107. До складу тестів Колліса-Монтгомері, які використовуються для визначення внеску ресурсів у формування квазі-ренти й забезпечення конкурентних переваг, входять:

1. тест на конкурентну перевагу, тест на унікальність, тест на довговічність, тест на можливість присвоєння, тест на можливість заміни ресурсу;

2. тест на конкурентне становище, тест на унікальність, тест на довговічність, тест на можливість присвоєння, тест на можливість заміни ресурсу;

3. тест на унікальність, тест на довговічність, тест на можливість присвоєння, тест на можливість заміни ресурсу, тест на конкурентоспроможність;

4. тест на унікальність, тест на довговічність, тест на можливість присвоєння, тест на можливість заміни ресурсу, тест на конкурентну позицію.

108. Модель оцінки конкурентоспроможності підприємства, яка представляє собою схему, що включає чотири питання, які дозволяє менеджерам аналізувати окремі ресурси як конкурентні переваги або як основу для створення ключових компетенцій, – це:

1. модель Прахалада й Хамела;

2. модель М. Портера;

3. модель VRIO (модель Барні) ;

4. немає правильної відповіді.

109. Три критерії для виявлення основних компетенцій підприємства (основна компетенція надає потенційний доступ до широкого спектру ринків; основна компетенція робить головний внесок у споживчу вартість; основну компетенцію складно імітувати, тому що вона часто містить в собі складне сполучення виробничих навичок і технологій) були розроблені:

1. М. Портером;

2. Прахаладом й Хамелом;

3. Коллісом-Монтгомері;

4. Ж.Ж. Ламбером.

110. Метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, заснований на порівняльному аналізі конкурентів за такими факторами, як: продукт, ціна, регіон і канали збуту, просування до ринку - це:

1. метод АМА;

2. метод “4Р”;

3. метод мультиплікативної оцінки;

4. метод детермінованої комплексної оцінки.

111. Метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, згідно з яким, основними параметрами оцінки конкурентоспроможності підприємства виступають економічні показники діяльності, які згруповані за рядом ознак (наприклад, група показників, що: відображають ефективність збутової і виробничої діяльності компанії; група показників, що відображає ефективність використання основного й оборотного капіталу тощо), - це:

1. функціональний метод оцінки конкурентоспроможності;

2. метод мультиплікативної оцінки;

3. метод детермінованої комплексної оцінки;

4. метод АМА.

112. Збалансована система показників (ЗСП), розроблена Д. Нортоном та Р.Капланом, включає такі групи показників, як:

1. фінансово-економічні;

2. внутрішні бізнес-процеси;

3. клієнти та «навчання й розвиток»;

4. всі відповіді вірні.

113. Концепція інтелектуального лідерства була розроблена:

1. Гемелом й К.Прагаладом;

2. М.Треси й Ф.Вірсемою;

3. Бранденбургером;

4. Нортоном та Р.Капланом

114. Концепція трьох ціннісних факторів розвитку (поліпшення або виробничих процесів, або продукції, або обслуговування клієнтів) була розроблена:

1. Гемелом й К.Прагаладом;

2. М.Треси й Ф.Вірсемою;

3. Бранденбургером;

4. Нортоном та Р.Капланом

115. Відповідно до методики SWOT-аналізу, ресурси або можливості, якими володіє організація і які можуть бути ефективно використані для досягнення поставлених цілей, формування конкурентних переваг компанії, – це:

1. можливості;

2. слабкі сторони;

3. погрози;

4. сильні сторони

116. Метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, що поєднує в собі аналіз сильних сторін організації з аналізом галузевого зовнішнього середовища, спрямований на оцінку конкурентного положення різних структурних підрозділів компанії (стратегічних одиниць) і для розробки напрямків розподілу ресурсів між ними,– це:

1. SWOT-аналіз;

2. “GAP” аналіз;

3. матриця екрана бізнесу General Electric;

4. кластерний аналіз.

117. Стратегія підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства - це:

1. дії, які направлені на підтримку стійкості підприємства, під якою розуміється здатність до протистояння різним коливанням макроекономічної ситуації;

2. дії, які направлені на розробку, виробництво та реалізацію продукції, яка відповідала би вимогам ринку;

3. модель дій, які здійснюються для досягнення цілей підприємства;

4. політика підприємства, яка направлена на цілеспрямоване освоєння нових ринків, виробів та технологій

118. Згідно з даним методом розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності, формування стратегії відбувається в результаті аналізу структури галузі, прогнозування динаміки змін п’яти сил конкуренції, формування сталих конкурентних переваг на основі лідерства у витратах, диференціації продукції, концентрації на певному ринку:

1. аналіз із використанням матриці БКГ;

2. “GAP” аналіз;

3. SWOT – аналіз;

4. аналіз із використанням моделі М.Портера;

119. До стратегій конкуренстопроможності підприємства (критерій класифікації – вид конкурентних переваг) належать:

1. лідирування у витратах, диференціації, фокусування;

2. віолентну, патієнтивну, комутантивну, експлерентну;

3. прозорості, співробітництва, адаптивну;

4. лідирування у витратах, адаптивну, експлерентну.

120. Стратегія, яка реалізується компаніями, які виробляють стандартні товари у значних обсягах, при цьому конкурентні переваги компаній формуються у результаті дії ефекту масштабу, компанії здійснюють широкомасштабні наукові дослідження, мають розвинену збутову мережу, проводять високо витратні рекламні кампанії, - це:

1. „силова” стратегія;

2. комутативна стратегія;

3. піонерська стратегія;

4. адаптивна стратегія;

121. Теорія сегментації ринків збуту базується на:

1. фокусуванні компанії на певних сегментах ринку товарів чи послуг, що було викликано обмеженими можливостями виробників щодо залучення ресурсів, необхідних для створення споживчої вартості;

2. виробництві стандартних товарів значними об’ємами на певних сегментах ринку;

3. розширенні потреб покупців для забезпечення максимального прибутку через звуження ринкових сегментів компанії;

4. правильні відповіді a) та c).