3.2 Рентабельність виробничих фондів
Рентабельність виробничих фондів визначається як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів. Цей показник необхідно оцінювати й по чистому прибутку (балансового прибутку за винятком податку). На зміну рентабельності виробничих фондів впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності (прибутковості) обсягу реалізованої продукції.
де Ф - фондовіддача як відношення виторгу від реалізації до середньої вартості основних коштів;
К - оборотність матеріальних оборотних коштів, як відношення виторгу від реалізації до середньої вартості цих коштів.
3.3 Оцінка ефективності використання майна підприємства
Для оцінки ефективності використання майна існує й використається система показників, найбільш важливим з яких, є коефіцієнт рентабельності активів (майна). Він характеризує, наскільки ефективне підприємство використає свої активи для одержання прибутку:
,
%
3.4 Рентабельність поточних активів
В аналітичних цілях визначається як рентабельність всієї сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.
,
%
3.5 Рентабельність інвестицій
Показником, що відображає ефективність використання коштів, інвестованих у підприємство, є рентабельність інвестицій:
,%
Розмір прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, приймається за даними форми №2 баланси «Звіт про фінансові результати і їхнє використання».
Показник рентабельності інвестицій розглядається й в закордонній практиці фінансового аналізу як спосіб оцінки «майстерності» керування інвестиціями. При цьому вважається, що, тому що керівництво компанії не може впливати на розмір податку, що сплачує, на прибутку для більше точного розрахунку показника в чисельнику використається розмір прибутку до сплати податку.
3.6 Рентабельність власного капіталу
Інвестори капіталу (акціонери) вкладають у підприємство свої кошти з метою одержання прибутку від цих інвестицій, тому з погляду акціонерів, найкращою оцінкою результатів господарської є наявність прибутку на вкладений капітал. Показник прибутку на вкладений капітал, називаний рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:
,
%
Висновки
При аналізі найбільш загальним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства є встановлення залежностей між різними сторонами його діяльності на основі вивчення простих математичних зв'язків між окремими статтями звітних форм, компонентного аналізу фінансових звітів для порівняння в динаміку, обчислення й аналіз коефіцієнтів у порівнянні з їхнім нормативним значенням.
При проведенні аналізу необхідно дотримуватися певної послідовності дій. На початковому етапі виконуються підготовчі дії, які забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Отут підбираються й систематизуються подібні звітні матеріали, перевіряється взаємозв'язок економічних показників й оцінюється їхня порівнянність, (порівнянність може порушуватися внаслідок інфляційних процесів, відсутності впорядкованих груп по статтях звітності й аналітичних груп балансу).
Ніякий фінансовий аналіз не може вважатися повним, якщо він не охоплює всіх сфер діяльності підприємства й складається з одних цифр.
Якісний аналіз повинен і передувати кількісному, тому що з його допомогою можна встановити коло проблем і показників, які становлять найбільший інтерес, і узагальнювати його.
Кількісний аналіз повинен бути збалансованим із серйозним розглядом усього пакета проблем, які впливають на діяльність підприємства.
Корисно проаналізувати, як підприємство поводилося в минулому, коли зустрічалося з подібними змінами.
Важливо визначити положення підприємства в галузі й оцінку того, що підприємство виділяє як «ключ до успіху».
При аналізі необхідно враховувати зміну загальних пропорцій в усі господарстві, положення справ у галузі, до якої ставиться підприємство. При проведенні аналізу варто врахувати галузеву специфіку, вид власності, розміри підприємства (велике, середнє, мале).
Розширення або відновлення асортиментів і підвищення конкурентоздатності продукції, розгортання інноваційної діяльності - ті внутрішні резерви, які можуть значно, підвищити ефективність функціонування підприємства.