Визначення витрат за статтею «Додаткова заробітна плата»

Додаткова заробітна плата передбачає оплату відпусток (у відповідності з чинним законодавством), оплату за час виконання державних обов’язків, оплату за виконання додаткових функцій і т.п.

Додаткова заробітна плата в більшості випадків визначається за процентним відношенням до основної

, де:

ОП_тар - основна заробітна плата (з табл.4);

Н_д - норматив додаткової заробітної плати у % (приймаємо 12 %)

Визначення витрат за статтею «Відрахування на соціальні потреби»

За умов діючого законодавства відрахування на соціальні потреби здійснюються за встановленими процентними ставками від суми основної та додаткової заробітної плати.

Це можуть бути відрахування до пенсійного фонду, на соціальне страхування громадян, до державного фонду зайнятості населення, до інших визначених законодавством фондів.

На одиницю продукції величина відрахувань складає:

, де:

Н_відр - норматив сумарних відрахувань на соціальні потреби (складає 37,5%).

Загальна сума прямих витрат на виготовлення одного виробу.

Загальна сума прямих витрат на виготовлення одиниці продукції визначається за формулою:

В_пр = В_мат + В_ел + ОП_тар + ОП_дод+ В_відр, грн.

9.3. Визначення непрямих витрат

До непрямих витрат відносять:

1) витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання;

2) загальновиробничі (цехові) витрати;

3) загальнозаводські (загальногосподарські) витрати;

4) позавиробничі витрати.

Утримання та експлуатація машин і обладнання

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання у складі непрямих витрат займають найсуттєвішу питому вагу. За характером вони відносяться до основних витрат, тобто пов'язані з технологічними процесами і складаються із таких витрат: амортизаційні відрахування від вартості машин і обладнання; витрати на електроенергію та паливо для приведення обладнання в дію; витрати на ремонт, наладку та експлуатацію активної частини основних фондів; витрати на оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують обладнання; витрати на технологічний інструмент і матеріали для його відновлення.

Найбільш поширеним на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничників, тобто

, де:

ОП_тар - основна заробітна плата (з табл.4);

Р_м – відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, виробництву), % (приймаємо 15%).

Розрахунок витрат за статтею «Загальновиробничі витрати»

Загальновиробничі (цехові) - це витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва або цеху. Вони складаються з витрат на заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційних відрахувань на будівлі та споруди, їх утримання, ремонт, охорону праці та ін.

Існують різні методи розрахунку загально виробничих витрат. Використаємо метод пропорційного співвідношення основній заробітній платі робітників. Коефіцієнт (%) загальновиробничих витрат обчислюється за формулою:

,

де В_пр – прямі витрати на виготовлення одиниці продукції, грн.;

ОП_тар – сума основної заробітної плати робітників, грн.

В собівартості продукції цехові витрати складуть:

, грн.

Цехова собівартість продукції С_ц буде мати значення: С_ц = В_пр+В_об + В_ц,

В_пр - загальна сума прямих витрат на виготовлення одиниці продукції, грн;

В_об - витрати на утримання і експлуатацію обладнання, грн;

В_ц - цехові витрати, грн.