4. Особливості дослідження психічних процесів і станів у дітей.

Особистість – складне утворення, і не існує такої методики, яка могла б повністю розкрити істинну сутність людини. Застосовуючи ті чи інші методики, ми отримуємо інформацію щодо часткових особистісних проявів, на основі яких психолог складає більш-менш цілісне уявлення про особистість дитини;

• якщо поведінка дитини відхиляється від загальноприйнятих норм, це може бути пов’язано із порушеннями у розвитку психіки, детерміновано екзогеними – та ендогенними факторами;

• приймаючи до уваги те, що процес становлення особистості дитини спрямовується дорослими, то необхідно проводити дослідження особистості дитини у загальному контексті соціальної ситуації розвитку.

Основна мета психологічного обстеження особистості із порушеннями у розвитку – виявлення структури порушення психічної діяльності для знаходження оптимальних шляхів корекційної допомоги. Конкретне завдання визначається віком людини, яку досліджують, присутністю порушень у роботі аналізаторів, опорно-рухового апарату, соціальною ситуацією, етапом діагностики.

Для того, щоб отримати інформативні та об’єктивні результати психологічного вивчення дитини, необхідно відповідати ряду спеціальних умов:

• методичний апарат повинен бути адекватним завданням, мети та гіпотезам дослідження;

• важно визначити, які психічні функції необхідно вивчити при дослідженні, від цього залежить відбір методик та інтерпретація результатів;

• підбір експериментальних завдань проводиться на основі принципу цілісності, оскільки розгорнуту характеристику дитини можна отримати лише в результаті застосування декількох методик, що доповнюють одна одну;

• при відборі завдань необхідно передбачати різні ступені важкості їх виконання: це дає можливість оцінити рівень актуального розвитку та зону найближчого розвитку;

• завдання повинні бути підібрані відповідно віку особистості, яку обстежують;

• зміст завдань не повинно викликати негативні реакції, а навпаки – сприяти встановленню контакту із особистістю;

• при відборі завдань необхідно приймати до уваги вплив афективної сфери особистості на результати її діяльності;

• відбір завдань повинен носити якнайменше інтуїтивно-імперичний характер для надійності отриманих результатів;

• передбачати теоретичне обумовлення системи діагностичних завдань;

• кількість діагностичних методик повинна бути оптимальною для того, щоб не виникло психічне виснаження.

5. Принципи психолого-педагогічного дослідження порушень у розвитку особистості.

1. Комплексне вивчення розвитку психіки особистості, для визначення глибинних внутрішніх причин та механізмів виникнення відхилень;

2. системний підхід до діагностики психічного розвитку дитини спирається на уявлення щодо системної побудови психіки та визначає аналіз результатів психічної діяльності дитини на кожному з етапів. Системний аналіз передбачає не лише виявлення окремих порушень, але й встановлення взаємозв’язків між ними, ієрархії виявлених порушень, але й збережені функції, позитивні риси особистості, що складають основу для корекційних заходів;

3. динамічний підхід до вивчення дитини із порушеннями у розвитку передбачає простеження змін, які виникають у процесі розвитку, а також прийняття до уваги вікових особливостей дитини;

4. виявлення і фіксування потенційних можливостей дитини (ЗАР,ЗБР).

5. якісний аналіз результатів психодіагностичного вивчення особистості включає наступні параметри: ставлення до ситуації обстеження та завдань, засоби орієнтації в умовах завдань і особливості виконання завдань, відповідність дій особистості умовам завдання, характеру експериментального матеріалу та інструкції, продуктивне використання допомоги психолога, вміння виконувати завдання за аналогією, ставлення до результатів власної діяльності;

6. якісний аналіз результатів не виключає кількісний.

Патопсихологічне дослідження включає ряд компонентів: експеримент, бесіду з особистістю, що має відхилення, спостереження за поведінкою під час проведення дослідження, аналіз історії життя людини (яка є професіонально написану лікарем історією хвороби), зіставлення експериментальних даних з історією життя. Надзвичайно важливо (хоча через об'єктивні обставини це не завжди можливо) проводити дослідження в динаміці, тобто через рік-два.