки та піклування про звільнення її від виконання обов’язків опікуна. У судовому засіданні було встановлено, що Старцева була призначена опікуном свого онука Сергія після смерті його батьків. Психічний розвиток Сергія відстає від вікових норм, він має незадовільні оцінки з більшості предметів. Орган опіки та піклування зробив спробу помістити дитину в дитячий будинок, звідки він утік. Старцева зверталась до органу опіки та піклування з проханням надати їй згоду на відчуження квартири, єдиним власником якої є Сергій. Зі слів Старцевої, вона хотіла придбати будинок в селі через поганий стан здоров’я онука. Від виконання обов’язків опікуна її звільнили, як пояснив представник органу опіки та піклування, за використання статусу опікуна в корисних цілях.

Питання:

Вирішіть спір.

Задача 2

Громадяни Кравчук і Макарова вирішили одружитися і за вимогою батьків повінчалися в церкві. Порадившись із знайомими, вони впев­нилися, що в сучасних умовах їхній шлюб є дійсним на підставі обряду вінчання і реєструвати його в органах РАЦС немає потреби. Через рік Макарова вирішила розірвати шлюб і подала заяву до відділу РАЦС, який відмовив у її прийнятті.

Питання:

Як оцінити дії відділу РАЦС?

Як співвідносяться дії Кравчука і Макарової із загальними принципами сімейного права?

Тестові завдання

Тест 1

Шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою ...

а) може бути визнаний недійсним судом;

б) є недейсним;

в) признається недійсним за рішенням суду.

Тест 2

Джерелами сімейного законодавства є:

а) Конституція України;

б) локальні акти;

в) закони України;

г) договір;

ґ) звичай ділового обороту;

д) Міжнародні договори.

Тест 3

Підставами позбавлення батьківських прав є:

а) ухилення від виконання батьками своїх обіцянок;

б) несплата аліментів;

в) алкоголізм батьків;

г) хронічний алкоголізм батьків.

Тест 4

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком:

а) до органу РАЦСу за місцем проживання чоловіка;

б) до органу РАЦСу за місцем проживання жінки;

в) до будь-якого державного органу РАЦСу за їхнім вибором.

Методичні рекомендації

1. Право на шлюб отримало своє легальне правове закріплення вперше в історії розвитку сімейного законодавства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 СК України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Таким чином, у контрольній роботі в першу чергу необхідно визначити шлюбний вік, який встановлено законодавцем. Відповідно до ч. 1 ст. 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. При цьому слід звернути увагу, що редакція цієї норми змінена на підставі Закону України від 15.03. № 4525-VI 2012 «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку».

Слід зазначити, що особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. У контрольній роботі необхідно визначити значення цієї норми.

СК України передбачає можливість надання права на шлюб особі, яка ще не досягла шлюбного віку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 СК України за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. При цьому слід звернути увагу, що вищезазначеним законом змінена і редакція ч. 2 ст. 23 СК України. Аналіз цієї норми свідчить, що законодавець не зазначає переліку підстав зниження шлюбного віку. Такими підставами можуть бути виключні випадки та причини, які суд може вважати поважними. До їх числа повинні бути віднесені у першу чергу ті, що і раніше трактувались на практиці як виключні випадки. На підставі аналізу судової практики необхідно визначити ци випадки, звертаючи увагу, що безумовним критерієм у таких випадках повинно бути дотримання інтересів неповнолітньої особи. СК України не передбачає, хто конкретно може звернутися із заявою до суду про зниження шлюбного віку. Таким правом, безумовно, наділені самі неповнолітні, що бажають зареєструвати шлюб. Крім того, таким правом володіють законні представники неповнолітньої особи - батьки, усиновлювачі, піклувальники.Дозвіл на укладення шлюбу неповнолітньою особою, яка досягла 16 років, надається лише на підставі рішення суду. Розгляд у суді заяв про зниження шлюбного віку особи слід віднести до справ окремого провадження. Тому, що при цьому відсутній спір, що виникає з цивільних, сімейних та трудових правовідносин, а також з адміністративно-правових відносин. Суд, розглядаючи справу про зниження шлюбного віку та захищаючи інтереси особи, яка досягла 16-річного віку, визначає її сімейний статус, право на укладення шлюбу. Позитивне рішення суду є юридичним фактом, що стає підставою для неповнолітньої особи, яка звернулася до суду, права на укладення шлюбу. При цьому, як підкреслено постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п. 2), до участі в справі залучаються один або обоє батьків (усиновлювачів) неповнолітньої особи, піклувальник, особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інші заінтересовані особи. Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника. Рішення суду про відмову у зниженні шлюбного віку може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

