Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Аускультація.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
118 Кб
Скачать
☆

Звук (Систолічний шум)

 

Діастолічний шум появляється в тих випадках, коли є звуження лівого чи правого атріовентрикулярного отвору, поскільки при цих вадах під час діастоли є звуження на шляху течії крові із передсердь в шлуночки. Виникає діастолічний шум і при недостатності клапана аорти, легеневого стовбура - за рахунок зворотньої течії крові із судин в шлуночки через щілину, яка утворюється при неповному змиканні стулок зміненого клапана.

Аудіо: діастолічний шум.mpg

Органічні шуми поділяються на набуті  (систолічні і діастолічні) і вроджені. Функціональні діляться на систолічні і діастолічні (шум Флінта, шум Грехем-Стіла, шум Кумбса).

Позасерцеві (екстракардіальні) шуми поділяються на перикардіальні, кардіопульмональні та плевроперикардіальні.

При аускультації треба визначити :

1) відношення шуму до фаз серцевої діяльності (систоли чи діастоли);

2) властивості шуму, його характер, силу, тривалість;

3) локалізацію шуму, тобто місце найкращого вислуховування;

4) напрям проведення шуму (іррадіацію).

Відношення шуму до фаз серцевої діяльності. Відношення шуму до систоли чи діастоли визначають за тими ознаками, за якими розмежовують І і ІІ тони.

Систолічний шум появляється разом з І тоном під час короткої паузи серця: він співпадає з верхівковим поштовхом і пульсом сонної артерії.

Аудіо: систолічний шум 2.Mpg

Діастолічний шум виникає після ІІ тону під час довгої паузи серця. Розрізняють три види діастолічного шуму : 1) протодіастолічний, який виникає на початку діастоли, відразу після ІІ тону; 2) мезодіастолічний, що виникає всередині діастоли; 3) пресистолічний, що появляється в кінці діастоли.

Властивості шумів. За тембром шуми бувають: дуючими, шкрябаючими, грубими, м’якими. Але поряд з ними зустрічаються й інші означення, як “крик чайки” - при недостатності аортального клапана (Т.Цукерман), “посвист молодого півника” - при недостатності мітрального клапана (В.Ф.Зеленін), “шум потягу” та ін. Незважаючи на певний суб’єктивізм в оцінці тембру шуму, ця ознака має певне діагностичне значення. Наприклад, діастолічний шум при мітральному стенозі часто відрізняється за тембром від діастолічного шуму при недостатності клапанів аорти. Перший більш низького тембру, часто нагадує рокотіння, а другий - частіше ніжний, дуючий. Характерний шум при недостатності тристулкового клапана: він низького тембру, трохи нагадує дзижчачі хрипи в легенях. Також особливий дзижчачий тембр може мати систоло-діастолічний шум у разі незарощення артеріальної протоки.

За формою розрізняють шуми, що наростають (крещендо) і ті, що згасають (декрещендо). Графічні методи додали до цього ще ромбо-, стрічко- та веретеноподібні шуми.

Місця найкращого вислуховування шумів. Місця найкращого вислуховування шумів - це точки аускультації тих клапанів, в ділянці яких вони утворились. Шуми, які утворюються на двостулковому клапані, голосніші в ділянці верхівкового поштовху. Шуми з гирла легеневої артерії - голосніші в ІІ лівому міжребер’ї. Шуми з гирла аорти - краще вислуховуються в ІІ правому міжребер’ї.

Напрям проведення шуму. Напрям проведення шуму (іррадіація) залежить від напряму течії крові. Шум проводиться за течією крові, завдяки чому його можна вислухати не лише в точці аускультації даного клапана, а й на певній віддалі від неї. Шуми, які виникають на двостулковому клапані, проводяться в пахвову ділянку, до середньої і навіть задньої лівої пахвової лінії, іноді під лопатку і зрідка на хребет. Систолічний шум при недостатності двостулкового клапана може проводитись і вгору, в точки Боткіна-Ерба (5 точка) і Науніна (6 точка). Шуми, що виникають на тристулковому клапані, можуть проводитись у праву половину грудної клітки. Систолічні шуми, що виникають на аортальному клапані, проводяться у праву підключичну ділянку, іноді в яремну ямку, часто на судини шиї. Аналогічний шум при звуженні стовбура легеневої артерії проводиться у ліву підключичну западину. Діастолічний шум при недостатності аортального клапана проводиться за течією крові у точку Боткіна-Ерба. При незарощенні міжшлуночкової перегородки - систолічний шум проводиться майже на всю грудну клітку, іноді, навіть, у надпліччя. При віддалені шуму від місця його виникнення гучність шуму поступово зменшується. Наприклад, при недостатності двостулкового клапана шум слабшає при наближенні до задньої пахвової лінії. Але в підлопатковій ділянці він може знову посилюватися. Систолічний шум при стенозі вічка аорти слабшає в напрямку до нижнього краю груднини, але в надчеревній ділянці над черевною аортою він іноді знову стає виразним.

