Варіант 5. Перепишіть текст, вставляючи пропущені розділові знаки.

Життя людини це спілкування. Завдяки мові вона переймає знання уміння своїх сучасників засвоює досвід попередніх поколінь.

Ставлення людини до мови свідчить і про її культурний рівень і про її громадянськість. Інакше й бути не може бо мова втілює в собі духовні скарби народу тому її знання заглиблення в потаємне значення слова і прагнення до розширення та вдосконалення мовних ресурсів свідчить про небайдужість людини до минулого сучасного й майбутнього того народу який її породив. Через мову пізнається людина виявляється її моральне обличчя суспільні та естетичні ідеали. Сама по собі мова не може бути ні поганою ні гарною. А от мовлення інша річ.

Інтелігентне мовлення передбачає погляд на мову як творчу практику окремих людей які спілкуючись між собою зберігають у ній культуру попередніх поколінь і розвивають її відповідно до надбань цивілізації.

Інтелігентне мовлення це чуття мови націленість на самовдосконалення внутрішнє прагнення до знань краси етики поведінки манери ввічливої розмови. Якщо ми говоримо що в мові відбито характер народу його побут історію то в мовленні виявляється в усіх барвниках конкретна людина.

Духовна спадщина українського народу цінна й багата. Соціальне й індивідуальне в мові нерозривні як невіддільна доля народу її майбутнє від кожного з нас від того наскільки ми усвідомлюємо свою відповідальність перед нащадками (Із журналу).

Варіант 6. Перепишіть текст, вставляючи пропущені розділові знаки.

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було здається жодної в Україні оселі котрої не прикрашали б рушниками. Хоч би яке убоге не судилося їм життя а все ж естетична принада завжди знаходила місце в помешканнях. Хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя приземкувата мазанка на півдні України або курна хата поліщука усюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників казали в народі що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки він був своєрідною візитівкою а якщо точніше обличчям оселі відтак і господині. Вишитий рушник був узірцем людської працьовитості.

Хліб і рушник одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського як й інших сусідніх народів. Кожному хто приходив з чистими помислами підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник поцілувати хліб символізувало духовну єдність злагоду глибоку пошану тим хто виявив її. Цей звичай пройшов віки став доброю традицією в наш час.

Рушник. Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів.

(За В. Скуратівським)

Варіант 7. Перепишіть текст, вставляючи пропущені розділові знаки.

Споконвіку наші предки з шанобою ставились до рослинного світу у тому числі й до квітів.

Квіти використовували не тільки з практичною лікувальною метою але й задля окраси до якої здавна були небайдужими українці. Квіти зображені на давніх предметах побуту і це свідчить про те що красиві квіти вирощували на садибах. Квітник був неодмінною частиною садиби. Він розміщувався неподалік від причілку хати й виходив на вулицю. Іноді квітники обгороджували рядочком квітів чи низькорослих кущів. Такі квітники й зараз прикрашають хати українців у селах і балкони міських жителів.

Які ж квіти найбільше до вподоби українцям?

Чи не найбільш улюбленою й поширеною в Україні є рожа або мальва. Розповсюдилася вона по всьому Середземномор’ю а прийшла до нас із Південної Азії. Відомо понад півтори тисячі її різновидів.

Високі стебла густо вкриті яскравими ніжними квітками та великими лапатими листками живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Квіти мальви з безліччю відтінків від рожевого до густо-червоного що створює дивовижну веселку навколо оселі.

У лісах лісосмугах на узбіччі доріг ростуть так звані дикі мальви. Вони білого або блідо-рожевого кольору використовуються як лікувальні та кормові рослини. З культурних мальв темних кольорів робили природні барвники.

Майже біля кожної хати знаходилося місце і для пахучих яскравих чорнобривців жовтогарячих нагідок червоної рути барвінку любистку м’яти матіоли. Не перелічити нині всіх назв квітів які прикрашають життя сучасного українця; до того ж виведено багато нових сортів що ввійшли в побут і звичаї нашого народу. Проте магічну силу мають лише ті з них що здавна прижилися в народі як священні (За Г. Лозком).