Правовий статус неповнолітніх осіб визначено у ЦК України (ч. 2 ст. 34). У тому випадку, коли за рішенням суду неповнолітній особі, яка досягла 16 років, надається право на шлюб, у разі реєстрації шлюбу такою особою, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (крім того, якщо такій особі раніше був призначений піклувальник, піклування припиняється). У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Право на шлюб особи тісно пов'язане з правом особи на створення сім'ї, адже сім'я створюється на підставі шлюбу.

При виконанні контрольної роботи слід звернути увагу й на відповідні матеріали судової практики, зокрема, на роз’яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». З метою закріплення та поглиблення знань стосовно поняття шлюбу, умов та порядку його укладання у контрольній роботі надано практичне завдання під №1, яке розраховане на правильне толкування відповідних норм сімейного права.

2.Право батьків на визначення місця проживання дитини має своє легальне правове закріплення у ст. 160 СК України. У контрольній роботі слід уважно проаналізувати її норми і визначити, які підстави мають значення для його здійснення.

Гарантией захисту прав та законних інтересів як батьків, так і дітей є норми ст. 161 СК України, відповідно до якої розглядається спір між матер’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. Таки спори є однією з найбільш поширених категорій сімейно-правових спорів в судах.

При розв'язанні спору суду належить визначити, кому з батьків надати перевагу, хто стане безпосереднім вихователем дитини. При цьому інший з батьків не втрачає своїх прав та обов'язків. Він стає носієм права на спілкування з дитиною та права брати участь у її вихованні (ч. 2 ст. 157 СК України). При вирішенні спору суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків (ст. 141 СК України), надаючи перевагу тому з них, хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини. Ч. 1 ст. 161 СК України дає приблизний перелік обставин, які слід враховувати суду. Ци обставини необхідно уважно проаналізувати у роботі на підставі матеріалів судової практики. Судова практика частіше визначає місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері. Це відповідає принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 р.: малолітня дитина не повинна крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою з матір'ю. Вирішення спору багато в чому залежить від віку дитини. Маленькі діти потребують материнського догляду. Підлітку більше потрібен авторитет і допомога батька.

Слід зазначити, що у юридичної літературі критично ставяться до нової редакції ч. 1 ст. 161 СК, згідно якої орган опіки та піклування наділений компетенцією визначати при спорі між батьками місце проживання малолітньої особи, на що необхідно звернути увагу у роботі, визначивши свою думку.

Спір про місце проживання малолітньої дитини може розглядатись як до розірвання шлюбу батьками, так і під час шлюборозлучного процесу, так і після припинення шлюбу. Ніяких часових обмежень не існує. Головне те, що мати і батько дитини проживають окремо.

Якщо не зважаючи на спір вони продовжують жити в одній квартирі (будинку), то вирішення спору судом позбавлено сенсу.

З метою захисту прав дитини ч. 2 ст. 161 СК України зазначає випадки, коли передача дитини батьку (матері) взагалі неможлива. Ци випадки необхідно визначити у роботі.