Вплив на серцеві шуми фаз дихання і зміни положення тіла.

Органічні шуми краще чути в кінці видиху і слабше під час вдиху, коли легені розширюються і покривають серце. Функціональні шуми чути в кінці вдиху. При вдиху об’єм крові у лівих відділах серця зменшується, а в правих - збільшується завдяки присмоктуючій дії грудної клітки, отже, всі звукові явища підсилюються над клапанами правої половини серця, над лівою ж половиною вони слабшають.

Всі шуми найкраще вислуховуються, коли обстежуваний лежить на спині. Систолічні шуми часто посилюються в положенні хворого лежачи. На діастолічні шуми положення хворого впливає відносно мало. Шум у разі недостатності аортального клапана іноді легше вислухати в положенні обстежуваного стоячи, а мітральні шуми - лежачи на лівому боці. Систолічний шум при аортальному стенозі, аортиті, склерозі аорти стає більш гучним при обстеженні хворого, користуючись прийомом Куковерова-Сиротиніна. Цей прийом полягає в обстеженні хворого, який знаходиться в положенні стоячи, голова трохи відведена назад, руки закинуті за шию. При непереконливих результатах прийому Куковерова-Сиротиніна слід доповнити його прийомом Удінцова - нахил тулуба вперед. Тоді акцент і систолічний шум посилюються. Нахил тулуба вперед також іноді допомагає краще вислухати діастолічний шум при недостатності клапанів аорти.

Функціональні шуми. До них належать всі шуми, що утворюються в серці при непошкодженому клапанному апараті. Вони виникають в наступних випадках: при відносній недостатності клапанів внаслідок розтягнення одного із шлуночків; при недостатності клапанів, внаслідок послаблення тонусу папілярних м’язів; при значному прискоренні течії крові (при нервовому збудженні, лихоманці, тиреотоксикозі, анемії), зниженні густини крові.

Функціональні шуми мінливі, м’які, частіше систолічні. На відміну від органічних шумів, вони нікуди не проводяться, частіше вислуховуються на легеневій артерії або на верхівці серця. Розрізняють три види функціональних діастолічних шумів – шум Флінта, Грехем-Стіла, Кумбса.

Шум Флінта виникає при вираженій аортальній недостатності і великому розширенні лівого шлуночка. Над верхівкою серця вислуховується пресистолічний шум, внаслідок вібрації мітрального клапана, викликаної зворотньою течією крові (з аорти і лівого передсердя) в період діастоли.

Шум Кумбса - це ранній діастолічний функціональний шум, який найкраще вислуховується в зоні абсолютної тупості серця недалеко від верхівки. Шум короткий, м’який, з'являється зразу ж після ІІ тону і, як правило, вислуховується тільки за наявності ІІІ тону, який свідчить про підвищене наповнення лівого шлуночка. Цей шум виникає при вираженому розширенні лівого шлуночка і незміненому в розмірах мітральному отворові. Утворюється функціональна (відносна) недостатність мітрального клапана, яка веде до повернення частини крові із шлуночка в ліве передсердя. Таким чином, ліве передсердя переповнюється кров’ю, для якої незмінений в розмірах мітральний отвір стає відносно вузький.

Другий фактор, який приводить до виникнення цього шуму є підвищення швидкості течії крові з передсердя в лівий шлуночок, тонус якого знижений і тому він не чинить ніякого опору для крові, що в нього поступає.

Шум Грехем-Стіла найчастіше вислуховується при різко вираженому мітральному стенозі, при деяких хронічних ураженнях легень, що супроводжуються гіпертензією малого кола, деяких вроджених вадах серця (дефект міжшлуночкової перетинки і т.д.). Генез цього шуму пояснюється відносною недостатністю клапана легеневої артерії з розтягненням її клапанного кільця. Найкраще вислуховується шум Грехем-Стіла в ІІ-ІІІ міжребер’ї зліва від груднини.

