Кінець десятиліття. Розвиток панк-рока і альтернативи Панк-Рок
В кінці 70-их панк активно розвивався як в Америці (як культурний феномен), так і в Англії (фактично як суспільне явище). Відбувся головний культурний перелом — панк-рок перетворив рок з музики, яку могли грати лише вибрані, в музику, яку могли грати всі. Природно, більшість панк-рок-груп, що з'являлися, не представляли анінайменшого інтересу, проте серед безлічі пластинок були і немало крупних успіхів, своєрідних і якісних робіт.
Крім Ramones,
у сфері неагресивного розважального
панк-року виділялася британська
група Buzzcocks.
Buzzcocks сплітали агресивний гітарний
саунд і мелодійний вокал, а в деяких
піснях заклали основи пост-панка.
Іншою впливовою британською панк-групою
стали The
Clash.
З самого початку кар'єри вони відрізнялися
меншим нігілізмом, але яскравіше
вираженим соціальним протестом;
до 1979 року
група відійшла від канонів традиційного
панка, створивши свої найцікавіші роботи
на стику з новою хвилею.
Серед
інших найважливіших британських
панк-груп — The
Damned,
перші альбоми яких є одним із зразків
агресивного і прямолінійного панк-рока,
і Vibrators,
що випустили в 1977 році
один з сильних панк-альбомів року і
орієнтовані на поп-панк з
яскраво вираженою мелодійною складовою.
Одній з найагресивніших панк-груп
Британії 70-их стали Crass.
У своєму роді унікальним став
рух мод-ревайвл,
учасники якого на основі панк-рока з
сильним впливом рок-н-ролу намагалися
відродити естетові The
Who і The
Kinks.
Головна група напряму — Jam.
Відбувалося зародження агресивного напряму Oi! — швидкісного, безкомпромісного панк-рока на основі «кричалок» футбольних уболівальників. Вже в 1977–1979 році ранній Oi! грали Sham 69 і Skrewdriver.
Паралельно з британським розвивався і американський панк-рок. The Dead Boys першими використовували в своїй музиці агресію і нігілізм перших британських панків. Видною американською групою стали Misfits. Найзнаменитішою «чорношкірою» панк-групою стали Bad Brains, на музику яких зробили вплив реггі і ска. Панк-рок знаходив собі прихильників і в інших країнах світу, наприклад, австралійську групу The Saints.
1.4 Рок-музика 80-их років
Рок-мейнстрім та метал
Поява панк-рока і пост-панку, а услід за ними — альтернативного року ще чіткіше провела межу між рок- і поп-музикою. Таким чином, музичний мейнстрім розвивався вже за рахунок не стільки поп року, скільки поп-музики (Майкл Джексон, Мадонна). Альбоми поп-року випускали в основному артисти, котрі стали популярними в 60-70-их роках. Проте, після спаду в 1977 році відродився хеві-метал, породжувач в 80-х декілька найагресивніших піджанрів.
Поп-рок 80-их
Поп-рок слабо розвивався за рахунок нових виконавців — проте різної якості пластинки продовжували випускати Пол Маккартні, Елтон Джон, The Kinks; в кінці 80-их з'явилася супергрупа Travelling Willburys за участюДжорджа Харрісона і Боба Ділана.
У
1987 р. з'явилася нова суперзірка
поп-року в США — Річард
Маркс,
який сам писав і виконував повільні
композиції на романтичні теми (балади).
І дуже скоро три його композиції —
«Hold On to the Nights», «Satisfied» и «Right Here Waiting» —
опинились на вершині Billboard
Hot 100 (офіційного
хіт-параду США).
З'являлися пластинки, орієнтовані на синтез року з етнічною музикою (world music), — серед них роботи Пітера Гебріела (екс Genesis) і Пола Саймона (екс Simon & Garfunkel). Особливим піджанром стала рок-музика з використанням елементів музики аборигенів Австралії — аборигенський рок (Us Mob, No Fixed Address).
Одною з найпримітніших груп традиційного року 80-их стали Dire Straits, граючі пісні в стилі блюз-року і кантрі-року впливом джазу і арт-року.
.