Стаття 162 СК України встановлює правові наслідки протиправної зміни місця проживання малолітньої дитини одним з батьків (з яким вона не проживає) або третьою особою. Слід зазначити, що в статті мова йде саме про малолітню дитину (яка не досягла 14 років). Отже подібні дії стосовно неповнолітньої дитини не підпадатимуть під правила цієї статті, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Аналізуючи норми ст.. 162 СК України, необхідно розкрити правила визначення місця проживання малолітньої дитини:

А) Обома батьками за погодженням, тобто шляхом домовленості, яка може бути усною або оформленою у вигляді письмового документа. В даному випадку зміна місця проживання дитини також має проводитися за погодженням батьків.

Б) Законом. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. А відповідно до ч. 4 цієї ж статті місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В) Рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування. Зазначені органи можуть постановити рішення про проживання дитини з кимось із родичів або у відповідному дитячому закладі (установі), зокрема у дитячому будинку, будинку-інтернаті тощо.

Малолітня дитина має проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного із її батьків. Якщо така особа змінить місце проживання дитини, зокрема шляхом викрадення, заінтересована особа має право подати до суду позов про повернення дитини у місце її проживання. Заінтересованими особами в розумінні даної статті можуть бути фізичні особи, з якими проживала дитина, дитячий заклад (установа), в якому проживала дитина, а також інші особи, які є родичами дитини. В разі подачі такого позову суд має негайно його розглянути та прийняти рішення про повернення дитини у попереднє місце її проживання.

Виключенням із цього правила є дві ситуації, за наявності яких суд не буде приймати рішення про повернення дитини у попереднє місце проживання. Ци ситуації треба розглянути у контрольній роботі. Слід звернути увагу, що Кримінальний кодекс України не карає за викрадення своєї малолітньої дитини, а лише чужої (ст. 146 КК). У зв'язку з цим суб'єктом злочину можуть бути лише інші родичі, а не батько чи мати малолітнього. Потреба дитини проживати разом з батьками, а не з іншими родичами, є природною. Ні баба, ні дід найчастіше не здатні забезпечити того середовища, яке створюють батько і мати. Тому батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, яке закріплено у ст. 163 СК України. Студенти повінні розглянути її норми, звертаючи увагу, що при колізії інтересів дитини і батьків перевага однозначно надається інтересам дитини. Цей принцип закріплено в ч. 3 ст. 163 СК України. У контрольній роботі необхідно розкрити поняття «інтереси дитини» і визначити зміст та значення цього принципу.

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів 1962 р. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_047/page.

3. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

4. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

5. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

6. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

7. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

8. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

9. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

10. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

11. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

12. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

13. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

14. Про охорону дитинства : Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

15. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

16. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

17. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

18. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Красицька Л. Про поняття батьківських прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

2. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

3. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

4. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

6. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

7. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

10. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

11. Бикова О.Ю. Умови, які перешкоджають укладенню шлюбу // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – Хмельницький, 2009. – № 3-4 (7-8). – С.104-110.

12. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

13. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

14. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

15. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

16. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси : учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 216 с. 

17. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

18. Ольховик Л. А. Особисті немайнові права дитини за цивільним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Л. А. Ольховик. – Харків, 2006. –

22 с.

19. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : [монографія] / відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – К. : КНТ, 2008. – 626 с.

20. Нечаева А. М. Семейное право : актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

21. Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2008. – 1248 с.

22. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

ВАРІАНТ 20

1. Припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація розірвання шлюбу.

2. Договірний режим майна подружжя.

Задача 1

Рукодій та Канівська звернулися до сільради з проханням зареєструвати шлюб. У заяві вони зазначили, що проживають разом з 1940 р., мають трьох дорослих дітей. Голова сільради відмовив у реєстрації, пояснивши, що оскільки обов’язкова реєстрація введена лише з 1944 р., то необхідності в ній для Рукодія і Канівської немає, тому що їхні фактичні стосунки мають таку саму юридичну силу, як і зареєстровані.

