Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vsemirka.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
634 Кб
Скачать
☆

Питання для самоконтролю:

1. Назвати причини Першої світової війни.

2. У чому суть «плану Шліфена»?

3. Розказати про воєнні дії 1914 р.

4. Де відбулися найбільші битви 1915 - 1916 рр.? Які їх наслідки?

5. Ким і де вперше було застосовано отруюючі речовини у військових діях?

6. Співвіднести дати та події:

1) 28 липня 1914 р. а) Брусиловський прорив.

2) лютий-грудень 1914 р. б) битва на Соммі.

3) літо 1916 р. в) початок Першої світової війни.

4) липень-листопад 1916 р. г) «Верденська м'ясорубка».

7. Які призвела зміни армія Брусілова на хід війни?

Повоєнне облаштування світу

1. Паризька мирна конференція. Плани держав Антанти.

2. Версальський договір та договори з союзницями Німеччини.

3. Утворення та діяльність Ліги Націй.

4. «Українське питання» на конференції 1923 року.

5. Міждержавні суперечності на Далекому Сході та у зоні Тихого океану. Вашингтонська конференція 1921 - 1922 рр.

6. Генуезька конференція та Рапалльський договір 1922 року.

7.Найголовніші постанови Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.

8. Наслідки реалізації планів Дауеса та Юнга. Пакт Бріана - Келлога.

1. Паризька мирна конференція. Плани держав Антанти.

Підсумки Першої світової війни, що закінчилася підписанням 11 листопада 1918 р. Комп'єнського пере¬мир'я, підбито на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920). її метою були розробка і укладення мирних договорів між державами Антанти, які перемог¬ли у війні, і державами Четверного союзу, які розпочали і програли її. Основні питання конференції вирішували¬ся «радою трьох»: прем'єр-міністром Великобританії Д. Ллойд-Джорджем, президентом США В. Вільсоном, прем'єр-міністром Франції Ж. Клемансо, що не задоволь¬няло інші країни, які брали участь у війні на боці Антан¬ти.

Мета Франції - економічно послабити свого давнього суперника - Німеччину, встановити кордон по р. Рейн, заволодіти економічно розвинутими землями Німеччини (лівий берег Рейну, Саарський кам'яновугільний басейн).

Великобританія, керуючися гаслом: «У Англії немає постійних союзників, є постійні інтереси», прагнула зберегти сильну Німеччину як противагу Франції на континенті, відібрати німецькі колонії.

США, що перетворилися за роки війни на кредитора Європи, в документі, який отримав назву «14 пунктів» президента В.Вільсона» (опублікований 8 січня 1918 р.), відстоювали право європейських націй на самовизначен¬ня і утворення у Східній Європі самостійних держав, що змогли б стати противагою Німеччині, Британії та Франції.

  1. Версальський договір та договори з союзницями Німеччини.

Після довгих дебатів, 28 червня 1919 р., було укла¬дено Версальський мирний договір країн Антанти і Німеччини. За ним Німеччина втратила 1/7 частину території, 1/12 частину населення, позбавлялася всіх ко¬лоній. Армія, створена на принципі загального військово¬го обов'язку, мала стати професійною з чисельністю не більше 100 тис. чол. (у тому числі 4 тис. офіцерів). Німеччині було заборонено мати авіацію, важку артилерію тощо. Вона повинна була за 42 роки виплатити репарацій на астрономічну суму 256 млрд золотих марок.

Територіальні втрати Німеччини:

• Ельзас і Лотарингія поверталися Франції;

• «польський коридор» (частина Верхньої Сілезії, Померанії і Східної Пруссії) відходив до Польщі, яка отримала вихід до Балтики;

• Гданськ ставав «вільним містом» під захистом Ліги Націй;

• частина Шлезвіг-Гольштейну за плебісцитом (голосуванням) відходила до Данії, а округи Ейпен і Мальмеді - до Бельгії;

• округ Мемель з центром у Клайпеді переходив у відання держав-переможниць (у 1923 р. приєднаний до Литви).

Саарський вугільний басейн залишався у Німеччині, але на 15 років він переходив під управління Ліги Націй, після чого мав відбутися плебісцит; шахти експлуатувалися Францією. Увесь лівий берег Рейну, і 50 км правого демілітаризовувалися і скуповувалися військами Антанти на 15 років.

10 вересня 1919 р. підписано Сен-Жерменський до¬говір з Австрією. Південний Тіроль, Юлійська Крайна, Істрія, крім міста Фіуме (Рієка), що ставало вільним містом, відходили до Італії. Богемія, Моравія і Сілезія відходили до Чехословаччини; Боснія і Герцеговина, Далмація, Крайна, Словенія - до КСХС; Буковина - до Румунії; Східну Галичину окупувала Польща. Австрії заборонявся аншлюс (возз'єднання) з Німеччиною.

27 листопада 1919 р. підписано Нейський договір з Болгарією. Вона втратила вихід до Егейського моря -Західну Фракію, що відійшла до Греції; частина Маке¬донії переходила до КСХС; Південна Добруджа залишала¬ся у складі Румунії. Репарації становили 2,25 млрд золо-тих франків, які країна повинна була виплатити протягом 37 років.

4 червня 1920 р. з Угорщиною було підписано Тріанонський договір, за яким її населення зменшувало¬ся у 2,5 раза, а територія - у 3 рази. Вона втратила Трансільванію і частину Банату, що відійшли до Румунії. До КСХС відходили Воєводина і Хорватія, до Чехословач¬чини - Закарпаття.

10 серпня 1920 р. за Севрським договором з Туреччиною Османська імперія була поділена між Британією (отримала мандат на Палестину, Трансіорданію, Ірак, протекторат над Єгиптом) і Францією (мандат на Сирію і Ліван, протекторат над Марокко і Тунісом). Мармурове море було відкрито для всіх кораблів. У зв'язку з революційними подіями в Туреччині - ліквідацією султанату і проголошенням президентом республіки Мустафи Кемаля - Севрський до¬говір у силу не вступив, а в липні 1923 р. укладено Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина зберегла свою державність і домоглася визнання незалежності з боку країн Антанти.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]