Обладнання для зберігання навалочних, насипних і рідких товарів

Навалочними вантажами вважають сировину і продукцію промислової обробки (вугілля, будівельні матеріали, кухонна сіль, макуха, добрива тощо).

Насипними — зерно і продукцію його переробки (зерно пшениці, гречки, ячменю, боби, горох, квасоля, насіння соняшника тощо).

До наливних вантажів належать олія, нафтопродукти (гас тощо), які зберігають на спеціальних складах.

Більшість навалочних вантажів зберігають на відкритих складських майданчиках, а в закритих приміщеннях — насипні й ті навалочні вантажі, що псуються під дією опадів (кухонна сіль, макуха тощо).

Для зберігання навалочних і насипних товарів застосовують бункери, засіки, щити для загородження штабелів.

Бункери — це споруди у вигляді посудин для тимчасового нагромадження і зберігання навалочних і насипних вантажів. Крім того, бункери застосовують як пристрої для перевантаження сип­ких вантажів з вагонів в автомобілі. Найпоширеніші форми бунке­рів: пірамідальні, призмопірамідальні, конічні, циліндричні, пара­болічні тощо. Бункери бувають стаціонарними і пересувними.

Засіки — відведені місця на складах, відгороджені вертикальними перегородками. В них засипають навалочні і насипні вантажі. Великі за розмірами засіки мають внутрішні перегородки, які утворюють комірки. Виготовляють засіки звичайно з дерева або залізобетону, але трапляються і з металу. До засіків належать також ємності великих розмірів у формі ящиків.

Щити для загородження штабелів виготовляють переносними дерев'яними, азбестоцементними або залізобетонними. Вони застосовуються для збільшення висоти штабелювання, забезпечення І кращих умов зберігання навалочних і насипних вантажів, економії площі складу. Застосовують такі щити як на відкритих складах, так і в закритих.

Для зберігання наливних продуктів служать резервуари, сталеві бочки і барабани.

Резервуари мають вигляд басейну, бака тощо. Світлі нафтопродукти зберігають у наземних сталевих зварених резервуарах різної форми місткістю 5, 10, 25, 50, 75, 100 м³.

Для зберігання олії також використовують сталеві резервуари Часто їх розташовують у підвальних приміщеннях під цехами фасування олії в споживчу тару або розливання в бочки.

Сталеві бочки використовують для пакування, транспортування і зберігання олії, оліфи, нафтопродуктів та інших рідких товарів. що не взаємодіють зі сталлю і цинком. Бочки випускають двох типів: зі зливно-наливною горловиною на днищі й зі зливно-наливною та повітряною горловинами на днищі. Можливий ви пуск бочок на 200, 275 дм³ з горловиною, що розміщена на обичайці. Місткість бочок становить 275, 200, 100 дм³ масою відповідно, 58, 50 і 26 кг.

Барабани сталеві застосовують для пакетування, транспортування і зберігання порошкоподібних, шматкоподібних, пастоподібна і рідких хімічних продуктів. Їх місткість становить 10, 15, 25, 50, 100, 180 дм³. Виготовляють їх зі звареними або загнутими і укоченими швами, вузькогорлими, широкогорлими та зі знімним верхом.

Тарне господарство.

Тара — це промисловий виріб, що призначається для пакування, зберігання, переміщення і реалізації товарів у сфері обігу. Тара забезпечує збереження споживчих властивостей товарів, полегшує їх транспортування і виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Застосування тари створює умови для раціонального виконання торговельно-технологічних процесів, підвищує ефективність використання площі і ємності складських приміщень магазинів і транспортних засобів.

Тара, що використовується в сфері обігу, дуже різноманітна та класифікується за такими основними ознаками:

• функції в процесі товарного обігу;

• призначення;

• кратність використання;

• матеріал виготовлення;

• конструктивні особливості;

• специфічні властивості.

За функціями в процесі товарного обігу - тара транспортна, споживча і тара-обладнання.

Транспортна (зовнішня) тара забезпечує транспортування і зберігання товарів та є самостійною транспортною одиницею. До неї належать ящики, бочки, мішки, балони, фляги тощо.

Споживча (внутрішня) тара або упаковка не є самостійною транспортною одиницею і надходить з продукцією до кінцевого споживача. Її вартість є складовою частиною вартості продукту, що реалізується. Це пакети, коробки, пляшки, банки, флакони тощо.

Тара-обладнання — це технічний засіб, що використовується для укладання, тимчасового зберігання додаткового запасу та продажу товарів населенню в торговому залі магазину.

За призначенням тару поділяють на спеціалізовану й універсальну. Спеціалізована тара використовується для затарювання, зберігання і доставки означеного товару, універсальна — для різних товарів.

За кратністю використання в тарообороті тара поділяється на гару одноразового використання (однооборотну) та багатооборотну.

Тара одноразового використання (упаковка цигарок, коробки з-під сірників, цукерок тощо) використовується для затарювання товарів один раз і після її звільнення підлягає утилізації, тобто така тара непридатна для повторного використання, бо її збирання, зберігання, повернення менш вигідні, ніж нове виготовлення.

Багатооборотна тара здійснює декілька оборотів і повертається для повторного використання постачальникам або тароремонтним підприємствам.

Матеріал виготовлення є провідною ознакою класифікації. За матеріалами, з яких виготовляють тару, розрізняють такі її види: дерев'яна, картонна, паперова, текстильна (м'яка), металева і скляна, пластмасова (з полімерних матеріалів).

За конструктивними особливостями тара поділяється на нерозбірну і розбірну, складану, розбірно-складану, щільну, решітчасту, відкриту і закриту. Найбільше поширення в практиці торгівлі дістала нерозбірна транспортна тара.

Залежно від специфічних властивостей тара буває ізотермічна (зберігає задану температуру), ізобарична (зберігає заданий тиск), пило-, газо-, вологонепроникна, герметична тощо.

Всі види споживчої і транспортної тари мають відповідати економічним, технічним і естетичним вимогам. Тара й упаковка мають відповідати вимогам стандартів і технічних умов. В них наводиться докладна характеристика різних типів і видів тари.

Обіг великої кількості типорозмірів тари ускладнює процес її виготовлення і використання. Це потребує її уніфікації — приведення до одноманітності типів і розмірів.