Питання:

Як оцінити дії голови сільради? Вирішить ситуацію

Задача 2

Несвітайло М. звернувся до суду з заявою про визнання недійсним шлюбу, укладеного його батьком Несвітайлом О. із Семенютою І. Позивач зазначив на обґрунтування позову, що його батько в момент реєстрації шлюбу, по-перше, вже досяг похилого віку, оскільки йому виповнилося 72 роки, по-друге, страждав на склероз судин головного мозку і не завжди усвідомлював значення своїх дій, а по-третє, Семенюта І., на його думку, не мала намірів створювати сім’ю, бо сама теж досягла 70-річного віку. Через два місяці після реєстрації шлюбу батько помер. Семенюта І. стверджувала в суді, що уклала шлюб саме з метою створення сім’ї і не має сумнівів у тому, що Несвітайло О. в момент укладення шлюбу був у нормальному психічному стані.

Питання:

Як оцінити аргументи, на які посилається позивач для обґрунтування позову?

Як слід вирішити справу?

Тестові завдання

Тест 1

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані Сімейним Кодексом України …

а) вони не можуть регулюватися відповідними нормами Цивільного Кодексу України;

б) вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин;

в) вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Тест 2

Сім'я — це:

а) особи, які спільно проживають;

б) особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом;

в) спільні особисті інтереси осіб, які разом проживають;

г) особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Тест 3

Позбавлення батьківських прав, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноляття…

а) можливе;

б) неможливе.

Тест 4

Способами захисту сімейних прав та інтересів є:

а) припинення дій, які порушують сімейні права;

б) встановлення правовідношення;

в) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

г) визнання правочину недійсним;

ґ) сплата неустойки (штрафа, пені).

Методичні рекомендації

1.Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юри­дичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов'язки (статті 51, 52, 54, 55, 56, ч.2 ст. 76, 113, 116, ч. 2 ст. 122 СК України). У зв'язку з тим, що розірвання шлюбу викликає значні правові наслідки і взагалі впливає на правовий статус особи, важливого значення набуває правильне визначення порядку припинення шлюбу, а тому у контрольної роботі слід уважно проаналізувати норми Глави 11 СК України (ст. 104 – 120).

Розглядаючи питання про припинення шлюбу внаслідок його розірвання через суд, слід звернути увагу, що законодавцем закріплено два судових порядку: розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яка має дітей (ст. 109 СК України) та за позовом одного із подружжя про розірвання шлюбу (ст. 110 СК України).

У ст. 109 СК України передбачено право подружжя на спільне звернення з заявою про розірвання шлюбу у випадку, якщо у них є спільні неповнолітні діти. У контрольній роботі необхідно розглянути умови застосування цих норм:1) подружжя подає спільну письмову заяву до суду (тобто обидва з подружжя згодні на розірвання шлюбу); 2) подружжя, подає заяву разом із письмовим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, слід звернути увагу і на момент постановлення рішення судом.

Встановивши у ст. 110 СК України право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Проте слід звернути увагу, що одночасно держава встановлює певні обмеження щодо реалізації подружжям права на безперешкодне розірвання шлюбу. У ч. 2 ст. 110 СК зазначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, у ст. 110 СК передбачені і певні випадки, за наявності яких розірвання шлюбу все ж таки можливе. Ци випадки необхідно уважно проаналізувати у роботі. Підлегає аналізу і норма ст. 111 СК України, у якої закріплені заходи щодо примирення подружжя, для чого студентам необхідно звернутися до роз’яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Крім того, порядок застосування судом заходів щодо примирення подружжя передбачений нормами ЦПК України (ч. 5 ст. 191, ст. ст. 293, 294). У аспекті тлумачення норм ст. 112 СК України та роз’яснень, які містяться у п. 10 вищеназваної Постанови слід розглянути у контрольній роботі і підстави для розірвання шлюбу за позов одного з подружжя.

Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юри­дичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов'язки. У зв'язку з тим, що розірвання шлюбу викликає значні правові наслідки і взагалі впливає на правовий статус особи, важливого значення набуває правильне визначення моменту припинення шлюбу, а тому у контрольної роботі слід уважно проаналізувати норму ч. 2 ст. 114 СК України. При цьому слід звернути увагу, що СК України по-новому визначає час при­пинення шлюбу у разі розірвання шлюбу судом. Відповідно до законодавства, яке діяло раніше (ст. 44 КпШС України), навіть якщо шлюб роз­ривався за рішенням суду, він вважався припиненим із моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану. Таким чином, після набрання чинності рішенням суду і до реє­страції розлучення в органах РАГС шлюб продовжував існувати. Такий стан справ пояснювався намаганням зберегти сім'ю шляхом надання подружжю останньої можливості для примирення. Але, як показала практика, такий допоміжний спосіб зміцнення под­ружніх стосунків не був дієвим. Тому нове законодавство пов'язує припинення шлюбу з моментом набрання чинності рішенням суду, а не з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС. Слід звернути увагу на питання визнання розірвання шлюбу фіктивним (ст. 108 СК України), що є новелою сімейного законодавства України.

2. Відповідно до вимог ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі.

Таким чином, при розгляду другого питання, необхідно звернути увагу, що такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. Тобто, дані норми передбачають можливість регулювання сімейних відносин не тільки нормами законодавства, але і домовленістю сторін. Слід зазначити, що вищезазначена стаття СК України стосується саме договірного регулювання сімейних відносин. Укладення між членами сім'ї інших договорів (купівлі-продажу, дарування, найму, позики, зберігання тощо), регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що частина 1 ст. 9 СК України надає можливість укладати між собою договори особам, відносини між якими регулюються Сімейним кодексом. До таких осіб в першу чергу відносяться подружжя. Таким чином, майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні. Звичайно, договірний режим майна подружжя з необхідністю включає і нормативний елемент, без якого в принципі було б неможливим його існування.

Стаття 64 СК містить загальне правило про те, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо як спільного, так і роздільногомайна. Подружжя можуть укладати між собою як поіменовані договори (тобто такі, які прямо передбачені СК), так і не поіменовані договори, які прямо СК не передбачені. У контрольній роботи на підставі аналізу норм СК України треба визначити, які договори можуть бути укладені подружжям та якім умовам дійсності вони повівнні відповідати. Слід звернути увагу і на форму сімейних договорів, недотримання вимог закону тягнутиме за собою визнання таких договорів недійсними, а тому при викладення матеріалу студентам зауважено користуватися, крім норм СК України і ЦК України, також нормами Закону України «Про нотаріат» та нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом М Ю України №296/5 від 22.02 2012. Крім того, при виконанні контрольної роботи слід звернути увагу й на матеріали судової практики, зокрема, на роз’яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Слід звернути увагу, що у структурі договірного режиму майна подружжя договір відіграє ключову роль. Однак не кожний подружній договір тягне за собою виникнення договірного режиму, а тільки той, яким встановлюються правила поведінки в майновій сфері, які мають характер, відмінний від установлених у законі, тобто в зміні законного режиму майна подружжя для максимального пристосування цього режиму до потреб подружжя. Якщо ж подружжя не змінює своїм договором тих норм і правил, які встановлені для всіх суб'єктів, то вони продовжують залишатися в рамках законного режиму майна. Таким чином, у юридичної літературі робиться висновок, що договірний режим -це режим-виняток із загального правила, що має силу тільки щодо конкретного подружжя. До договорів, що тягнуть за собою виникнення договірного режиму майна подружжя, можна віднести: договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 СК); договір про порядок користування майном (ст. 66 СК); договір про поділ майна подружжя (статті 69,70 СК); договір про виділ частки нерухомого майна одного з подружжя зі складу усього майна(ч. 2 ст. 69 СК); договір про надання утримання (ст. 78 СК); договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на майно (ст. 89 СК); шлюбний договір (статті 92-103 СК).

