54 Збудник холери (Vibrio cholerae)

Морфологія і фізіологія. V. cholerae, V. eltor мають форму зігнутих (нагадують кому) або прямих поліморфних паличок довжиною 1,5-3 мкм, шириною 0,3-0,6 мкм, спор і капсул не утворюють, мають один, полярно розташований джгутик (монотрих), завдяки якому дуже активно рухаються. У мазках з чистих культур розташовуються поодинці, а в свіжих препаратах із фекалій хворого мають вигляд табунців рибок. Вібріони холери добре забарвлюються аніліновими барвниками, Гр(-). Під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів вони зазнають значної мінливості і можуть набувати форму кульок, зерен, колбоподібних і спіралеподібних утворень, здатні перетворюватись у L-форми, що треба враховувати при лабораторній діагностиці холери. Холерні вібріони - факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5).

Епедеміологія. Основним природним біотопом холерних вібріонів є кишечник людини. Після зараж. вони буйно розмножуються в тонкому кишечнику й виділяються з випорожненнями в навколишнє середов., контамінуючи воду, грунт, харчові продукти та інші об’єкти, де виживають від декількох днів до кількох тижнів. Холера - класична антропонозна особливо небезпечна кишечна інф, яка має схильність до епідемічного поширення. Захв. періодично розповсюджується по земній кулі у вигляді пандемій, коли уражається населення багатьох країн.

Патогенез. Вхідними воротами є травний канал. Інкубаційний період- від кількох годин до 5 днів. Подолавши шлунковий бар’єр, вібріони швидко розмножуються в тонких кишках, де лужне середов. сприятливе для нього. Важливе значення має колонізація вібріонами слизової оболонки кишечника. Вони проникають ч/з шар слизу, відбувається їх адгезія на епітелії. Холероген активує фермент аденілатциклазу, яка збільшує продукцію аденозинмонофосфату, що супроводжується інтенсивним виділенням з клітин води, іонів Na і Cl. Лабор. діагностика. - проводять у спеціальних режимних лабораторіях. Бактеріологічне дослідження є основним М. Від хворих беруть випорожнення, блювотні маси, кусочки забрудненої білизни, від трупів - відрізки тонкого кишечника й жовчний міхур. Досліджують також харчові продукти, воду, мул, риб, жаб та ін. Матеріали потрібно взяти до початку лік., їх вміщують у стерильний скляний посуд і з великими пересторогами доставляють в лабораторію не пізніше 3 год після взяття. При транспортуванні матеріалу на велику відстань банки, колби, пробірки вміщують у металевий посуд, переклавши їх стружками, потім упаковують у дерев’яний ящик, пломбують і надсилають до лабораторії спеціальним посланцем. Мікробіологічні дослідження проводять цілодобово. Відповідно до інструкції МОЗ України від 30.05.1997 р. вони включають декілька етапів. При масових захв.х на холеру проводять дослідження на носійство холерних вібріонів. Обов’язкове лабораторне дослідження контактних осіб. Профіл. і лік.. Раннє виявлення хворих і вібріоносіїв, їх госпіталізація, виявлення й обсервація всіх контактованих осіб. Провести профілактичну й заключну дезинфекцію в осередку захв.. Карантинні заходи. Особи, які були у тісному контакті з хворими на холеру, підлягають екстренній профіл. Тетрацикліном( по 0,3 г - 3 р./день протягом 4 діб). Санітарно-освітня робота серед населення. Специфічна профіл. не проводитьсяє. Лікують хворих еритроміцином, тетрацикліном, метацикліном, доксацикліном або левоміцетином протягом не < 5 днів. Для ліквідації зневоднення й ацидозу негайно вводять в/в ізотонічні полііонні р-ни Філіпса, квартасіль, трисіль, ацесіль, лактосіль.

55 Кампілобактерії До роду Саmpylobacter (campylo - зігнутий) належить декілька видів бактерій, які паразитують в організмі людей і тварин. Патогенними представниками для людини є С. pyloridis, С. jejuni, C. cоli, С. fetus.

Морфологія і фізіологія. Тонкі, спірально зігнуті мікроорганізми, завдовжки 0,5-8 мкм і завширшки 0,2-0,5 мкм. Вони мають усього один-два завитки. Спор і капсул не утворюють, активно рухливі є 1-н чи 2-а джгутика, розташованих на одному або обох полюсах клітини. Легко забарвлюються всіма аніліновими барвниками,Гр(-). Тип дихання - мікроаерофільні анаероби. Культивують їх на спеціальних напіврідких і щільних середов, їх можна культивувати і в курячому ембріоні. Екзотоксину вони не продукують, містять ендотоксин. Кампілобактерії проявляють виражені адгезивні та інвазивні властивості, легко прикріплюються до ентероцитів кишечника. Роль в патології л-ни. Постійно знаходили в ротовій порожнині, кишках і статевих органах людей, тварин і птахів. Джерелом інф для людини є хворі тварини й люди. Основний спосіб зараж. - фекально-оральний, хоч можливий і контактно-побутовий шлях від хворих людей і бактеріоносіїв. Лікують кампілобактеріози еритроміцином, ампіциліном, тетрацикліном, гентаміцином та іншими АБ.

Род Helicobacter Морфология. Представлены короткими, изогнутыми или извитыми (чаще S-образными) бактериями (Г-); средние размеры - 2,5-4х0,5 мкм; подвижны (лофотрихи); жгутиков обычно 4-5 (может быть до 7), они часто покрыты чехликами и имеют колбовидные утолщения на концах. Лучше всего растут в микроаэрофильных условиях На твёрдых средах образуют мелкие прозрачные блестящие колонии, содержащие характерные бактерии; по мере старения в колониях начинают преобладать кокковидные формы. На жидких средах - голубовато-серая пленка и незначительное помутнение среды.

Инкуб.период - 7 сут. Передается при контактах с больным. Боли в области эпигастрия,изменение значения рН желудочного сока,тошнота, рвота ---признаки хронического гастрита ---симптомы язвенного гастродуоденита. Лечение. Метронидазола и фуразолидона. Возможно назначение амоксиклава, цефокситина и эритромицина; в ряде случаев последний можно заменять тетрациклином.