4. Основні поняття і визначення.

Звичайно для вираження своїх думок користуються інтуїтивно вибранними словами і словосполученнями розмовної мови. Проте інтуїтивний підхід для побудови термінології наукової дисципліни непринятний, так що доводиться встановлювати межу придатності і точний зміст кожного слова або висловлювання в рамках даної наукової або спеціальної галузі. При цьому одні поняття використовуються тільки у вузькоспеціальних областях (наприклад, опір подовжньому вигину). Інші поняття, що виражаються часто загальновживаними словами, застосовуються в різноманітних змістах, причому часто їхні значення близькі до повсякденних, але іноді можуть мати значення, цілком відмінне від узвичаєного (наприклад, такі технічні терміни, як “журавель”, “баба”).

Інша проблема пов'язана з вибором найбільше точних назв для таких понять, тобто термінів. Так, навіть пошук загального висловлювання для поняття “машинний продукт” є складною задачею. Для машинобудування, як і для техніки, узагалі, це справедливо, оскільки тут розвиток йшов від практики до теорії. Відповідно до сталої традиції, терміни в технікці частіше усього приймалися інтуїтивно, без їхнього точного визначення. Наприклад, термін “машина”, що є основою цілого ряду інших понять і термінів, має різноманітний зміст в залежності від спеціальної галузі, часу і місця використання.

Точності заради відзначимо, що навіть у деяких фундаментальних науках поки не досягнута повна єдність щодо деяких термінів. Таке положення спостерігається в кібернетиці і теорії систем - науках, що мають основне значення. Відсутність єдності по термінологічних питаннях не дозволяє посилатися на відповідну літературу і змушує розглядати деякі елементарні, але важливі поняття.

В основі вибору використовуваних для позначення спеціальних понять лежать такі принципи:

- широке застосування термінів у їхньому укоріненому значенні, що може бути лише уточнене;

- орієнтація в термінологічному плані на фундаментальні науки, такі, як математика, кібернетика та інші, з урахуванням того, що введені терміни повинні охоплювати й галузі техніки;

- застосування, де це можливо, міжнародної термінології, що полегшує розуміння на міжнародному рівні.

Крім того, для різноманітних понять, поряд із їхніми визначеннями і назвами, будуть рекомендовані також буквені символи для їхнього позначення. Використання символів, з одного боку, відповідає цілям встановлення узвичаєної термінології, a з іншого боку - дозволяє скоротити записи і витрати інженерної праці. У конспекті лекцій використовується невеличка кількість символів (наприклад, технічна система - TS, машинна система - MS); всі інші поняття будуть записуватися цілком, і ніякої необхідності в їхньому розшифровуванні не виникає.

4.1.Позначення.

AP -	робочий процес;	Ot -	оператор;
Apz -	робочий принцип;	Ou -	вихід;
Au -	эстетичні властивості;	P -	процес;
Bd -	функціонально обумовлені властивості;	R -	відношення;
Be -	виробничі властивості;	S -	матерія;
Di -	маніпуляційні властивості;	ST -	система перетворень;
E -	властивість, елемент;	Str -	структура;
Ef -	показник ефективності;	TOb -	технічний об'єкт;
En -	енергія;	Te -	частина;
Erg -	эргономические властивості;	Te -	підпроцес;
ETS -	елемент технічної системи;	Tg -	технологія;
F -	функція;	TgPz -	технологічний принцип;
Fe -	технологічні властивості;	TP -	технологічний процес;
g -	вагова функція;	TS -	технічна система;
GN -	правові норми;	Umg -	оточення;
He -	якість виготовлення;	V -	поводження;
I -	інформація;	W -	вплив;
In -	вхід;	We -	економічні властивості;
Ko -	конструктивні властивості;	 -	сума, сукупність;
LP -	властивості постачань і планування;	-	система типу “об'єкт”;
M -	машина;	-	система типу “процес”;
Me -	людина;	-	система типу “процес прийняття рішень”;
MS -	машинна система;	-	технічна (машинна) система;
N -	побічний;	 -	перетворення, відношення;
No -	нормований;	-	вплив;
O -	операція;	 -	перетворення мови Ляпунова;
Odiij -	операнд (надрядковий символ - номер стана, підрядковий - номер операнда);