Пролапс мітрального клапана – випадіння в порожнину передсердя однієї чи двох стулок мітрального клапана, зустрічається частіше у осіб астенічного типу із плоскою грудною кліткою.

Пролапс мітрального клапана зустрічається при ІХС, ревматизмі, кардіоміопатіях, міокардитах, може розвинутись при пошкодженні папілярних м'язів з їх дисфункцією, при міксоматозній зміні стулок клапана або дегенеративних змінах колагена хорд. Найбільш характерними аускультативними ознаками синдрому є додатковий тон в середині систоли і виникаючий після нього, наростаючий систолічний шум, який продовжується до аортального компоненту ІІ тону. Ці аускультативні прояви краще визначаються біля лівого краю нижньої третини грудини.

Діагностують пролапс мітрального клапана при ехокардіографічному дослідженні.

Аускультація судин. Найчастіше вислуховують такі артерії: сонну – на рівні гортані з внутрішього боку грудинноключично-сосковидного мяза, підключичну – з зовнішнього боку, відразу під ключицею, стегнову – нижче від пахової звязки.

У здорової людини над сонною і підключичною артеріями вислуховують два тони. Перший тон зумовлений коливаннями артеріальної стінки при проходженні пульсової хвилі, ІІ тон виникає при закриванні півмісяцевих клапанів аорти.

Під час аускультації артерій, розміщених далеко від серця, тони не вислуховуються, і тільки іноді над стегновою артерією вислуховується І тон, механізм виникнення якого такий, як над сонною артерією.

Інколи у разі недостатності клапанів аорти на стегновій артерії чути два тони (подвійний тон Траубе), які виникають внаслідок різних коливань їх в період систоли і діастоли.

Крім тонів, над артеріями можуть вислуховуватись і шуми, звичайно систолічні. Так, у хворих із недостатністю аортальних клапанів на стегновій артерії під час невеликого стиснення її стетоскопом вислуховується подвійний шум Виноградова-Дюрозьє: в першій фазі він спричиняється штучним звуженням просвіту артерії, в другій – зворотньою течією крові у напрямку до серця в період діастоли.

У здорових людей над венами не вислуховуються ні тони, ні шуми. За наявності значної недостатності тристулкового клапана на яремній вені чути тон.

У хворих з анеміями на яремній вені чути дмухаючий або дзизкаючий шум (так званий шум дзиги), який посилюється при глибокому вдиху або повороті голови в протилежний бік. Його виникнення повязане з пришвидшенням течії крові за умов зниження густини крові у хворих з анеміями.

Позасерцеві (екстракардіальні) шуми. Позасерцеві шуми вислуховуються в ділянці серця. Розрізняють такі позасерцеві шуми : шум тертя перикарда, плевроперикардіальні та кардіопульмональні шуми.

Шум тертя перикарда вислуховується при наявності запального процесу на листках перикарда (при перикардиті, інфаркті міокарда, уремії). Його вперше описав учень Р. Лаенека А. Коллен. Він вислуховується в межах абсолютної серцевої тупості. За тембром цей шум нагадує скрип шкіри чи хрускіт снігу.

 Іноді він може бути дуже тихим і навіть ніжним. Найхарактерніша особливість цього шуму - неповне співпадіння його з фазами серцевої діяльності. Він вислуховується і в систолі,  і в діастолі ; від циклу до циклу час його вислуховування змінюється. Про шум тертя перикарда вдало висловився один французький клініцист, назвавши його скрипом нового сідла.

Отже, головними особливостями шуму тертя перикарда є :

1) не збігається з фазами серцевої діяльності;

2) не проводиться за межі серцевої тупості;

3) підсилюється при нахилі тулуба вперед і при натискуванні лійкою фонендоскопа;

4) не має певного епіцентра;

5) його чути поверхово, наче він виникає біля самого вуха;

6) непостійний.

Плевроперикардіальний шум виникає при запаленні плеври в місцях, де вона прикриває серце. Тембр його нагадує шум тертя перикарда та плеври (хрускіт сухого снігу); він завжди вислуховується вздовж краю відносної серцевої тупості, частіше лівого і може підсилюватися під час вдиху, коли край легені щільніше притискається до перикарда; за часом збігається з фазами серцевої діяльності.

Кардіопульмональний шум виникає над тими ділянками легень, які межують із серцем. Він викликається переміщенням повітря в легенях під впливом змін об’єму серця. Цей шум слабкий, дуючий, нагадує везикулярне дихання, збігається з серцевою діяльністю, різко змінюється при вдиху та видиху.