3. Козацький патріотизм – стимул до державотворчого і незалежного життя

               Виховання патріотизму розпочиналося в родині і здійснювалося не тільки на словах, а й на справах та вчинках батьків, котрі сприймалися дітьми як святі. Проте найбільше в сім'ї формувалася патріотична спрямованість особистості завдяки засобам народного козацького фольклору (пісні, билини, розповіді). Вони виховували в дітей почуття любові до козаків, болю за страждання, котрі завдавали Україні її вороги, вселяли віру та надію на краще життя. Найвищими якостями вважалися патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу країни, чесність, самодисципліна, взаємодопомога. Існувало побратимство: хлопчики, що браталися, клялись один одному у вірності та дружбі, християнській любові до кінця життя. У духовному житті молоді козацькою педагогікою відводилась особлива роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості. Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види духовного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцювальне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів'я, приказки тощо). Вони були пройняті вільнолюбним козацьким духом, пізнавально-виховним потенціалом національної символіки.

Ризикуючи власним життям, козаки часто визволяли своїх рідних, побратимів, друзів із турецько-татарської неволі, ішли один за одного на муки, тортури.  В іноземців викликали подив незламна дружба козаків, нехтування ними небезпекою, готовність здобути волю іншим людям за рахунок власного життя.  

Волелюбні, сильні духом козаки, готові віддати своє життя за Батьківщину, були прикладом для наслідування й викликали замилування. Збираючись на війну, вони не влаштовували театралізованих вистав, не співали воєнних гімнів і не наймали сопілкарів, як в інших військах, а довго молились Богу, в ім'я Якого і за славу Якого боролися, звертаючись до Нього через свою старанну Заступницю Богородицю, під покровом якої знаходиться Запорізька земля, розраховуючи на її участь та одержуючи від неї допомогу. Ідея національного служіння Батьківщині - ідея самобутня, якої не було в давніх імперіях.

Висновки до пункту 3: Піднявши патріотизм, поставивши його на рівень чесноти, що веде до святості через акт жертовної любові, козаки, з'єднуючи військову доблесть із мучеництвом за віру, здійснювали заповідь Христа про любов до ближнього.

Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого, вільного і незалежного життя.

Висновки

У рефератиній роботі досліджувалася тема «Особливості фізичного та психофізичного виховання козаків Запорізької Січі».

На основі вивчення та аналізу низки літературних джерел ми простежили, що на Січі виховували гармонійну особистість: поряд із розумовим навчанням великого значення надавали фізичному, психофізичному.

Відкривалися січові, братські, козацькі школи, у яких навчали майбутніх козаків. Завданням шкіл було: закласти міцні основи православної віри; дати майбутньому воїну добру фізичну підготовку; виробити непримиренне ставлення до пороку в усіх його формах і різновидах; виховати високі людські якості, засновані на любові до Бога та ближнього; сформувати готовність до самопожертви.

У житті і побуті козаків панувала сувора дисципліна і стійка віра в Бога. Стати козаком було дуже престижно.

Козаки володіли особливими видами народної боротьби: бої навкруги, «навхрест», «на ременях», «спас», «гой док-боротьба, але вершиною бойового мистецтва був гопак, який з часом перетворився у народний танець.

Окремі козаки володіли надприродним явищем характерництвом.

Отже, виховання на Січі базувалося на засадах національного, народного духу, православної віри, виховання патріотизму, любові до рідної землі, її народу, рідної мови, шанування народних, козацько-лицарських звичаїв, традицій.