3. 2 Недоліки технології Wi-Fi

На жаль, у своїй нинішній специфікації протокол Wi-Fi не має підтримки звуку, а тому не може вважатися серйозним конкурентом Bluetooth, з точки зору використання в побутових пристроях, на зразок радіо-навушників для стільникового телефону. Інший недолік є наслідком збільшення радіусу дії бездротового зв'язку: пристрої Wi-Fi вимагають для своєї роботи набагато більше енергії в порівнянні з Bluetooth.

Частотний діапазон і експлуатаційні обмеження в різних країнах неоднакові; у багатьох європейських країнах дозволені два додаткових канали, які заборонені в США;  У Японії є ще один канал у верхній частині діапазону, а інші країни,  наприклад  Іспанія,  забороняють використання низькочастотних каналів.  Більш того,  деякі країни,  наприклад Італія, вимагають реєстрації всіх Wi-Fi мереж, що працюють поза  приміщеннями, або вимагають реєстрації Wi-Fi-оператора. Досить високе в порівнянні з

іншими стандартами споживання енергії, що зменшує час життя батарей і підвищує  температуру пристрою.

Самий популярний стандарт шифрування WEP може бути відносно легко зламаний  навіть при правильній конфігурації (із-за слабкої стійкості алгоритму).  Незважаючи на те, що нові пристрої підтримують досконаліший  протокол  шифрування  даних WPA, багато старих точки доступу не підтримують його і вимагають заміни.  Прийняття стандарту IEEE 802.11i (WPA2)  в червні 2004 зробило  доступною  безпечнішу  схему,  яка доступна в новому устаткуванні. Обидві схеми вимагають стійкіший пароль, ніж ті, які зазвичай призначаються користувачами. Багато організацій використовують  додаткове шифрування (наприклад VPN) для захисту від вторгнення.

Wi-Fi мають обмежений радіус дії. Типовий домашній Wi-Fi маршрутизатор стандарту 802.11b або 802.11g має радіус дії 45 м в приміщенні і 90 м зовні. Мікрохвильова піч або дзеркало, розташовані між пристроями Wi-Fi, послаблюють  рівень  сигналу. Відстань залежить також від частоти.

Накладення сигналів закритої або використовує шифрування точки доступу і відкритої  точки доступу, що працюють на одному або сусідніх каналах може перешкодити доступу до відкритої точки доступу. Ця проблема може виникнути при великій щільності точок доступу, наприклад, у великих багатоквартирних будинках, де багато мешканців ставлять свої точки доступу Wi-Fi.

Неповна сумісність між пристроями різних виробників або неповна відповідність  стандарту може привести до обмеження можливостей з'єднання або  зменшення  швидкості. Зменшення продуктивності мережі під час дощу. Перевантаження обладнання при передачі невеликих пакетів даних через приєднання  великої кількості службової інформації.

Мала придатність для роботи додатків використовують медіа-потоки в реальному часі  (наприклад протокол RTP, застосовуваний в IP-телефонії): якість  медійного  потоку  непередбачувано  через можливі високих втрат при передачі  даних,  обумовлених  цілим рядом неконтрольованих користувачем чинників (атмосферні перешкоди, ландшафт і інше,  зокрема перераховане вище). Незважаючи на даний  недолік,  випускається  маса VoIP  обладнання на базі пристроїв 802.11b \ g, яке орієнтоване  в тому  числі і  накорпоративний  сегмент: однак у більшості випадків документація до подібних пристроїв  містить застереження, яка говорить, що якість зв'язку визначається стійкістю та якістю радіо каналу.

Є й ще одна особливість Wi-Fi, яку можна віднести як до недоліків (з точки зору власника мережі), так і до достоїнств стандарту. Через досить великий радіус дії Wi-Fi пристроїв до корпоративних точок доступу без всяких проблем може підключитися "чужинець. У перший час проникати в чужі мережі було зовсім просто, оскільки вони здебільшого не мали й натяку на безпеку. Хоча спеціальний захищений протокол WEP існував з моменту виникнення стандарту. Однак питання безпеки перших власників бездротових точок доступу цікавили мало, і навіть виникла думка, ніби-то Wi-Fi і зовсім конструктивно не захищений від стороннього доступу. Зараз же ставлення корпорацій до "чужинців" міняється, оскільки стало ясно - безпечність може вийти боком. І справа навіть не в додатковому трафіку, гірше, якщо таємний гість розсилає через корпоративну мережу спам. Для компанії, на чиїй мережі він паразитує, це може обернутися судовими розглядами. Однак навіть зараз, коли обсяги присутності стороннього в бездротових мережах досягають помітного розмаху, захищеними, за найоптимістичнішими підрахунками, є чи 40% всіх Wi-Fi мереж.[2]