§31. Реактивний рух. Розвиток космонавтики.

При вивченні даних тем можна розповісти про Засядька Олександра Дмитровича.

Він народився 27 лютого 1779 р. в селі Лютенька (нині Гадяцького району Полтавської обл.) в козацькій сім’ї. Батько Дмитро Данилович був головним гармашем Війська Запорозького.

Після ліквідації Катериною II Січі в 1775 р. він одержав дворянське звання. В російській армії дослужився до чину генерал-майора.

У 1799 р. О.Д. Засядько бере активну участь в італійському поході О.В. Суворова і в той же час цікавиться фізикою, хімією, механікою, вивчає іноземні мови. Експериментує з вибуховими речовинами, підбираючи різні суміші.

Найбільше прославив О. Засядька талант конструктора та винахідника. В цей період посилюється інтерес до ракет, які стають новою зброєю. Власним коштом він дістав необхідне обладнання для своїх експериментів по створенню ракет. Він продає родовий маєток під Одесою, будує кузню, накупив пороху, різних матеріалів, відкриває піротехнічну лабораторію. І з 1815 р. розпочинає свої дослідження.

Ним було створено ракети трьох калібрів: 4-, 2.5-,та 2- дюймові, а також спеціальну установку для залпового вогню. Його ракети летіли на віддаль 3700 м проти 2740 м кращих западноєвропейських. У 1828 р. ракетами О. Засядько було озброєно 2-гу армію, а пізніше ракетами оснащені Чорноморський флот та Дунайська флотилія.

У чині генерал- лейтенанта О.Д. Засядьмо пвернувся з війни і з 1834 р., в зв’язку з хворобою, пішов у відставку. Оселивя у Харкові. Помер 8 червня 1837 р., похований в Курязькому монастирі.

Побєдоносцев Юрій Олександрович. Народився 20 (за ст. ст. 7) лютого 1907 р. в Москві у сім’ї вчителя фізики і математики. У перші роки радянської влади, коли Москву, як і багато інших міст, охопив голод, сім’я Побєдоносцевих переїздить на Україну, а в 1922 р. сім’я переїхала до Полтави.

Восени 1922 р. Ю.О. Побєдоносцев поступив в Полтавську Індустріально-технічну профшколу з дворічним терміном навчання, яка готувала висококваліфікованих робітників. Школа знаходилася в приміщенні колишнього реального училища (тепер вул. Пушкіна, 83а де зараз перебуває Полтавський політехнічний коледж).

У 1926 р. він поступив до Московського вищого технічного училища ім. М.Е. Баумана на авіаційний факультет. Разом з С.П. Корольовим і Цандером Побєдоносцев був організатор по вивченню реактивного руху (ГИРД). З 1933 р. Побєдоносцев повністю переключається на роботу в галузі ракетної техніки. Однією з

великих заслуг вченого є створення в СРСР аеродинамічної труби надзвукових швидкостей. Він стає першим конструктором прямоточних повітряно-реактивних двигунів на твердому паливі, одним з творців теорії порохових ракетних двигунів.

У передвоєнні роки в Ракетному науково- дослідному інституті, який деякий час очолював Ю.О. Побєдоносцев, при безпосередній його участі, проводилася велика плідна робота по створенню зовсім нової на той час зброї: ракет „повітря-повітря” та „повітря-земля”. Перше успішне бойове застосування ракет було в боях на річці Халкін-Гол.

Одночасно велась розробка наземної багатозарядної установки для запуску реактивних снарядів (БМ-13 у народі „Катюша”), яка відіграла велике значення в досягненні перемоги над фашизмом. Після війни Ю.О. Побєдоносцев працює разом з С.П. Корольовим, В.П. Глушком. Він є автором майже 100 наукових робіт. Життя вченого обірвалося від серцевого нападу 8 жовтня 1973 р. в м. Баку у день відкриття XXIV Міжнародного конгресу астронавтики.

Челомей Володимир Миколайович. Народився 30 червня 1914 р. в м. Сідлець Привіслянського краю, тепер м. Седльце в Польщі. У період першої світової війни сім’я Челомей переїхала у Полтаву і поселилася на Келінському проспекті (до 1908 р. Інститутська вулиця, нині Першотравневий проспект) у невеликому одноповерховому будинку, який простояв до 1969 р. Розпочав навчання Володимир у десятій семирічній трудовій школі м. Полтави, на приміщенні якої у 1989 р. встановлено меморіальну дошку на честь видатного вченого.

У 1926 р. сім’я Челомеїв переїхала до Києва і в 1927 р. Володимир вступає до Київського автомобільного технікуму, а в 1932 р. В.М. Челомей поступив до Київського політехнічного інституту на авіаційний факультет і в 1937 р. достроково закінчив його.

Війна застала Володимира Миколайовича в Москві. За його ініціативою в Центральному інституті авіаційного моторобудування створюється відділ для розробки пульсуючого повітряно-реактивного двигуна. Цим відділом і почав керувати сам Володимир Миколайович. Через деякий час у цьому ж відділі на базі двигуна конструкції Челомея почали під його керівництвом розробляти безпілотний літаючий апарат. До грудня 1944 р. ракета ІОХСПуПРД (десята модифікація невідомої зброї з пульсуючим повітряно-реактивним двигуном) була виготовлена і випробувана на літаках ПС-8, Ту-2 і пізніше Ту-4. Після війни Челомей продовжив роботу над крилатими ракетами. До 1954 р. на заводі де він був головним конструктором, було створено покоління крилатих ракет (ІОХН, 14Х, 16Х) з пульсуючим повітряно-реактивним двигуном.

У 1959 р. В.М. Челомей стає Генеральним конструктором підприємства, яке за п’ять років створило універсальну ракету-носій „Протон”. Орбітальні станції „Салют”, „Мир”, модуль „Квант”, геостаціонарні супутники виводилися на космічну орбіту „Протонами”. 8 грудня 1984 р. Володимира Миколайовича нестало, але слід який він залишив у космонавтиці ніколи не зітреться. Ідеї вченого знаходять визнання і після смерті.