Договори подружжя можуть бути поділені на дві групи: а) договори щодо майна подружжя та б) договори про надання утримання одному з них. До першої групи належать договори, які укладаються щодо спільного або роздільного майна подружжя (до- До другої - договори, які укладаються стосовно надання утримання одному з подружжя. Серед подружніх договорів особливе місце займає шлюбний договір, правова природа якого має свої особдивості, які необхідно розкрити у роботі.

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

3. Сімейний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

4. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

5. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

6. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

7. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

8. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

9. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

10. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 

11. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

12. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

13. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

14. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жилінкова І. Сфера застосування та класифікації договорів у сучасному сімейному праві. / І. Жилінкова // Право України. - 2012. - № 9. – с. 206 – 214.

2. Спасибо-Фатєєва І. Право подружжя на майно приватного підприємства. / І. Спасибо-Фатеева //Право України. – 2012. - № 11 – 12. – 294-305.

3. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

4. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

6. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

7. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

10. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

11. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

12. Сафончик О.І. Правове регулювання припинення шлюбу в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / ОНЮА. –Одеса 2008. – 20 с.

13. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

14. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

15. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

16. Костенко Л. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину / Л. Костенко // Юридичний журнал. – 2005. – № 7.

17. Лепех С. М. Елементи договору про сплату аліментів на дитину / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регіональної наук.-практ. конф. (8–9 лютого 2007 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.

18. Майданик Р. А. Договори про утримання подружжя та дітей / Р. А. Майданик // Аномалії в цивільному праві України : навч.-практ. посіб. / відп. ред. Р. А. Майданик. – К. : Юстініан, 2007. – 912 с.

19. Гонгало Б. М. Брачный договор. Комментарий семейного и гражданского законодательства. – [3-е изд., перераб. и доп.] / Б. М. Гонгало, П. В. Крашенинников. – М. : Статут, 2006. – 128 с.

20. Дворецкий В. Р. Всё о брачном договоре / В. Р. Дворецкий. – М. : ГроссМедиа : РОСБУХ, 2008. – 96 с.

21. Жилинкова И. Условия брачного договора, определяющие правовой режим имущества супругов / И. Жилинкова // МЕН. – 2006. – № 1 (25).

22. Жилинкова И. В. Брачный договор / Жилинкова И. В. – Харков : Ксилон, 2005. – 174 с.

23. Кондратова В. Деякі практичні аспекти, пов’язані з укладенням шлюбного договору / В. Кондратова // Юридичний журнал. – 2004. – № 7.

24. Лепех С. М. Виникнення грошових зобов’язань за сімейно-правовими договорами / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. (9–10 лютого 2006 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.

25. Лепех С. М. Переваги та недоліки договірного регулювання майнових відносин за Сімейним кодексом України 2002 року / Молодь у юридичній науці : зб. тез доповідей Міжн. наук. конф. [«Треті осінні юридичні читання»] / С. М. Лепех. – Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2004.

26. Лепех С. М. Підстави, порядок та правові наслідки відмови від договору / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної наук.-практ. конф. (3–4 лютого 2005 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2005.

27. Лепех С. М. Проблеми реалізації прав на укладення та розірвання шлюбного договору / С. М. Лепех // Вісник Львівського національного університету. – 2008. – № 47.

28. Лепех С. М. Особливості укладення одним із подружжя банківських договорів / С. М. Лепех // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVІ регіональної наук.-практ. конф. (8–9 лютого 2010 р.) – Львів : Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. Луць В. Окремі аспекти регулювання відносин спільної власності за цивільним та сімейним законодавством України / В. Луць, А. Гриняк // Юридична Україна. – 2008. – № 8.

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Поняття сімейного права та його місце в системі права України.

2. Предмет, метод сімейного права. Принципи сімейного права України. Система сімейного права України.

