4. Грошово-кредитне регулювання та грошово-кредитна політика держави.

Сутність та знаряддя грошової політики.

Грошова політика – політика направлена на управління грошовою масою, впливаючи через неї на такі параметри економіки як сукупний попит, рівень цін, курс національної валюти тощо.

Знаряддя грошової політики: операції на відкритому ринку (купівля-продаж державних цінних паперів); облікова ставка; норма резервування.

Моделі грошової політики.

Кейнсіанський підхід

Сутність політики „дешевих грошей”: через кредитно-грошову політику держава здатна впливати на інвестиції і на експортні операції; головним засобом впливу є процентна ставка, змінювати рівень процентної ставки можна через зміну пропозиції грошей; якщо в країні існують недовикористані ресурси, то з метою стимулювання уряд мусить вдатися до політики „дешевих” грошей.

Збільшення пропозиції грошей: викуповування у населення державних цінних паперів, зменшення норми обов’язкових банківських резервів, зменшення облікової ставки

Політика „дешевих грошей”

Зменшення норми позичкового процента

Зростання інвестицій

Подолання спаду і недовикористання ресурсів, зростання ВВП

Сутність політики „дорогих грошей”: якщо в країні є інфляція.

Скорочення пропозиції грошей: продаж державних цінних паперів банкам та населенню, збільшення норми обов’язкових банківських резервів, збільшення облікової ставки процента

Збільшення процентної ставки

Скорочення інвестицій

Зменшення інфляції

Політика „дорогих грошей”

Вплив політики „дешевих” і „дорогих” грошей на курс національної валюти, співвідношення експорту й імпорту

Політика „дешевих грошей”

Низька ставка процента

Скорочення попиту на національну валюту за кордоном

Політика „дорогих грошей”

Висока ставка процента

Зростання попиту на національну валюту за кордоном

Монетаристський підхід

С

Грошова політика держави

Контрольована зміна грошової пропозиції (зростати на 3-5% в рік)

Зміна сукупного попиту

Зміна обсягу створеного продукту

утність: грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни; відповідно до головної формули монетаристської теорії MV – загальні витрати покупців, PQ – загальна виручка продавців; оскільки швидкість обігу грошей величина відносно стабільна, то маса грошей – вирішальний фактор впливу на обсяг реалізованого продукту; зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит.

Висновок: регулюючи економіку через зміну пропозиції грошей, уряд може досягти таких наслідків: зменшення ставки процента по кредитах і зростання інвестицій, зміни величини сукупного попиту і величини ВВП, збільшення ставки процента по капіталовкладеннях і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів, зростання або зменшення курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.