Магматизм

У верхній частині мантії є шар астеносфери, речовина якої знаходиться в тягучому стані і має високу температуру. Тут утворюється магма — розплавлена речовина мантії, насичена газами. Під тиском магма може підніматися угору по тріщинах у земній корі. Це явище дістало назву магматизму. Отже, магматизм — процес утворення та руху магми від шару астеносфери до поверхні Землі.

Розрізняють внутрішній і зовнішній магматизм. Внутрішній, коли магма не досягає земної поверхні і застигає в тріщинах та порожнинах земної кори. Якщо це трапляється близько до поверхні, то верхні шари Землі разом з магмою утворюють невисокі гори. (наприклад, є Аюдаг у Криму).

Магму, що вилилася на поверхню, називають лавою, її застиглі потоки утворюють конуси вулканів. Канал, по якому підіймається магма, називається жерлом вулкана. Жерло закінчується кратером. Це вияв зовнішнього магматизму, або вулканізм.

Найвищий діючий вулкан Євразії — Ключевська сопка на Камчатці, висотою 4750 м.

Вулкани на Землі розміщені нерівномірно. Вони, як і землетруси, виникають на межах літосферних плит внаслідок руху земної кори. Більша частина діючих вулканів розташована на узбережжі Тихого океану. Ці райони дістали назву Тихоокеанського вулканічного поясу.

Найвищий діючий вулкан нашої планети Льюльяйльяко в Південній Америці. Останнє виверження вулкана було в 1877 році. Найактивнішим вулканом світу є Ісалько в державі Сальвадор. Виверження повторюються через кожні 2-10 хвилин.

Найбільшу кількість землетрусів у світі зареєстровано в Японії та Чилі. В кожній з цих країн щороку відбувається понад 1000 землетрусів різної сили, тобто по 3 на день.

Єдиний материк, на якому немає діючих вулканів, — Австралія. Поки що не зареєстровано жодного землетрусу в Антарктиді.

Поряд з діючими вулканами, а часто й згаслими, трапляються гарячі джерела та гейзери. Це свідчить про те, що розжарена магма близько підходить до поверхні і нагріває підземну воду. Гарячі джерела спокійно витікають з тріщин у земній корі. Гейзери ж б'ють фонтаном з-під землі з певною періодичністю. В підземних пустотах вода нагрівається до 100 °С, закипає і під тиском з шумом викидається нагору, як виривається пара з носика чайника. Гейзери відомі на Камчатці (Долина Гейзерів), у США (Єллоустонський національний парк), на острові Ісландія. Багато гарячих джерел на Курильських островах, у Новій Зеландії тощо.

Походження материків і океанів

У 1912 р. німецький геофізик Альфред Вегенер обґрунтував гіпотезу дрейфу материків. Він зробив припущення, що 200 млн років тому існував єдиний материк Пангея, який спочатку розколовся на два материки: Лавразію (північний) і Гондвану (південний). Тільки близько 65 млн років тому почали формуватися обриси сучасних материків.

Геологічний час

Вік гірських порід визначають радіометричними методами, що ґрунтуються на швидкості розпаду радіоактивних елементів. Таким чином можна розрахувати час утворення гірських порід, час існування рослин і тварин.

Історію геологічного розвитку Землі поділяють на п’ять ер: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську і кайнозойську. Найдавніші ери (архейська і протерозойська) мають спільну назву – докембрій. Кожна ера поділяється на періоди. Крім того, розрізняють п’ять епох горотворення: байкальську, каледонську, герцинську, мезозойську, альпійську.

Зовнішні сили Землі

На земну поверхню постійно впливають, крім внутрішніх сил, зовнішні: вивітрювання, робота текучих вод, льодовиків, вітру, морського прибою. Якщо внутрішні сили створюють гори, то зовнішні їх руйнують.

Вивітрювання

Вивітрювання — це руйнування та зміна гірських порід під дією коливань температури повітря, вологи і живих організмів. Розрізняють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання.

Фізичне вивітрювання відбувається в основному під впливом зміни температури повітря протягом доби. Прикладом є розтріскування каменя після його регулярного нагрівання та охолодження. Від скелі при цьому відриваються брили різної величини, які з подальшим фізичним вивітрюванням розпадаються на дрібні уламки, а потім перетворюються на пісок та пил.

При хімічному вивітрюванні приступають до роботи повітря і вода з розчиненими в ній речовинами. При цьому порода не лише подрібнюється, а й перетворюється в іншу, зовсім не схожу на первісну. Наприклад, щільний твердий польовий шпат при хімічному вивітрюванні перетворюється в м'яку й пухку білу глину, з якої виробляють фарфоровий посуд.

Органічне вивітрювання призводить до руйнування та зміни земної поверхні під впливом живих організмів — бактерій, грибів, лишайників, тварин. Ці організми виділяють розчини, які діють на гірські породи і руйнують їх.