3. Основні принципи та напрями державної сімейної політики.

4. Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім’ю в радянський період (з 1917 р.).

5. Сімейний кодекс України 2002 р., як джерело сімейного права.

6. Звичай як джерело сімейного права в Україні. Договір засіб як регулювання сімейних відносин.

7. Історичні передумови виникнення моногамної сім’ї у сучасному суспільстві. Національні українські традиції сім’ї та шлюбу.

8. Поняття сім’ї як правової категорії. Право особи на сім’ю.

9. Поняття і види сімейних правовідносин. Родинність і свояцтво в сімейному праві України.

10. Суб’єктивні сімейні права і обов’язки та їх здійснення. Захист сімейних прав та інтересів.

11. Строки і позовна давність у сімейному праві України.

12. Поняття шлюбу та його ознаки. Право на шлюб. Умови укладення шлюбу.

13. Шлюбний вік: поняття, значення, обмеження.

14. Державна реєстрація шлюбу. Порядок реєстрації шлюбу.

15. Юридичне значення взаємної обізнаності осіб, які подали заяву на укладення шлюбу, про стан здоров’я.

16. Заручини та їх правові наслідки.

17. Правові наслідки реєстрації шлюбу. Наслідки порушення вимог закону щодо укладення шлюбу.

18. Перешкоди до укладення шлюбу.

19. Поняття недійсності шлюбу. Абсолютно недійсні шлюби.

20. Визнання шлюбів недійсними судом: порядок і підстави. Юридичні наслідки недійсності шлюбу.

21. Фіктивні шлюби і фіктивні розлучення. Визнання шлюбу недійсним після його припинення.

22. Загальна характеристика та особливості особистих немайнових правовідносин подружжя (право на материнство, батьківство, повагу до індивідуальності, на фізичний і духовний розвиток).

23. Особливості майнових правовідносин у сімейному праві. Види майнових прав і обов’язків подружжя.

24. Майно подружжя. Поняття правового режиму майна подружжя.

25. Поняття та особливості договірного режиму майна подружжя в Україні.

26. Шлюбний договір та його зміст. Зміна умов та розірвання шлюбного договору. Визнання шлюбного договору недійсним.

27. Право особистої приватної власності дружини і чоловіка та його здійснення. Майно, яке є особистою приватною власністю дружини/чо­ловіка.

28. Підстави набуття спільної сумісної власності подружжя. Правовий режим та об’єкти спільної сумісної власності подружжя.

29. Право подружжя на розпорядження майном, яке є об’єк­том спільної сумісної власності. Захист прав подружжя у випадку укладення угод про розпорядження майном без його згоди.

30. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу.

31. Поділ спільного сумісного майна подружжя. Звернення стягнень на майно, яке є об’єктом спільної сумісної власності. Позовна давність та поділ майна подружжя.

32. Правовий режим майна чоловіка і жінки, котрі проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

33. Підстави стягнення утримання на користь другого з подружжя в примусовому порядку (під час перебування у шлюбі та після його розірвання). Договір подружжя про надання утримання.

34. Обчислення аліментів, які стягуються на користь одного з подружжя.

35. Припинення права чоловіка (дружини) на утримання.

36. Право на утримання жінки (чоловіка), які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

37. Поняття і підстави припинення шлюбу.

38. Припинення шлюбу в разі смерті одного з подружжя (ого­лошення померлим).

39. Умови розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивіль­ного стану за заявою подружжя, які не мають дітей.

40. Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з подружжя.

41. Розірвання шлюбу в судовому порядку. Момент припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація розірвання шлюбу. Юридичні наслідки розірвання шлюбу.

42. Поновлення шлюбу.

43. Встановлення режиму окремого проживання подружжя та його правові наслідки.

44. Поняття встановлення походження дітей. Встановлення материнства. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають між собою у шлюбі.

45. Визначення походження дитини від батька/матері при штучному заплідненні та імплантації зародка.

46. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

47. Встановлення батьківства шляхом його добровільного визнання.

48. Визнання батьківства і материнства за рішенням суду. Встановлення батьківства і материнства за рішенням суду.

49. Засвідчення походження дітей. Реєстрація батьківства і материнства.

50. Спір про батьківство (материнство). Поняття і підстави оспорювання батьківства (материнства).

51. Обставини, що виключають можливість оспорювання бать­ківства (материнства).

52. Рівність прав та обов’язків батьків стосовно дітей і дітей стосовно батьків.

53. Зміст прав і обов’язків батьків стосовно неповнолітніх дітей.

54. Захист батьківських прав. Вирішення спорів між батьками з приводу виховання дітей.

55. Права дітей на захист від неправомірних дій батьків.

56. Підстави і порядок позбавлення батьківських прав. Юридичні наслідки позбавлення батьківських прав. Поновлення в батьківських правах.

57. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

58. Обов’язки повнолітніх дітей піклуватися про батьків.

59. Права баби і діда, прабаби та прадіда на виховання внуків і правнуків.

60. Права братів і сестер на спілкування.

61. Права мачухи, вітчима та особи, яка взяла дитину у свою сім’ю, на її виховання.

62. Права членів сім’ї та родичів на захист дитини.

63. Права батьків і дітей на майно один одного. Роздільність майна батьків і дітей.

64. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання.

65. Спільне сумісне майно батьків і дітей.

66. Управління майном дитини та використання доходів від нього.

67. Обов’язки батьків щодо утримання неповнолітніх дітей.

68. Аліментні зобов’язання батьків щодо утримання неповнолітніх дітей (умови, розмір, порядок і підстави зміни розміру аліментів).

69. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.

70. Обчислення та зміна розміру аліментів. Види заробітку (доходу), котрі підлягають облікові при відрахуванні аліментів. Порядок присудження аліментів.

71. Порядок сплати та стягнення аліментів. Визначення заборгованості по аліментах. Порядок стягнення та підстави звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

72. Обов’язки батьків щодо утримання повнолітніх непрацездатних дочки, сина.

73. Зобов’язання повнолітніх дочки, сина щодо утримання непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір утримання).

74. Обов’язки інших членів сім’ї та родичів щодо утримання дитини.

75. Загальні принципи, зміст та засоби державного захисту дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування.

76. Основні форми влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування в Україні.

77. Порядок виявлення та обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування.

78. Діти, у відношенні яких допускається усиновлення. Зміст інтересів дитини під час усиновлення.

79. Поняття усиновлення за законодавством України. Умови усиновлення в Україні. Вимоги до особи усиновлювача.

80. Юридичне значення та способи вираження згоди батьків на усиновлення. Випадки усиновлення без згоди батьків. Правове значення згоди дитини на її усиновлення.

81. Права та обов’язки усиновлювачів і усиновлених.

82. Підстави та юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним. Підстави та юридичні наслідки скасування усиновлення.

83. Поняття опіки та піклування за законодавством України. Органи опіки та піклування в Україні.

84. Особи, над якими встановлюється опіка та піклування. Порядок встановлення опіки та піклування.

85. Вимоги до особи опікуна (піклувальника). Права та обов’язки опікунів і піклувальників щодо дітей.

86. Права дітей, над якими встановлена опіка або піклування.

87. Підстави і порядок припинення опіки та піклування.

88. Поняття патронату над дітьми. Договір про патронат. Правовий статус патронатного вихователя.

89. Права дитини, над якою встановлено патронат.

90. Припинення патронату над дитиною.

91. Права і обов’язки іноземців та осіб без громадянства в сімейних відносинах в Україні.

92. Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами.

93. Правила укладення шлюбів іноземних громадян між собою в Україні.

94. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України.

95. Порядок розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами та шлюбів іноземних громадян між собою в Україні.