Задача 4
Передавальна
і приймальна антени, які призначені
для роботи з вертикально-поляризованими
хвилями, розташовані понад гладкою
земною поверхнею. Їх висоти
та
.
Відомі: потужність випромінювання
передавальної антени, максимальні
значення коефіцієнтів підсилення
обох антен, довжина хвилі
,
протяжність
радіолінії
,
відносна діелектрична проникність
і питома провідність
ділянки
земної поверхні вздовж траси поширення
радіохвилі.
Радіус
земної кулі
м.
На основі даних табл. 5 та 6 виконати таке:
- визначити максимальні значення радіусів перших шести зон Френеля, суттєвих для поширення радіохвиль;
-
розрахувати амплітуду
вектора напруженості елек-тричного
поля на відстані
від
передавальної антени;
-
визначити потужність
,
яка виділяється в приймальній
антені під дією цього поля, без урахування
впливу земної поверхні на поширення
радіохвиль;
-
розрахувати значення модуля
комплексного коефі-цієнта послаблення
за напруженістю електричного поля;
-
визначити амплітуду напруженості
електричного поля
в точці
прийому з урахуванням
впливу особливостей земної поверхні
на умови поширення радіохвиль;
-
визначити потужність
,
яка виділяється в приймальній
антені під дією цього поля, з урахуванням
впливу земної поверхні на умови поширення
радіохвиль.
Вихідні дані для варіанта А (високопідняті антени) наведені в табл. 5, а для варіанта Б (низькорозташовані антени) – в табл. 6.
Для
варіанта А протяжність
радіотраси
задається співвід-ношенням:
,
де
–
відстань прямої видимості.
Таблиця 5
Вихідні дані |
|
|
|
|
|
|
||||||
0 |
20 |
200 |
0,3 |
0,2 |
100 |
75 |
||||||
1 |
25 |
160 |
0,35 |
0,19 |
110 |
80 |
||||||
2 |
30 |
130 |
0,4 |
0,18 |
70 |
120 |
||||||
3 |
35 |
120 |
0,45 |
0,17 |
120 |
80 |
||||||
4 |
40 |
100 |
0,5 |
0,16 |
110 |
100 |
||||||
5 |
45 |
90 |
0,55 |
0,15 |
100 |
160 |
||||||
6 |
50 |
80 |
0,6 |
0,14 |
150 |
110 |
||||||
7 |
55 |
70 |
0,65 |
0,13 |
130 |
170 |
||||||
8 |
60 |
65 |
0,7 |
0,12 |
120 |
180 |
||||||
9 |
65 |
60 |
0,75 |
0,1 |
150 |
200 |
||||||
Таблиця 6
Вихідні дані |
, кВт |
D |
, км |
, м |
|
, См/м |
0 |
20 |
1,5 |
45 |
300 |
30 |
|
1 |
25 |
2,0 |
50 |
400 |
20 |
|
2 |
30 |
2,5 |
55 |
500 |
10 |
|
3 |
35 |
3,0 |
60 |
800 |
5 |
|
4 |
40 |
1,5 |
65 |
1000 |
3 |
|
5 |
45 |
2,0 |
70 |
1200 |
30 |
|
6 |
50 |
2,5 |
75 |
1400 |
20 |
|
7 |
40 |
3,0 |
80 |
1600 |
15 |
|
8 |
30 |
1,5 |
85 |
2000 |
5 |
|
9 |
20 |
2,0 |
90 |
2200 |
3 |
|
Методичні рекомендації до розв’язування задачі
Перші три пункти задачі є загальними для обох варіантів.
Максимальний радіус N-ї зони Френеля визначається за формулою:
Варіант
А відноситься до випадку високопіднятих
антен, якщо
.
Для розрахунку напруженості поля в
цьому випадку можна використовувати
формулу Введенського:
де
а коефіцієнт послаблення
Якщо
виявиться, що r
> 0,2
,
де відстань прямої видимості
то
в інтерференційних
формулах і в формулі Введенського
висоти
антен
і
слід замінити приведеними
висотами:
де
і
де
Варіант
Б відноситься
до випадку низькорозташованих
антен, якщо
.
При цьому розрахунку множника послаблення
передує процедура визначення допоміжного
чинника
,
який називається чисельною відстанню.
Для розрахунку напруженості поля використовують формулу Шулейкіна – Ван-дер-Поля:
де коефіцієнт послаблення визначається співвідношенням
а чисельна відстань
Література: [3, с. 46 - 50]; [4, с. 24 - 30].
Усі задачі характеризуються послідовністю, внутрішньою едністю та практичною спрямованістю. Їх розв’язування дає можливість придбати студентам навички в електродинамічних розрахунках. Такі розрахунки виконуються, наприклад, при прогнозуванні зон покриття зв’язку, або при аналізі електромагнітного оточення в умовах щільного розташування радіоелектронних засобів різноманітного призначення.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. ІВАНОВ В.О., ГАБРУСЕНКО Є.І. Змінні електромагнітні поля та хвилі: Тексти лекцій. – К: НАУ, 2000. – 40 с.
2. ІВАНОВ В.О., ГАБРУСЕНКО Є.І. Лінії передачі та резонансні системи в діапазоні НВЧ: Тексти лекцій. – К.: КМУЦА, 1999. – 48 с.
3. ІВАНОВ В.О., ГАБРУСЕНКО Є.І. Технічна електродинаміка. Антени та поширення радіохвиль: Конспект лекцій. – К.: НАУ, 2006. – 72 с.
4. ІВАНОВ В.О., ГАБРУСЕНКО Є.І. Поширення радіохвиль: Тексти лекцій. – К.: НАУ, 2002. – 64 с.
5. ІЛЬНИЦЬКИЙ Л.Я., САВЧЕНКО О.Я., СІБРУК Л.В. Антени та пристрої надвисоких частот. – К.: Укртелеком, 2003. – 494 с.
6. ПИМЕНОВ Ю.В., ВОЛЬМАН В.И., МУРАВЦОВ А.Д. Техническая электродинамика. - М.: Радио и связь, 2000.- 536 с.
Навчально-методичне видання
