33.Селянство та його роль у революціі 40-х рр. Хiх ст.. На Західній Україні

- один з найбільших антифеодальних виступів селян Буковини під час революції 1848-49 в Австрії. Викликане обмеженим характером агр. реформи 1848. Вирвана революцією у цісарського уряду лік­відація кріпацтва не задовольнила селян, бо їм не ви­стачало землі, лісу і пасовиськ. Отримавши від держави волю, селяни були позбавлені тією ж державою своїх сервітутних прав — прав на користування общин­ними землями і пасовиськами. Це викликало нову хвилю повстань у 1848-1849 pp., які очолював Л. Кобилиця.

Зібравши в листопаді 1848 р. багатотисячні збори, Л. Кобилиця переконав селян, що рейхстаг не покра­щить їх долю, тому треба самим боротися за свої пра­ва. Зібравши кінний загін, Л. Кобилиця виступив у визвольний похід по всій Буковині. Діючи буцімто від імені цісаря, Л. Кобилиця в кожному селі і містеч­ку організував вибори місцевої влади, роздавав людям землі, ліси і пасовиська, а також майно поміщиків. Австрійська влада оглосила нагороду за голову Л. Ко­билиці. Але зрадників не знайшлося, і повстання про­довжувалося ще півтора року. На придушення повстання були кинуті війська. За одними даними, Л. Кобилиця, заарештований властями, помер у засланні в 1851 p., а за іншими, — він був страчений, а рух селян на Буковині поступово припинився.

34.Особливості реформ 60-70-х років хіх ст. Україні та їх значення.

у 1860-70Х відбулось багато реформ, найголовніша з них була 1861 – відміна кріпосного права. Земська реформа(1864) передбачала створ. В губерніях і повітах органів самоврядування – земств. Судова реформа(1864) -запроваджувалися буржуазні принципи судочинства.

Міська реформа 1870 - в містах створюв. Міські думи і управи, що опікувалися тими ж питаннями що і земства. Освітня реформа1864 – введено єдину систему початкової освіти, гімназії, створення нових університетів. Військова реформа 1862-74рр. рекрутські набори замінювалися загальною військовою повинністю. Цензурна реформа 1865р. Реформи сприяли економічному та політичному розвитку держави.

35.Наведіть приклади переслідування української мови царизмом у хіх ст.

переслідування царським урядом укр.. мови виражалось у Валуєвському циркулярі(1863) та Емському указі (1876). Валуєвський циркуляр містив такі пункти: 1.укр. Мови не маэ ы не може бути, є тільки малоросійський діалект.2. заборона видавати укр.. мовою шкільну та релігійну літературу. Емський указ полягав у Забороні друку укр.. мовою ь або ввозити іх з за кордону, заборона перекладати на укр.. мову, закрито газету КИЇВСЬКИЙ ТЕЛЕГРАФ, та ліквідовано громади.

36.Наведіть приклади українського національного руху у другій половині хiх ст..

Повернувшись після амністії із заслання, колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства у 1859 р. створили у Петербурзі першу українську громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис «Основа» (почав виходити у 1861 р. в Петербурзі), навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко і весь громадівський рух. Підтримуючи національне відродження, активно починає діяти інтелігенція. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Найвпливовішою в українських землях у цей час була Київська громада, що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. її лідерами були представники нової хвилі української інтелігенції — В. Антонович, Т. Рильський, А. Свидницький, П. Житецький.

Після поразки польського повстання 1863—1864 pp. у Російській імперії розпочався наступ реакції. Навіть поміркована культурницька діяльність українофілів цього періоду сприймалася як загроза самодержавству. Вже в 1863 р. побачив світ сумнозвісний Валуєвський указ, що забороняв видання українською мовою шкільних та релігійних видань (заборона не стосувалася лише творів художньої літератури). Певною мірою царизму вдалося досягти поставленої мети: після Валуєвського указу настає пауза у процесі національного відродження.

Лише на початку 70-х років громадівський рух знову активізується. У київській «Старій громаді» у цей час сконцентрувалися значні інтелектуальні сили — В. Антонович, М. Зібер, М. Драгоманов, О. Кистяківський, М. Старицький, П. Чубинський та ін.

Відповіддю самодержавства на пожвавлення українського руху став Емський указ 1876 p., який забороняв друкування літератури українською мовою в Російській імперії та ввіз її з-за кордону. Це остаточно підривало основи легальної культурницької діяльності, на яку орієнтувалися громадівці. Незабаром провідні діячі київської громади виїжджають за кордон. У 1878—1882 pp. M. Драгоманов у журналі «Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму українського руху.

Отже, представниками різних суспільно-політичних течій та рухів у другій половині XIX ст. висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило, боротьба за соціальне визволення. На противагу цьому український рух основний акцент робив, головним чином, на національне визволення.