3. Вибір теми курсової роботи

Першим етапом виконання курсової роботи є вибір теми. Студенти обирають тему курсової роботи за власним розсудом, але відповідно до тематики курсових робіт, визначеної та запропонованої викладачем.

Вибираючи тему курсової роботи, студент мас врахувати: її наукову та практичну значущість, а також наявність необхідних матеріалів, що стосуються теми курсової роботи, та можливостей особисто ознайомитися з обраним об'єктом дослідження (підприємством, ор­ганізацією).

4. Структура і зміст курсової роботи

Після вибору теми та погодження її з керівником, студент повинен розробити й викласти в письмовій формі її план. План теми слід розробляти після ознайомлення з літературними джерелами, які висвітлюють ті чи інші питання і проблеми з теми дослідження. Це дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше висвітлити коло питань, які мають бути вирішені.

Добре продуманий план є запорукою успішного виконання робо­ти. Структура і зміст плану курсової роботи, співвідношення її роз­ділів визначаються обраною темою. Як приклад, можна рекоменду­вати таку схему плану:

Вступ (1 - 2 сторінки) — обґрунтування актуальності теми, визначення кола зав­дань курсової роботи, коротка техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження (підприємства, організації).

Перший розділ (10 -15 сторінок) — виклад теоретичних і методологічних питань, що стосуються теми курсової роботи, та їхня практична зна­чущість.

Другий розділ (8 – 10 сторінок) — економічний аналіз стану обраного об'єкта дослідження чи економічних явищ, що розглядаються.

Третій розділ — методика розрахунку роздрібної ціни виробу.

Висновок (1 – 2 сторінки) — виклад основних результатів дослідження та основних заходів щодо ефективного вирішення питань, які роз­глядалися у роботі.

У додатку 2 наведено типовий зміст курсової роботи.

5. Підбір літератури до курсової роботи

Навчальну та спеціальну літературу з теми курсової роботи студент добирає самостійно, використовуючи для цього алфавітний, предметний та систематизований каталоги, які є в кожній бібліотеці. Під час добору літератури особливу увагу слід звернути на пер­шоджерела, що стосуються теми, періодичні видання, наукові етапі, передовий виробничий досвід.

Список використаних літературних джерел та інших матеріалів необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тек­сту курсової роботи.

6. Викладення змісту курсової роботи

Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній.

При викладенні матеріалу необхідно обґрунтувати актуаль­ність обраної теми, розкрити теоретичну значущість питань, що розглядаються в курсовій роботі, зробити аналіз фактичного ма­теріалу, який допоможе з'ясувати проблеми, що стосуються обра­ної теми, обґрунтувати шляхи їх вирішення, зробити відповідні висновки.

Таблиці мають супроводжуватися висновками, які випливають з аналізу наведених у них даних. При цьому основну увагу слід звер­нути на пошук резервів виробництва.

Зміст роботи має відповідати питанням теми і викладатися у ло­гічній послідовності.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов'язуватися з основним текс­том. На використані у роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел.

Посилання на цитовані джерела оформляються у певному поряд­ку: для книг — вказуються їх автор, повна назва, номер тому, части­ни, місце видання (місто), назва видавництва, рік видання, номер сторінки; для журналів — автор статті, її повна назва, назва журна­лу, рік і номер видання, номер сторінки; для газет — автор статті, її назва, назва газети, номер і дата випуску.

Посилання на джерела дозволяється робити як всередині тексту, так і після його викладення, але на тій самій сторінці, де наведено цитату. Вказувати на використане джерело необхідно позначкою у вигляді арабської цифри або зірочки в тексті та внизу сторінки, а джерело вказується, наприклад, так:

1) Сучасний маркетинг / За ред. В. Є. Хруцького. М., 1991. С. 17.

Існує інший порядок посилання на джерела. Назву джерел ука­зують не на кожній сторінці, а використовують для цього список джерел, який наводиться у кінці роботи. У такому разі після цитати у фігурних дужках зазначається порядковий номер джерела відповід­но до загального списку використаних джерел, а після коми — сто­рінка, на якій розміщено текст цитати тощо. Отже, посилання на джерело матиме такий вигляд: [5, с 17].