Індивідуальний план студента-практиканта

№ з/п	Види діяльності студента	Термін виконання	Позначка про виконання
1-ий тиждень
2-ий тиждень
3-ій тиждень

Індивідуальний план затверджено:

Керівник/методист практики _______________ _____________________

Дата ___________________

Індивідуальний план студента-практиканта повинен містити наступні розділи: організаційна робота (ознайомлення з документацією школи, класу, плануванням роботи психолога тощо); діагностична робота (добір батареї тестів, підготовка та проведення діагностики, інтерпретація результатів, самоаналіз, вивчення методичної літератури тощо); психокорекційна робота (індивідуальна робота з учнями, підготовка та проведення психокорекційних заходів, робота з батьками й педагогами тощо).

Організаційно-методичні матеріали для проходження психолого-діагностичної практики в корекційно-реабілітаційних закладах Вивчення історії розвитку дитини: психологічний анамнез

Категорія розвитку, в якому б віці не перебувала ди­тина, передбачає обов'язкове звертання до її історії, тобто до того шляху, котрий вона пройшла до моменту звернення до спеціаліста. Дослідження певних індиві­дуальних особливостей одних і тих самих дітей протя­гом декількох років, під час якого використовуються методи експерименту, спостереження і тестування, на­зивається лонгітюдним.

Відповідно до принципів інтегративного оцінюван­ня розвитку дитини збирання психологічного анамнезу є, з одного боку, невід'ємною частиною побудови психо­логічної діагностичної гіпотези, а з іншого — це систе­ма об'єктивних даних, що дає змогу передбачити при­чину та можливі механізми виникнення того чи іншого варіанта порушеного розвитку.

Збирання психологічного анамнезу, безперечно, мо­же ґрунтуватися на вже відомих фактах з історії роз­витку дитини (дані медичного анамнезу). Однак не можна ці дані ототожнювати, оскільки процес збиран­ня даних про психологічний розвиток дитини має конк­ретну мету й завдання і є досить специфічною сукупніс­тю "тем", стосовно яких проводиться бесіда.

Як свідчить практика, часто психолог — перший спеціаліст, до якого звертаються за допомогою, він не має даних про медичний анамнез, у зв'язку з чим пови­нен оцінювати історію розвитку дитини (в тому числі й період розвитку до народження) самостійно. У будь-якому разі вміння аналізувати й оцінювати інформа­цію, що вважається прерогативою медичних працівни­ків, є показником професіоналізму спеціаліста, особли­во якщо йдеться про спеціального або клінічного психолога, який працює з дітьми з порушеннями в розвитку.

Навіть за умови умовно нормативного розвитку мож­на і навіть потрібно оцінювати закономірності нейробіологічного розвитку, важливим компонентом якого є оцінювання соматичного стану, його динаміки в про­цесі розвитку дитини як одного з факторів каузального (причинного) рівня індивідуально-типологічних особ­ливостей дитини.

Надзвичайно важливим для вивчення історії роз­витку дитини є стан матері (не тільки в період вагіт­ності, а й у перші роки життя дитини). Трапляються ви­падки, коли потрібно досліджувати стан батька та ін­ших членів родини. Ті чи інші причини хворобливого стану батьків (особливо матері) у перші роки життя ди­тини — принципово важлива інформація для психолога, оскільки з'являється можливість висунути гіпотезу про особливості батьківсько-дитячих стосунків у цей період, про гіпо- або гіперафективну взаємодію у діаді "мати — дитина", навіть про можливі труднощі форму­вання відчуття прив'язаності (за Дж. Боулбі) або базо­вої довіри (за Е. Еріксоном). Тому в сучасному підході до вивчення історії психологічного розвитку дитини пе­редбачається обов'язкове дослідження психологом тих даних, що розглядаються виключно в парадигмі медич­ного підходу, але торкаються й психологічного анам­незу.

Безумовно, до початку власного обстеження, у тому числі збирання психологічного анамнезу, психологові потрібно ознайомитися з результатами всіх попередніх обстежень і проаналізувати ці дані з погляду психоло­гічного розвитку дитини.

Спираючись на умови нормального психогенезу, пси­холог під час вивчення історії розвитку дитини має при­ділити особливу увагу вузловим моментам розвитку. Аналізуючи їх, можна встановити неузгодженість скла­дових психічного розвитку в їх якісних змінах (запіз­нення або прискорення формування певної складової тощо). Знання про вузлові моменти розвитку дає мож­ливість оцінити відхилення, недостатність розвитку окремих функцій або процесів.

Отже, у процесі анамнезу особливу увагу психолог має звертати на особливості розвитку в періоди: 2,5-3 мі­сяці, 7-8 місяців, одного року, 18-24 місяців, 2,5-3 років, 5,5-6,5 років, 9-10 років.

Звичайно, оцінити всі умови й факти розвитку ди­тини, її сім'ї в цілому за короткий період опитування батьків неможливо. Залежно від уже наявних даних про розвиток власної діагностичної гіпотези спеціаліс­та в кожному конкретному випадку ті чи інші складові збирання психологічного анамнезу (умови й особливості перебігу вагітності та пологів; ранній моторний і психоемоційний розвиток; історія розвитку дитини до трьох років; від трьох до п'яти років та ін.) можуть ско­рочуватися або, навпаки, розширюватися й деталізува­тися. Але зазначені вузлові моменти потрібно проаналі­зувати в будь-якому разі.

Схема та підбір діагностичних методів мають відповідати характеру захворювання ди­тини, враховуючи структуру основного дефекту і вто­ринних відхилень, а також особливості, притаманні певному віку дитини, включаючи специфіку провідної діяльності.