2.3 Січові козацькі школи

На території Запорізької Січі працювали академії, братські, дяківські, церковні, монастирські школи, колегіуми, народні професійні школи мистецтв і ремесл (кобзарства, гончарства, бортництва та ін.), козацькі і січові школи. У козацьких школах склалася особлива система козацького виховання, яка, окрім прилучення до грамоти, релігійного виховання, передбачала психофізичне вдосконалення. Учнів учили зміцнювати свої дух і тіло. Вони брали участь у народних забавах, іграх, вчилися їздити верхи, орудували шаблею, володіти списом, стріляти з рушниці, плавати, веслувати та керувати човном.

У козацьких, братських та інших типах шкіл найвищий статус мали родинні національні духовні і матеріальні цінності, які переростали в загальнонаціональні (заповіді волелюбних батьків і дідів, традиції, звичаї і обряди тощо) і включали в себе релігійно-моральні цінності

Січові школи реалізували право особистості на навчання, задовольняли як культурні, духовні, так і військово-оборонні потреби козацтва. Тут вихованці оволодівали читанням, письмом, хоровим співом та музикою. Їх привчали до національного способу життя і поведінки, оборонно-військової справи.

Поряд із знаннями, навичками та вміннями в козаків успішно розвивалися необхідні психічні якості: уважність, спостережливість, пам'ять, уява, кмітливість, допитливість, дотепність й інші. Такі риси, як кмітливість, дотепність, винахідливість, особливо цінувалися серед козаків.    Одночасно з цим у січових і козацьких школах існувала ціла система емоційно-вольової підготовки та вишколу молодих людей, що готувалися до козацької служби. її метою було формування перш за все емоційної врівноваженості, витримки, мужності, відваги. Цьому сприяв суворий розпорядок дня в школах, контроль за учнями з боку старших козаків. Так, за здоров'я дітей, грамотність, військову, фізичну, вольову підготовку відповідали досвідчені козаки, вчителі-наставники, священики, шкільні отамани. Останні обиралися на демократичних засадах самими учнями. Першими навчальними закладами вищого типу на східнослов'янських землях були Острозька та Києво-Могилянська академії.

Висновки до пункту 2: Отже, високий рівень розвитку народної фізичної культури як важливого компоненту всієї культури українського народу, сприяв вихованню здорового, міцного покоління людей, що слугувало підйому військової функції Запорізької Січі.

Українська народна фізична культура – це національний ідеал духовної і тілесної досконалості людини, система народних знань про розвиток і виховання, народні засоби і методи тілесного вдосконалення людини, що сприяли становленню і вдосконаленню високопрофесійної військово-фізичної підготовки козаків Запорізької Січі.

Тілесне і психофізичне загартування козаків було складовою частиною комплексної і цілісної системи ідейно-морального, емоційно-естетичного і військово-спортивного виховання.

У Січових школах здійснювався гармонійний розвиток особистості, де поруч із загальноосвітніми дисциплінами юнаки отримували систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове виховання, національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл.