3.Складносурядне речення. Принципи класифікації складносурядних речень.

Складносурядним називається речення, складові частини якого поєднується за допомогою сурядних сполучників як синтаксично незалежні компоненти.

Основними ознаками ССР є: а) рівнозначність предикативних частин, що входять до його складу: вони виступають як відносно самостійні й мають певну синтаксичну незалежність; б) сполучники сурядності, що поєднують предикативні одиниці в одне ціле й завжди знаходяться між цими предикативними частинами, не належачи жодній з них; в) позиція предикативних одиниць: одна з них не може знаходитися в середині іншої; г) інтонація сурядності.

Для зв’язку частин ССР використовуються різні сполучники сурядності. Роль цих сполучників настільки значна, що їх класифікацію покладено в основу поділу ССР, сполучники сурядності є засобом не лише поєднання предикативних одиниць в одне ціле, а й виявлення змістових відношень між ними.

Залежно від типів сурядних сполучників виділяють три різновиди ССР: єднальні, зіставно-протиставні, розділові (ССР з єднальними, протиставними й розділовими сполучниками).

4. Смислові відношення між частинами складносурядних речень.

Розрізнення смислових типів ССР можливе за різними ознаками. Інколи за основу беруть лексичне наповнення, інколи в основу береться наявність сполучників. Проте сполучники мають широкий спектр значень, напр., і – єднальні, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові відношення. Тому доцільно при розгляді смислових відношень між предикативними частинами у ССР відштовхуватися від типу сполучника, використаного для поєднання предикативних частин.

а) ССР з єднальним сполучниками.

У таких реченнях виражаються єднальні відношення, серед яких розмежовуються: 1) єднально-перелічувальні; 2) єднально-поширювальні; 3) єднально-результативні. Диференційними показниками таких відношень є різні сполучники, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків, типізовані лексичні елементи.

1. відносяться до речень однорідного складу. Предикативні частини зєднуються за доп. спол. і, та, ні...ні. У них перераховуються певні однорідні події – одночасні або послідовні): Скоро уся долини блищала вогнями і разом з димом з землі здіймалася вгору пісня.

2. речення неоднорідного складу. Характеризуються відносною смисловою підпорядкованістю 2-ої частини першій (остання поширює першу), що підсилюється анафоричними займенниками: Написали оголошення, і це значно полегшило наші пошуки.

3. друга частина виражає наслідок, висновок, результат першої: Дощ ішов довго, і тому все в лісі було мокре і якесь відчужене.

Предикативні частини в ССР повязуються за допомогою сполучників і, (й), та(і) – як одиничні й повтор., ні...ні, ані...ані – тільки як повторювальні.

Окрему групу становлять єднально-градаційні (не тільки...але й; не тільки...а й; не лише...але й; не лише...а й) та єднально-отожнювальні (також, теж). При єднально-ототожнювальних зміст 2-ї частини ототожнюється із змістом 1-ї (всі поїхали відпочивати, і ми теж подалися на лоно природи). При градаційних – смислове навантаження частин розмежовується. 1-а частина наголошує відоме, 2-а – окреслює невідоме (Не лише економічні проблеми треба вирішувати сьогодні в Україні, але й думати про актуальні завдання її духовного розвою)

б) ССР з розділовими сполучниками.

Ці речення охоплюють відношення взаємовиключення і чергування подій. Відношення взаємовиключення виражаються за доп. сполучників або, чи, не то...не то, чи то...чи то. Сполучники або, чи можуть бути одиничними й повторюваними : Чи то зір підвів, чи серце чекати втомилось.

У реченнях із семантикою чергування (то...то) мова йде про події в різних часових планах: То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу...

У ССР з розділовими відношеннями, де реалізується семантика взаємовиключення, наявність реалізації однієї дії передбачає відсутність вияву іншої: Або розумне казать, або зовсім мовчать.

в) ССР з протиставними сполучниками.

Ці речення охоплюють зіставні й протиставні відношення. Вони тільки двокомпонентні.

У зіставних реченнях (а, та в зн. а) зіставляються різні явища, при цьому вони не тотожні й не заперечують одне одного, а мовби співіснують: Хліб – батько, а земля – мати. Це відношення неконтрастного плану, оскільки вияв однієї з дій не заперечує вияв іншої, а доповнює її.

Речення з протиставними відношеннями (але, та (але), зате, проте, однак тощо) виражають різні відтінки протиставного значення: 1) протиставно-обмежувальні (Все спить, однак вже я не сплю); 2) протиставно-допустової (Збиралася заміж за Івана, та його в Маньчжурії вбили); 3) протиставно-компенсувальної (Багато влітку доводиться на пасіці працювати, але зате взимку можна відпочити сповна) тощо.

г) ССР з приєднувальними сполучниками.

Виділення приєднувальних сполучників у синтаксичному ладі є дещо умовним , бо вони є вторинними і становлять аналітичні структури, в яких поєднується єднальний сполучник і з компонентами тому, до того ж.

Речення з цими сполучниками характеризуються тим, що в них 2-а частина є чимось додатковим щодо 1-ої. Такий додатковий компонент повідомляє щось таке, що відбувається ніби в процесі мовлення. Напр.: Вода була теплою, але не зовсім чистою, і притому її було багато.

ще й, та й, а аткож, причому, притому.

д) ССР з пояснювально-приєднувальними сполучниками.

Створюють окрему групу в силу функціональної специфіки сполучників а саме, тобто . які приєднують 2 предикативну частину і при цьому остання характеризується пояснювальною семантикою щодо першої, її поява не зумовлена смислом 1-ї: Серце має власний автоматизм, тобто воно може скорочуватись без діяння зовнішнього фактора.

І. ССР з єднальними сполучниками(і, й, та, ні...ні, ані…ані) виражають єднальні відношення, серед яких виділяють власне єднальні, причинно-наслідкові та перелічувальні.